Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 23, 2017

Іван Їжакевич — феномен в українському мистецтві

Автор:

|

Січень 26, 2017

|

Рубрика:

Іван Їжакевич — феномен в українському мистецтві

Народний художник України, видатний живописець і графік Іван Сидорович Їжакевич помер 19 січня 1962 року. За день до смерті йому виповнилося 98 літ життя. Жити так довго — Богом дарований вік. Це рідкісне і виняткове явище. Чи не через надзвичайну любов до України й її народу, безмір любові до свого рідного народу, Івану Їжакевичу довелось стати важливим у житті його доби. Він служив народові, жив посеред нього і незважаючи на всі житейські перепони, був життєлюбцем, життєрадісним, вірив у силу свого народу. Невичерпне багатство сюжетів маляр знаходив у повсякденному житті українського села. Народні звичаї й обряди простих людей України, стали найвдалішими творами художника.
Багато слів свого вчителя Іллі Репіна під час навчання Івана в Петербурзькій Академії мистецтв, додали наснаги студентові. «Вони заохотили мене до праці на все життя», — казав Іван Сидорович Петру Кравчуку з Канади, відвідавши його в травні 1948 року.
Іван Їжакевич навчався в Лаврській іконописній школі (1876-1882), Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (1882-1884) та Академії мистецтв у Петербурзі (1884-1888). Молодий мистець почав тоді робити помітні успіхи. Працюючи у галузі журнальної ілюстрації, став автором численних малюнків та теми з життя України й її історичного минулого. Російські журнали «Север», «Илюстрация», «Солнце России» та «Нива» радо публікували роботи Їжакевича. У 1890-х рр. в «Ниві» з’явилися і перші його ілюстрації до творів Тараса Шевченка — «Катерина», «Причинна», «Гайдамаки», «Перебендя». «Причинна» стала популярна тим, що в ній зображено той момент, коли з діброви на коні вороненькому козак виїжджає і тут зненацька бачить, як під дубом кучерявим лежить його сизокрила дівчина, не спить, як спершу думав, а мертвою лежить. У цій роботі, виконаній пером і пензлем, помітно віртуозність майстра з проробленими в ній деталями краєвиду, деревами на задньому плані та стовбуром грубезного дуба з його корінням, порослим з горбка вниз, а також мертвим тілом босоногої дівчини, вбраній у довгу сорочку з поясом на ній.
Реалістичний мотив на очах глядача перетворюється в драматизм за своїм композиційним звучанням. За допомогою різноманітного штрихування майстер вірно передав трагічну сцену з життя української дівчини й її долі.
Не менш цінною є ілюстрацією Їжакевича є до поеми «Катерина». Молодиця з немовлятком на руках продирається крізь люту снігову хуртовину шукати батька своєї дитини — москаля. Як Шевченко, так і Їжакевич, поклали у свої твори два протилежні національні типи, що через взаємини призвели до катастрофи слабшу істоту — селянську дівчину, для якої кохання — це саме життя. З тих же років походить ілюстрація Їжакевича, в якій відтворено трагічний епізод вбивства церковного старости польськими шляхтичами-конфедератами. Цю роботу маляр назвав «Конфедерати у титаря».
До Шевченківського ювілейного видання «Кобзаря», присвяченого 125-річчю з дня народження Шевченка, виникла потреба замовити його оформлення. Члени підготовчого комітету одноголосно доручили цю роботу Їжакевичу. Художник не обмежився раніше знайденими рішеннями. Працюючи в монохромній техніці, методом меццо-тинто він намалював 31 ілюстрацію, які ввійшли до нового «Кобзаря». 11 січня 1939 року весь підготовлений матеріал було здано до виробництва, наклад становив 20 тис. примірників.
Між сторінками 22-23 помістили першу ілюстрація Їжакевича «Перебендя». На горбочку, на могилі біля польової дороги сидить перебендя-кобзар, старий, сухорлявий і сліпий. Він грає на кобзі та співає. Ліворуч від нього сидить малий поводир, зіщулений, душею зболілий сирота, заплаканий підпирає обличчя долонею правої руки, а в лівій тримає солом’яний капелюшок. Поміж його руками та правим раменом бачимо палицю, вершечок якої видніється на тлі хмар. Довгу жердину з напівпорожнім клунком намалював художник праворуч від перебенді, одягненого у білу сорочку, у смугасті сіро-чорні штани та діряві чоботи. З рамен позад нього піджак звисає, а сивий вус і стару чуприну вітер розвіває. У цій роботі маляр зосередив головну увагу на характеристиці однієї постаті — ліричній фігурі українського народного співця.
За мотивами «Катерина» Їжакевич виготовив 13 варіантів ілюстрацій, одна з них потрапила до видання. Бідолашна жінка з дитям на руках, огорнутим у лахміття, прошкує в зимову заметіль, обшарпану сильним морозним вітром, позад якої під лісом край дороги курінь вершників йде.
Ілюстрація «Титар» стосується поеми «Гайдамаки». У ній домінує тіло закатованого конфедератами титаря, котрий лежить у хаті на землі, а над його грудьми крижем впала його донька Оксана. У печі палає вогонь, що освічує всю кімнату. Сокирою, що лежить на землі, розбито скриню, пограбовані коштовності, які виносять ляхи.
Зворушливі трагедії на селах Коліївщини під час повстання українського народу проти польського гніту 1768 року зобразив Їжакевич у творах «Гупалівщина» та «Гонта в Умані». До поеми Шевченка «Мар’яна-Черниця» Їжакевич вклав тему кохання між Мар’яною та Петрусем, котрих у картині зображено навстоячки край лісу в тісних обіймах. Побутова поема Шевченка про матір і сина «Сова» збагачена у цьому «Кобзарі» двома ілюстраціями. У них змальовано ще одну зруйновану москальською жорстокістю українську родину. Поему «Сон» Їжакевич присвятив аж три ілюстрації. Перша, за своїм сюжетом, наповнена трагедією України, яку представляє покритка з байстрюком, що попід тином шкандибає. У другій композиції видно засланих до Сибіру каторжан, замуштрованих москалями у копальні золота. У третій змальовано царську палату, у золоті та сріблі залиту. По боках стоять пани-блюдолизи, мов кабани пузаті, і створивши коридор, цар із царицею довгоногою готові пройтися повз них на пишному килимі.
Івана Гуса — чеського реформатора церковного руху, зображено у момент, коли його прив’язали до високого стовпа перед тим, як спалити живцем. До вогню, який розгорівся під ногами професора університету в Празі, підкидає один із ченців різочки. На другому плані видно єпископів і кардиналів, а за ними, на троні сидить папа з жезлом у лівій руці. Ця робота присвячена історичній поемі з неукраїнського життя Шевченка під заголовком «Єретик». І поема «Наймичка» збагачена малюнком Їжакевича. Він представляє молодицю, котра сидить у тумані на могилі і сина нехрещеного притуляє до лона свого. Чотирнадцята ілюстрація — «Кавказ» — показує боротьбу кавказького народу у війні проти царизму. Його військо намагається оволодіти фортечними укріпленнями, але безуспішно.
Зміст наступних творів Їжакевича — гостра боротьба покріпаченого народу проти російської рекрутчини українських новобранців, проти панів, до котрих село ходить на панщину, веде туди своїх доньок та домашню худобу, проти шляхтичів, котрі силоміць відбирали дівчат до своїх покоїв й опісля покритками випускали, і проти панщини в Україні, солдатчини, під час якої гинули сини українських матерів, а на старість йшли під костельні дзвіниці про копійчину благати.
Слід зазначити, що дуже вдало добирав художник сюжети до своїх ілюстрацій. До них вкладав найбільш соціально загострені моменти з життя селян та їхньої понівеченої миколаївщиною людської долі. Характерною особливістю цих ілюстрацій є їхня широка оповідність. Їжакевич пильно вивчав кожен рядок Шевченка, тому бачимо конкретні місця дій: на панському полі з житом — жінку з серпом, котра йде до сина Йвася годувати, або хлопчика малого в селі під тином, а то й зимовий краєвид і дорогу, засипану снігом, по якій Петруся, в кайданах закутого, жандарми на Сибір ведуть.
Цикл малюнків Їжакевича до ювілейного «Кобзаря» — найбільший за обсягом і найглибшим за трактуванням поезій Шевченка. Їх легко зрозуміти дорослим і малим. У цій фундаментальній праці художник підсумував увесь свій 45-річний досвід ілюстратора, акцентуючи на гострі мотиви гнівного протесту шевченківських творів. Знаючи добре стан українського села, вбогого, нужденного, обідраного панами, по яких ходив ще в дитинстві, він був інтерпретатором викривальної поезії геніального Шевченка.
Малюнки Їжакевича здобули широку популярність серед українського народу. Вони прикрасили багато літературних видань, шкільних підручників, хрестоматій, газет і журналів. Варто додати, що Іван Їжакевич створив понад 20 тис. робіт, а це — його величезний прижиттєвий здобуток. Хвала і слава йому за це, а пам’ять про нього нехай завжди буде поміж нами.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...