Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 2, 2020

Генерал Тарас Чупринка ніяким есесівцем не був

Автор:

|

Лютий 26, 2020

|

Рубрика:

Генерал Тарас Чупринка ніяким есесівцем не був
Роман Шухевич

5 березня 70 років тому в Білогорщі, яка 1978-го увійшла до складу Львова, загинув командувач Української повстанської армії й голова Секретаріату Української головної визвольної ради Тарас Чупринка (псевдонім Романа Шухевича (комбінація імені Тараса Шевченка й прізвища іншого поета — Грицька Чупринки).

«Соловейко» був українським
У російських засобах масової інформації його вперто називають «гауптштурмфюрером СС». Але до СС (Shutzstaffeln — охоронні відділи німецької нацистської партії) приймали винятково представників «нордичної раси». А «неарійців» — хіба що до Waffen-SS (військові частини, які були підпорядковані СС, але есесівцями не вважалися, тож їхньої чорної форми не носили). Однак й у них Шухевич не був.
Спершу командував 1941 року «Спеціальною групою «Нахтіґаль» (німецькою — «Соловейко»), яку, з огляду на кількість її вояків, неофіційно називають батальйоном. Але вона до складу німецької армії не входила, бо мала, як з’ясував у німецьких архівах історик Андрій Боляновський, статус national-ukrainishe freikorps — «національно-українського добровольчого корпусу».
У такому ж воювали проти німців спільно з Червоною армією створені у СРСР польські та чехословацькі з’єднання та польські леґіонери, котрі пліч-о-пліч із французами боролися проти учасників поділу Речі Посполитої — Австрії, Пруссії та Росії. Ніхто не вважає зрадниками ні їх, ні угорські з’єднання, які 1859-го воювали проти Австрії на боці італійців, а 1866 року — спільно з Пруссією, ні чехословацьких леґіонерів, котрі перейшли в ході Першої світової на бік Росії.
Поляки навіть проголосили героями тих леґіонерів, котрі воювали на боці окупантів їхньої батьківщини одні проти одних. Бо як ті, котрі на чолі з Юзефом Пілсудським виконували накази австрійського командування, так і ті, хто на чолі з генералом Юзефом Довбор-Мусціцьким підпорядковувався росіянам, згодом започаткували польське військо.
Такі ж сподівання покладав на «Нахтіґаль» і її командир Шухевич. І офіцером він був не німецьким, бо нацисти вважали слов’ян «унтерменшами» — недолюдками, а українським.

Абвер — не СС
Коли у Москві твердять, що Шухевич став офіцером абверу, здобувши необхідну освіту на військових курсах, то плутають при цьому їхнє розташування. Одні московські видання запевняють, що Шухевич навчався в Німеччині, другі — в Італії, треті — в Данциґу, який до 1 вересня 1939-го був незалежною державою. Але не називають джерел цих даних.
Тож дають привід сумніватися щодо них. Вочевидь, черпали інформацію з оунівських джерел, які стисло вказують: «Шухевич здобув військову освіту за кордоном».
Аби з’ясувати те, «звідки ноги ростуть» в «есесівського чина» Шухевича, автор цієї публікації надіслав в Інтернет пошук слова «гауптштурмфюрер» і «Шухевич», відтак натрапив на заяву Конґресу єврейських релігійних організацій і об’єднань у Росії, в якій спершу назвали Шухевича «гауптштурмфюрером СС», а в наступному реченні — офіцером абверу (німецької військової розвідки). Але той до СС до участі його керівника Канаріса в замаху на Гітлера не мав жодного стосунку так само, як радянська військова розвідка — до наркомату внутрішніх справ СРСР.
Та й чи могли українці бути офіцерами абверу? Володимир Косика, професор Університету Сорбонни, розшукав в архівах доповідь чиновника управління зовнішньої політики нацистської партії, котрий застерігав свій уряд, що ОУН «проводить протинімецьку діяльність», а «деякі близькі співробітники Коновальця мають дружин-єврейок».
А відділ зовнішньої політики нацистської партії 1940 року звертав увагу шефа поліції безпеки Рейху на те, що «своєю діяльністю вона (ОУН. — Авт.) виявляла загрозу державній безпеці», тому «було б єдино правильним ліквідувати це угрупування як політичну організацію». Д-р Косик з’ясував також, що націоналістичний рух у західних областях України згадували на Міжнародному військовому трибуналі у Нюрнбергзі лише один раз — коли представник СРСР на ньому як доказ про масове знищення населення в Україні представив ось такий наказ німецької служби безпеки від 25 листопада 1941 року: «Незаперечно встановлено, що рух Бандери готує повстання в Райхскомісаріаті (Україна) з метою створити незалежну Україну. Всіх членів руху Бандери треба негайно заарештували і після ґрунтовного допиту таємно стратити як грабіжників».

Не каратель, а солдат
Московська газета «Комсомольская правда» також не вказала джерела інформації, опублікованої 15 червня 2007-го: «18 червня 1941 року Шухевич прийняв присягу на вірність Адольфу Гітлеру. 1941-го служив у німецькому леґіоні «Нахтіґаль», який захоплював Львів і проводив там каральні операції над євреями та поляками. З 1942 року — капітан фашистської армії. За участь в операціях проти цивільного населення нагороджений німцями Залізним Хрестом».
Так дослідник-єврей Сергій Вейгман 2 січня 2001-го в київській газеті «Столічниє новості» запевняв протилежне: «Солдатам та офіцерам «Нахтігаля», попри протести німецького керівництва, вдалося витребувати собі право на присягу… українському народові, чим ветерани батальйону заслужено пишаються й по сьогодні».
За даними Вейгмана, представник СРСР подав у Нюрнберзі докази скоєння каральних акції у Львові німецькою «айнзацгрупою». А версія про участь «Нахтігаля» у них з’явилася щойно 1959 року, коли німецький офіцер Теодор Оберлендер, котрий здійснював зв’язок між цим «Соловейком» та абвером, став одним із міністрів ФРН.
Стосовно ж каральних акцій у Львові Вейгман писав: «У ті дні частина міських люмпенів (за спогадами тодішнього львівського підлітка Євгена Наконечного, у більшості своїй ці люди були поляками) відгукнулася на заклики німецької пропаґанди. Нагадаємо, що всі в’язниці Львова були завалені трупами жертв НКВС — гріхом було не звинуватити в цьому «жидо-більшевиків». Та й штаб «айнзацгрупи», прямим обов’язком якої було «остаточне вирішення єврейського питання», прибув до міста 1 липня 1941-го — рівно за день до початку єврейського побоїща. Так чи інакше, на сьогоднішній день участь «Нахтігаля» у львівському погромі — не більше, ніж сюжет радянської міфології».

Підлі анонімки
Щодо каральних акцій у Білорусі, то, як встановив історик Боляновський, вояки «Нахтіґаля», котрі тоді увійшли до складу охоронного батальйону № 201, не те що не брали участі в репресіях проти мирного населення, а й відмовилися реквізувати у нього продовольство. Щодо підпорядкування того батальйону есесівцям, про яке твердять у Москві, то, за даними, які Боляновський черпав у берлінських архівах, ця частина була прикріплена до 62-го охоронного полку 201-ї охоронної дивізії 3-ї танкової армії групи німецьких військ «Центр». А щодо «нагородження Шухевича Залізним Хрестом» Володимир В’ятрович, колишній директор Інституту національної пам’яті, а тепер — народний депутат України, запевнив, що Шухевич жодної німецької нагороди не мав.
Геннадій Бурнашов, письменник із Івано-Франківська, котрий народився в російському Іртишську, розповів: «На початку 1990-х до мене звернулися знайомі зі сходу України зі запитанням приблизно такого змісту: ти, мовляв, не корінний західняк, то можеш об’єктивніше сказати, чи тільки зло творили озброєні українські націоналісти під час і після Великої Вітчизняної війни і хто, крім Бандери, ними командував? Об’єктивної відповіді я тоді не знав. Тому почав шукати. Коли мої зусилля в цьому напрямку були обнародувані, на домашню адресу почали надходити підлі анонімки, написані російською мовою, телефоном зазвучали погрози фізичної розправи. Зрештою, це цькування обернулося для мене ішемічним інсультом».
Адже вдалося з’ясувати: «У радянській історичній літературі достатньо безпідставних звинувачень. Приміром, є твердження про те, що батальйон «Нахтіґаль» брав участь у знищенні жителів Києва та Дніпропетровська. Насправді ж він навіть не перебував у тих місцях. Ні на Нюрнберзькому процесі, ні в звіті Надзвичайної державної комісії про злочини гітлерівців у Львові не зафіксовані факти масового знищення людей батальйоном «Нахтіґаль», а тим паче — вояками УПА, котрі боролися на два фронти — і проти німців, і згодом проти сталінських «орлів», які прийшли на зміну гітлерівським».
На запитання «Як ви сприйняли звернення депутатів Івано-Франківської обласної ради до президента з проханням присвоїти Роману Шухевичу звання Героя України?» п. Бурнашов відповів: «Якби моя воля, я б присвоїв йому це звання щонайменше двічі».

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply