Новини для українців всього свту

Thursday, May. 28, 2020

Дякувати Вікентію Хвойці, чи навпаки?

Автор:

|

Лютий 05, 2020

|

Рубрика:

Дякувати Вікентію Хвойці, чи навпаки?
Вікентій Хвойка

4 лютого 160 років тому в чеському селі Семині народився підприємець та археолог-аматор Вікентій Хвойка, котрий натрапив у Трипіллі на Київщині на праджерела в тому числі української культури.

«Історик»-бізнесмен
Хвойку величають «видатним українським археологом-подвижником» попри те, що він закінчив лише комерційну школу. А з 1876 року перепродував у Києві навколишні землі. Російські газети писали тоді про те, як археолог-аматор Генріх Шліман розкопав руїни Трої, і про те, що поневолені австрійцями, німцями й турками слов’яни походили з опанованих Романовими теренів. Підприємливий чех поєднав ті теми — проголосив черепки з Трипілля рештками слов’янської й арійської цивілізацій водночас.
Це, звісно, сподобалося як українцям, так і росіянам, котрі повірили версії Хвойки. Але наддністрянським археологам беззаперечний патріотизм не затьмарив очі — вони назвали аналогічні знахідки «культурою галицької мальованої кераміки».
Натомість Хвойка першим величав трипільців слов’янами тому, що орнамент на їхніх черепках нагадував українські вишивки та писанки. А арійцями, вочевидь, тому, що їхніми прямими спадкоємцями вважали себе німці, котрих чехи тоді ненавиділи.
Але для того, аби німці не мали підстав відмовляти слов’янам у не менш славетних традиціях, співвітчизники Хвойки надто часто підтасовували факти. Приміром, філолог Йозеф Лінда сфальсифікував «Пісню під Вишеградом», а його колега за фахом Вацлав Ганка — Краледворський і Зеленогорський рукописи.
Чеські слова у «Велесовій книзі» й «Слові о полку Ігоревім» дають підставу запідозрити їх у тому, що й вони є підробками філологів із Праги, покликаними возвеличити слов’ян. Хвойці ж для морального та матеріального зиску нічого підробляти не довелося. Вистачило лише проголосити трипільців слов’янами й арійцями.
Та при цьому він не розлучався зі своїми знахідками безкорисливо, а продавав як апологетам панславізму з Імператорського російського історичного музею у Москві, так і патріотам України та меценатам її культури Богдану Ханенкові та Миколі Терещенкові (тепер вони — у київському Національному історичному музеї).

Навіщо?
Ще й рекламував ті знахідки в періодиці. Але при цьому також підтасовував факти. Приміром, писав, що у трипільців і слов’ян — ідентичні скелети. Тоді як беззаперечний патріот України — відомий під псевдонімом Ольжич член проводу ОУН Олег Кандиба, котрому довіряли читати лекції з археології в Гарвардському університеті, визнав, що скелети трипільців ідентичні кістякам вірменів і надто відрізняються від залишених у землі праіндоєвропейцями, одним із племен котрих були арійці.
Слов’яни ж як кістки свої, так і мову успадкували від індоєвропейців, а ті були не нащадками трипільців, а їхніми гробарями. І навіть якщо винищили не всіх трипільців, а мали від них спільних нащадків, то ними цілком можуть вважати себе всі індоєвропейські народи. А щодо схожості трипільських та українських орнаментів, то не лише археологи знаходили черепки перших із них, а й землероби, котрі цілком могли запозичити досвід своїх попередників.
Попри це, Україна зазнала буму «трипільщини». Адже популяризатор «трипільського спадку» — історик Валентин Мойсеєнко — на запитання «Навіщо взагалі це потрібно?» відповів: «Виявляється, наші далекі пращури були цілком самодостатніми людьми, почувалися однаковою мірою повноцінними європейцями і цивілізованими громадянами Близького Сходу, становили ланку історії, без якої неможливо уявити становлення світової цивілізації і її сучасному вигляді. Отже, все це може повторитися». Але якщо після трипільців на теренах України й справді більше не було нічого гідного, то чи комплімент це предкам?

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply