Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Mar. 28, 2017

До річиці від дня народження Мирослава Кальби

Автор:

|

Лютий 02, 2017

|

Рубрика:

До річиці від дня народження Мирослава Кальби

Мирослав Кальба, 2009 рік

Жоден народ не пережив стільки нещасть, скільки Україна, але вона вижила, зберегла мову, культуру, має чудові взірці світової культури. Одним із визначних учасників і дослідників визвольних змагань ХХ ст. був Мирослав Кальба, котрий своїм життям і працею доклав неабияких зусиль, щоб пам’ять про цей період діяльності в народі збереглася на вічно. Дуже часто окремі дослідники називають його одним із титанів цього руху.
Мирослав Кальба народився 1 лютого 1916 року в селі Мозолівка Підгаєцького району на Тернопольщині. Ще учнем Бережанської ґімназії 1932-го він вступив до юнацтва ОУН, а 1934 року став дійсним членом організації. Напередодні Другої світової війни його забрали до польської армії, в якій юнак здобув добрий військовий вишкіл. Під час війни Мирослав потрапив у німецький полон, де перебував до січня 1941 року. Вийшовши з полону займався військовим вишколом української молоді на Холмщині та Любліні (Польща). Того ж року він став четарем леґіону «Роланд», а потім «Нахтігаль».
Рятуючись від переслідувань німецьких карально-поліційних органів, продовжував революційну боротьбу в підпіллі зі зброєю в руках. Після розколу ОУН Кольба став на бік Степана Бандери. З 1943-го під псевдо «Яструб» займався вишколом на Жовківщині українських добровольців, котрі зголосилися в лави УПА. Вже під час військового вишколу виховник «Яструб» заслужив собі добру славу як талановитий військовий організатор, знавець військово-бойової партизанської справи. Сотню, яку вишколив «Яструб», у липні 1944 року перейшла до лісового масиву на Яворівщині і 20 липня разом із сотнями «Залізняка» (Івана Шпонтака), «Ема» (Дмитра Пелипа) та боївками підпільної сітки ОУН (разом — більше тисячі бійців) здійснила на проміжку між Креховом і Жовквою спільний перехід німецько-радянської лінії фронту.
Після закінчення Другої світової війни Провід УПА послав Мирослава Кальбу зі спеціальним дорученнями до Мюнхена (Німеччина), там він зайнявся політичною діяльністю, а принагідно завершив навчання. З огляду на поганий стан свого здоров’я погодився 1949 року на еміґрацію до США й оселився в Детройті (штат Мічиґан).
В новій країні Мирослав вивчив англійську мову і включився в життя української діаспори. Незабаром він став одним із провідних діячів українських організацій, а особливо активно діяв у Визвольному фронті, був членом товариства Колишніх вояків УПА та інших комбатантських організацій.
В цей час радянські контррозвідки активізували свою діяльність. Вони займалися вербуванням агентів серед членів ОУН як бандерівського, так і мельниківського спрямування. Даючи належну відсіч всяким агентурним провокаторам і зрадникам, Мирослав Кальба опублікував ряд статей, в яких ретельно опрацював цінні історичні теми й обвалив їхні фарисейські погляди, які знецінювали правду про визвольні змагання України.
На увагу заслуговують його дослідження «У лавах дружинників. Спогади», «Нахтігаль. Курінь дружин українських націоналістів у світі фактів і документів», «Дружини українських націоналістів у 1941-1943 рр.», «Нахтігаль, український батальйон 1941 р.», «Ми присягали Україні» та «ДУН у розбудові УПА». У своїх творах Мирослав широко вималював портрет генерала Романа Шухевича як Головного командира УПА. Високу оцінку Кальба надав Степанові Бандері та десяткам іншим визначним діячам і полководцям визвольних змагань.
Цінні спостереження автор подав у своїх працях «Постать на тлі доби воюючої України», «Підгайчани в боротьбі за волю України», «Нахтіґаль» у запитаннях і відповідях». Остання розійшлася Україною і була презентована в багатьох українських містах від Львова до Харкова. Його книги та цілий цикл статей мають велике наукове значення, бо документують історичну наукову правду. Визначний діяч і публіцист також брав активну участь у міжнародних наукових з’їздах, конференціях і сесіях, на яких вносив конструктивний зміст про визвольні змагання українського народу, в які був жертовно залучений весь український народ. Варто також пригадати, що Мирослав також у деталях описав напад на поштове відділення в місті Городку на Львівщині, про судове засідання, на якому судили Василя Біласа й Дмитра Данилишина.
Впродовж усього перебування в діаспорі Мирослав Кальба ні на хвилину не забував про Україну. Починаючи з 1990 року він багато разів приїжджав в Україну, читав лекції в Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка, Тернопільському національному економічному університеті й інших начальних закладах. Був патріот й учасником Всесвітнього форуму українців, заходах приурочених 50-ій річниці УПА у м. Києві, водночас брав участь у багатьох конференціях та імпрезах із нагоди урочистих історичних дат в Україні та за кордоном. Принагідно відвідав свою малу батьківщину.
Як за межами України, так і на рідних землях п. Мирослав з’являвся на велелюдних зустрічах, де детально розказував про історично події й особисті патріотичні переживання з приводу визвольних змагань і про їхніх героїв. На основі запитань читачів сайту «Майдан» та відповідей старшини легіону Нахтіґаль була видана оригінальна книга, в якій описані важливі сторінки національно-визвольної боротьби середини XX ст. Це видання дещо відрізняється від живого спілкування в інтернет-проекті: в ньому, наскільки це було можливо, були усунуті повтори, змінено порядок запитань і відповідей, деякі відповіді відредаговано. Однак все це — за погодженням із Мирославом Кальбою, доповнено його фотографіями, а також світлинами з архівів Центру досліджень визвольного руху, «Літопису УПА», приватних архівів Миколи Посівнича та Ярослава Сватка. Ці матеріали були широко популяризовані у Всесвітній мережі.
В діаспорі наш ювілят підтримував дружні взаємини з проф. Левом Шанковським, полковником Юрієм Тис-Крохмалюком, д-ром Петром Мірчуком і М. Черешньовським. Мирослав Кальба радів відновленню української державності й уболівав за окремі політичні та господарчі невдачі. Він помер 21 січня 2013 року у м. Детройті, де й похоронений. Вічна йому пам’ять!

Ярослав Стех

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...