Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

До подвійного ювілею визначних діячів — Івана й Юрія Лип

Автор:

|

Травень 14, 2015

|

Рубрика:

До подвійного ювілею визначних діячів — Івана й Юрія Лип
Пам’ятна дошка Івана й Юрія Лип на вул. Пастера, 52 в Одесі

Пам’ятна дошка Івана й Юрія Лип на вул. Пастера, 52 в Одесі

Іван Липа — знаний під літературними псевдонімами Петро Шелест, Іван Степовик — народився 24 лютого 1865 року в мальовничій Керчі (Крим). У цьому місті зараз живе близько 150 тис. жителів. За час свого існування воно носило багато назв — Пантікапей (VI ст. до н. е.), Боспор (з VI ст. н.е.), Крц, Крх, Крч, Керіш, Корчев, Воспро, Восперо, Аспро-Монте, Васпро, Черкіо тощо; з XVIII ст. зветься Керчю. 1774-го місто увійшло до складу Російської імперії, під час Кримської війни його ненадовго захопили (1855) англійці, а з розвитком капіталізму Керч поступово перетворилася на важливий торговельний і рибальський порт.

Іван прийшов на світ в родині Левка Липи. Його мати Ганна Житецька походила з козацького роду, який підтримував Івана Мазепу у його повстанні.
Початкову освіту Іван здобував у народній школі при грецькій церкві, яку закінчив на «відмінно». У 1880-1888 рр. навчався в Керченській гімназії й блискуче закінчив і її. 1888-го вступив на медичний факультет Харківського університету. Там 1891 року разом із Борисом Грінченком, Миколою Міхновським та іншими активістами він заснував таємне Братство тарасівців, яке поширювало ідеї Тараса Шевченка. 1893-го товариство було розгромлене, а його членів — заарештували.
Після 13 місяців ув’язнення Іван ще три роки жив під наглядом поліції у Керчі. 1897-го закінчив Казанський медичний університет і працював лікарем на Херсонщині та в Полтаві. В 1900-1918 рр. мешкав в Одесі, займався лікарською практикою. Там 1900-го народився його син Юрій.
В 1904-1905 рр. Іван побудував у м. Дальнику лікарню для незаможних людей, організував видавництво «Одеська літературна спілка», з 1905-го видавав альманах «Багаття», часто друкувався в українських часописах. Тісно співпрацював із одеською «Просвітою» й Одеським літературним товариством. Напередодні революції д-р Липа був призначений українським комісаром Одеси й відкрив українське видавництво «Народній стяг». Згодом переїхав до Києва, де вступив до Української партії соціалістів-самостійників, входив до складу її Центрального комітету.
У період Української Народної Республіки Іван Липа керував управлінням культури і віровизнання в уряді, у січні 1919-го виконував обов’язки міністра культури УНР. З серпня 1920-го увійшов до складу комісії з підготовки Конституції УНР, а вже в екзилі виконував обов’язки міністра охорони здоров’я УНР. Після програних визвольних змагань на початку 1922 року переїхав до Львова, звідти 1 березня перебрався до Винник, де займався лікарською практикою й творчою діяльністю.
За українсько-патріотичну позицію його переслідувала польська поліція. Заробляв мало, тому жив дуже скромно. У Винниках тоді мешкав Іван Огієнко, котрий постійно спілкувався із самотнім Іваном Липою. На жаль, стан його здоров’я різко погіршився — з травня 1919-го Іван Липа хворів на рак шлунка і 13 листопада 1923 року помер у Винниках. Його було поховано 15 листопада 1923 р на місцевому цвинтарі.
Хоча Іван Липа народився в Керчі, історики часто називають його саме одеським письменником, його сина також всі визнають одеситом. Ще 1917-го Іван разом із своїм прийомним сином Юрієм, котрого він виховав в українському дусі, заснував в Одесі українське видавництво «Народний стяг», що проіснувало до виїзду батька й сина з Одеси наприкінці 1918 року. У «Народному стязі» побачило світ 20 видань. Серед них — і різні твори обох засновників видавництва. В Одесу до Івана Липи приїжджали в гості бандурист і письменник Гнат Хоткевич, Григорій Чупринка, Володимир Самойленко, Йосип Маковей та інші діячі культури. З його «благословення» на видання свого першого збірника «З журбою радість обнялась» приїздив поет Олександр Олесь.
До слова, в період президентства Януковича місцева влада ліквідувала назву вулиці Івана та Юрія Лип, називаючи їх «націоналістами», але коли Янукович втік із України, втратили владу й «регіонали». Й Одеський апеляційний адміністративний суд на вимогу одеситів скасував попереднє рішення й повернув вулиці колишню назву.
Юрія Липа відомий як громадський діяч, письменник, поет, публіцист, лікар, автор української геополітичної концепції, один із видатних ідеологів українського націоналізму. Він народився 5 травня 1900 року м. Одесі, а помер 20 серпня 1944-го в с. Шутовій на Яворівщині. Хочу зазначити, що протягом десяти років я мав змогу працювати в Рідній школі імені Юрія Лупи, що містилася на вул. Кристі, 83 в Торонто. В цій школі також працював Богдан Стебельський — довголітній приятель Юрія Липи. Д-р Стебельський використовував весь свій вільний час, кожну вільну нагоду, щоб у подробицях розказати про визначну постать, неперевершений талант і патріотизм свого близького друга Юрія Липу. А з огляду на те, що школа наша носила ім’я Ю. Липи, то щороку день народження і день смерті свого шкільного патрона учні відзначали дуже урочисто.
Молоді роки Юрія минули в Одесі, де він закінчив гімназію, після якої студіював в Новоросійському університеті. З юності він виявляв величезний творчий талант на літературній ниві. Вже замолоду йому було довірено стати редактором часопису «Вісник Одеси». Тоді ж через загрозу більшовицького перевороту в місті Юрій вступає до лав організованої полковником Луценком та підполковником Змієнком Гайдамацької дивізії. Пізніше долучився до куреня Морської піхоти Збройних сил УНР, брав участь у січневих боях із більшовиками на вулицях Одеси. Після вступу у місто союзних німецько-австрійських та українських частин Юрій Липа стає заступником командира одеської «Січі» Яніва.
Після програних визвольних змагань 1922-го Юрій вступає до Познанського університету, на медичний факультет. Студіює і займається політично-громадською та літературною працею. Видає поетичну збірку «Світлість», якій критика дала високу оцінку. По закінченні університету 1929 року разом із Євгеном Маланюком Юрій стає натхненником та організатором літературної групи «Танк». Сповнений великої віри у вищу ідею України Юрій повністю віддається праці в ім’я ідеалів свого народу. 1931-го з’являється його друга збірка поезій «Суворість». 1934-го Юрій Липа, перебуваючи у Варшаві, видає роман «Козаки в Московії». Наступного року він познайомив читача зі збіркою літературознавчих есе під назвою «Бій за українську літературу». Юрію вдалося досягти дивовижної цілісності у виявленні цінностей української культури та накреслити у глобальному плані проблеми та завдання, які стоять перед нею у майбутньому як перед культурою незалежної України — перлини світової цивілізації.
1936-го Юрій Липа видав три томи новел «Нотатник» на тему національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Зокрема, в новелах «Кам’янець столичний» та «Гринів», письменнику вдалося створити образ героя нового типу — інтелігента, безмежно відданого ідеї. Персонажі Липи — люди витонченої душевної організації, високого інтелекту, природні провідники, герої європейські, а водночас — типові представники свого народу. Найповніше ідейно-філософські погляди Липа розкрив в своїх працях «Всеукраїнській трилогії» — «Призначення України» (1938), «Чорноморська доктрина» (1940) та «Розподіл Росії» (1941). В цих феноменальних творах він виступає як незвичайний теоретик сучасної української геополітики. Перебуваючи 1940 року у Варшаві разом із Левом Биковським та Іваном Шовгенівним, Юрій створив Український чорноморський Інститут, який займався вивченням політичних і економічних проблем, що постануть перед Україною після здобуття незалежності. Упродовж 1940-1942 рр. ними було видано 40 актуальних праць. Мрією вчених було після відновлення Української держави перенести Український чорноморський інститут до Одеси, щоби він став потужним центром наукових досліджень у багатьох галузях. 3 цією метою Юрій Липа в 1942-го приїздив до Одеси, навіть зумів організувати видання кількох наукових збірок. Проте війна не дала йому змоги довершити свій задум. Під час гітлерівської окупації влітку 1943 року д-р Липа переїхав на терени Яворівщини, де став співорганізатором українського підпілля. Там він започаткував підпільні курси з підготовки медичних кадрів для Української повстанської армії, готував тексти листівок і відозв до населення і німецьких солдатів.
Постать Юрія Липи була настільки значущою, що це помітила окупаційна влада, яка вважали його головним ідеологом українського підпілля. Були спроби окупантів зав’язати з ним контакт, але жодної з їхніх пропозицій д-р Липою не прийняв.
З другої половини 1944-го Юрій займався вишколом новобранців УПА і створенням підпільних шпиталів. З другим приходом більшовиків на нашу землю НКВД отримало таємний наказ відшукати і знищити цього вкрай небезпечного ворога комуністичного режиму. Д-ру Липі пропонували залишити рідну землю і податися в еміґрацію. На жаль, він цю пропозицію відкинув. 20 серпня 1944 року група чекістів схопила Юрія Липу, і вони по-звірячому замордували його в с. Шутовій Яворівського району.
Це була колосальна втрата не тільки для України, але й для світового руху опору проти комуністичного варварства. Своєю діяльністю батько і син Липи створили епохальну подію в історії, вони підняли дух народу та вказали йому життєвий напрям. Поховали Юрія Липу на цвинтарі в с. Буневі на Яворівщині. Він, як і його батько, залишиться на вічні віки національним найяскравішим смолоскипом, який освітлюватиме шлях народу до нового вільного життя у своїй суверенній Батьківщині. Вічна їм пам’ять!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...