Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

До дня народження Ярослава Ульгурського

Автор:

|

Серпень 10, 2017

|

Рубрика:

До дня народження Ярослава Ульгурського

Прізвище Ярослава Ульгурського насамперед асоціюється з архітектурою, оздобленням приміщень та образотворчим мистецтвом. Він народився 24 серпня 1936 року у с. Щеп’ятин Томашівського повіту на Люблінщині у сім’ї Євгенії Юзич та Олекси Ульгурського. Після закінчення Другої світової війни Сталін подарував ці землі Польщі і тоді українців звідтіля насильно переселили на терени УРСР, а тих, хто залишились, брутально депортували в рамках злочинної акції «Вісла» 1947-го. Зараз же після переселення в Україну помер батько Ярослава і йому довелося зборювати чимало життєвих труднощів. Незважаючи на всілякі перешкоди, хлопець мав велике бажання вчитися і йому вдалося 1961 року на відмінно закінчити середню школу. Після закінчення десятилітки за порадами і підтримкою вчителів Ярослав дістався на студії до Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва на кафедру художньої обробки дерева (сучасна кафедра проектування інтер’єрів). Його викладачами були Михайло Курилич, Іван Скобала, Вітольд Манастирський та інші. Під час вступу до інституту в приймальній комісії працював Іван Севера, котрий щиро порадив юнакові подати документи на відділ «Художня обробка дерева», цією порадою юнак і скористався. Саме ця галузь науки дуже зацікавила хлопця і він став одним із відмінників серед студентів на цьому факультеті. Вже 1967-го йому довірили функцію головного художника фестивалю Чехословацько-радянської дружби у Львові. 1973 року Ярослав Ульгурський керував виставкою «Творчість радянських студентів у галузі архітектури та мистецтва у Братиславі». 1982-го став лауреатом премії Держбуду України за проект та оформлення інтер’єрів Будинку культури заводу ЛОРТА у Львові. За визначні успіхи в праці його нагородили знаком «Відмінник освіти України». Ярослав вчився добре, 1993 року зайняв посаду доцента кафедри ПІ ЛНАМ.
Упродовж 1989-2001 рр. завідував кафедрою проектування інтер’єрів Львівського інституту декоративного та прикладного мистецтва. За цей час учений розробив досконалу програму курсових завдань: робота в матеріалі на п’ятому курсі — автопортрет у техніці графіто, копія ікони в техніці іконопису та мозаїки. На другому курсі ввів завдання оформлення телепередачі на конкретну тему з обов’язковими вимогами до графічної подачі з переходом від основ композиції до проектування інтер’єрів тощо. Творчий шлях Ульгурського — різноманітний, але в кожній ділянці, в якій працював науковець, він виконував свої завдання сумлінно та бездоганно. До його найважливіших творів слід зарахувати: проект будинку й оформлення експозиції музею М. Леонтовича у с. Марківка Вінницької області (1977); проект інтер’єрів Будинку культури заводу ЛОРТА у Львові та Будинку культури і спорту в м. Сахновщина Харківської області. Перед приїздом Папи Івана-Павла ІІ до Львова 2001 року він виготовив проект чотирьох тронних крісел і 12 спеціальних крісел-бенкеток для кардиналів.
Щодо живопису, то митець працює в найрізноманітніших техніках і жанрах. У його творчому доробку, крім акварелей, є олійні, темперні твори, пейзажі та натюрморти, портрети й ікони. Є й проекти експозиції музею Івана Франка у Львові, Історичного музею, Музею історії релігії, Краєзнавчого музею Кременця; проекти індивідуальних житлових будинків у Львові по вул. Втіха, на Копані, на Мучній і в Мостиськах неподалік Перемишля; проекти та виконання великих люстр для будинків культури у Львові та мистецькі прикраси на фасаді Палацу спорту в Буську Львівської області та на фасаді школи № 4 у м. Нововолинську; ікони митрополита А. Шептицького та священномученика Чарнецького тощо. Багато творчих робіт Ульгурського перебувають у музеях України, Росії, Польщі, Німеччині, Італії, Австралії, США та у багатьох приватних колекціях.
Для ознайомлення глядачів із творчими мистецькими досягненнями Ульгурського 19 жовтня 2016-го в Музеї етнографії та художнього промислу Національної академії наук України у Львові відкрилася виставка Ярослава Ульгурського під заголовком «Живопис Акварелі мого життя». У цій виставці були представлені свіжі барви, немов свіжі спогади про узбережжя Криму, Дністровський лиман, озеро в Гагрі, храм у Тбілісі та прекрасну картину «Дуб в часи Шевченка в Моринцях» і ряд інших. Варто подати, що багато робіт Ульгурського зберігаються у Польщі («Старий вітряк»), Німеччині (серія портретів і натюрморти «Хризантеми» та «Соняшники»), Італії (у будинку Рафаеля у Ватикані — «Старе дерево» зі серії «Весна в Седневі»), Америці (Нью-Йорк — «На Ворсклі», Нью-Джерзі — «Свідки минулого»), Австралії («Стара хата на Полтавщині»). Головний девіз і напрямок творчості Ярослава Ульгурського в мистецтві полягає в тому, що він намагається жити та творити для своєї нації і землі. Часто згадує про місце свого народження Закерзонську землю, на якій прийшов на світ і любується природою і культурою України. Свою любов мистець зумів прищепити і своїм дітям — Євгенії, Назарові і навіть онуці Лілії, котра навчається на кафедрі проектування інтер’єрів факультету дизайну. У день відкриття експозиції у Львові Ульгурського вітали його колеги-художники та професори, зокрема проректор з наукової роботи Академії мистецтв Роман Яців, заслужений діяч мистецтв України Віктор Москалюк, народний художник України Любомир Медвідь і ряд інших. Вони висловлювали визнання і захоплення творчими успіхами майстра. На виставці була й його родина: маленькі онуки, син і донька. На думку історика мистецтва Романа Яціва, виставка акварелей розкриває лише один фрагмент різноманітної індивідуальності Ярослава Ульгурського, котрий між іншим сказав: «Він подолав тривалий шлях, довго розробляв власну концепцію сучасного інтер’єру. Безперечно, орієнтувався на європейські тенденції, але весь час старався застосовувати національний елемент». За словами Ксені Янко, «ця виставка демонструє Ульгурського як лірика, показує його рефлексії на навколишній сучасний світ і одночасно є нашою мистецькою величчю».
Культура твориться впродовж віків спільними зусиллями поколінь. Кожне покоління і кожен мистець вносять свій стиль і надають йому народного обличчя, яке споріднює його з своєю нацією і таке мистецтво стає найціннішим скарбом народу. Мистець повністю заслуговує на загальну увагу та своїми працями доводить питоме споріднення з духом української культури, бо надмірний коспополітизм у творчості перестає бути національним скарбом.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...