Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Mar. 21, 2019

До 90-річчя від дня смерті Федора Лизогуба

Автор:

|

Грудень 19, 2018

|

Рубрика:

До 90-річчя від дня смерті Федора Лизогуба

Федір Лизогуб був пов’язаний із діяльністю гетьмана Павла Скоропадського. Він займав головні посади в розбудові державних структур і репрезентував Україну на міжнародній арені. За часи його прем’єрства Україна відкрила 11 дипломатичних і до 50 консульських представництв у 20 країнах світу, а на своїй території — 12 дипломатичних і 42 консульських представництв 24 держав. Також відкрили 150 українських гімназій і два університети, запровадили обов’язкове вивчення української мови, видали кілька мільйонів підручників, заснували Національний архів, Національну бібліотеку, Українську академію наук, художню галерею й інші заклади культури та освіти.
Федір Лизогуб народився 6 листопада 1851 року в містечку Седнів на Чернігівщині. Походив зі старовинного козацько-старшинського роду. 1888-го він здобув вищу агрономічну освіту і майже десять років працював Городнянським повітовим гласним. Близько 15 років очолював Полтавське губернське земство. Починаючи з 1888-го був почесним мировим суддею, а до 1897 року — повітовим провідником шляхетства Городнянського повіту Чернігівській губернії. У 1901-1915 рр. неодноразово обирався головою Полтавської губернії. Ініціював спорудження у Полтаві нового будинку земства у національному стилі, пам’ятника І. Котляревському, займався відкриттям кількох музеїв.
У 1915-1917 рр. був членом Ради земельного самоврядування та керівником канцелярії при намісникові Кавказу. З 1917-го завідував відділом іноземних підданих Тимчасовому уряду Росії. Був обраний головою комісії, що розробляла новий порядок розгляду прохань іноземців про прийняття їх у російське підданство. Після більшовицького перевороту 1917 року у Петрограді, рятуючись від червоного терору, повернувся до України, працював консультантом зі земських питань при Генеральному секретаріаті УЦР.
У травні-липні 1918-го був міністром внутрішніх справ, у травні-листопаді того ж року — головою Ради міністрів Української держави. Влітку приєднався до військових частин і підрозділів Сухопутних військ Збройних сил Української держави. Брав активну участь в реформуванню Чорноморського флоту, а також демобілізації торгівельного флоту. Брав участь у відновленні козацтва, зміцнення поліції — Державної варти. В серпні очолював офіційну делегацію Української держави до Німеччини. У вересні став головою Колегії верховних правителів Української держави на випадок смерті або важкої хвороби гетьмана.
В умовах поразки Німеччини вже з жовтня 1918 року представники гетьманату розпочали пошуки контактів із представниками Антанти. Так вони не захотіли визнавати самостійність Української держави. Тоді гетьман висунув ідею об’єднання України, Дону, Добровольчої армії, Кубані, Грузії, Криму для спільної боротьби проти більшовиків. Проте в Антона Денікіна були інші підходи до перспектив боротьби проти більшовицької Росії і власної ролі в її організації. Він бачив себе на чолі об’єднаного командування, оскільки користувався повною підтримкою Антанти.
Кримська місія Федора Лизогуба була пов’язана з тим, що Павло Скоропадський не хотів, щоб генерал Антон Денікін взяв на себе роль визволителя Росії. Лизогуб у своїй останній урядовій поїздці до Криму відвідав великого князя у Криму, але той відкинув пропозиції гетьмана.
Останній опинився у скрутній ситуації: приймати верховенство Антона Денікіна не хотів, але й іти проти волі Антанти також не міг. 14 листопада Павло Скоропадський проголошує курс на федерацію з небільшовицькою Росією і формує новий склад уряду на чолі з міністром продовольчих справ Сергієм Гербелем. Цілком зрозуміло, що участь у цьому кабінеті Федора Лизогуба, залученого до співпраці з Німеччиною і кавалера німецького ордену Червоного орла, була абсолютно виключеною.
Один з російських офіцерів у своїх спогадах писав: «Пам’ятаю, між іншим, вагон і Ф. А. Лизогуба, який стояв на колії поряд із нашим і недавно тільки прибув з Криму. Федір Андрійович щойно побував там у Великого князя Миколи Миколайовича з дорученням від гетьмана Скоропадського». Повернутися до Києва він уже не зміг і залишився на території, підконтрольній Збройним силам Півдня Росії. Лизогуб був змушений залишити посаду прем’єра і 1920-го виїхав до Королівства сербів, хорватів і словенців, де й помер 1928 року.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...