Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 22, 2018

До 90-ліття уродин музикознавця Зеновії Штундер

Автор:

|

Квітень 19, 2018

|

Рубрика:

До 90-ліття уродин музикознавця Зеновії Штундер

Зеновія Штундер народилася 22 квітня 1927 року в місті Брест (тепер — Білорусь). Батько — Костянтин Штундер походив із міста Сквира Київської області, він прийшов зі Східної України до Галичини з військом Симона Петлюри. Мати Єлизавета Романюк походила з міста Товмач Станіславської області. Своє навчання Зеновія почала спершу в польській школі (української не було) у Товмачі, а з 1939-го вчилася в українській у Станіславі. У 1941-1944 рр. вступила на навчання до Станіславської української гімназії класичного типу, де, крім української, вивчала латину, грецьку та німецьку мови. Закінчила шість класів гімназії, а 1945-го —десятирічку. Водночас навчалася в музичному училищі по класу фортепіано.
У Станіславові, де Зеновія продовжила освіту в початковій школі, під час німецької окупації — у гімназії, а з другим приходом більшовиків — у середній школі, дівчина вчилася на «відмінно». Була дуже працьовитою, сумлінною та відповідальною. З молодих років виявляла великі зацікавлення музикою та малярством. 1940 року було створене Станіславське музичне училище, в якому вона й навчалася. Після Другої світової війни вчилася грі на фортепіано в класі Галини Диченко. Навчання в училищі допомогло дівчині розширити знання про музику, заклало підвалини її професійності.
У закладі в повоєнні роки вирувало музичне життя, відбувалися концерти педагогів і студентів, на які приходило багато слухачів із міста. Зеновія була доброю піаністкою, мала чудову музичну пам’ять, внутрішнє відчуття твору та стилю. Хоч її руки від природи були вузькі та ніжні, недостатньо зручні для піаніста, однак твори виконувала на відповідному рівні — впевнено, легко, технічно. 1948-го відбувся перший випуск Станіславського музичного училища. Піаністів було троє: Зеня Штундер, Мирослава Литвинович і Слава Петрівська. Дівчата продовжили музичну освіту у вищих навчальних закладах. Зеновія Штундер вступила до Львівської консерваторії ім. Миколи Лисенка на факультет історії та теорії музики, спрямувавши свої здібності в царину музикознавства. У консерваторії тоді працювали відомі композитори та педагоги: Станіслав Людкевич, Микола Колесса, Роман Сімович, Євген Козак, Анатолій Кос-Анатольський та інші.
Найбільше Зеновія захоплювалася лекціями Людкевича, котрий запропонував їй навчатися в аспірантурі, в якій студіювала у 1954-1957 рр. у Києві. Її науковим керівником був спочатку композитор Микола Вілінський, родич Марка Вовчка, а після його смерті — Пилип Козицький. У Києві Зеновія відновила знайомство з онучками Івана Франка Любою та Зенею, з котрими потоваришувала ще в роки навчання в Станіславській гімназії, спілкувалася з їхнім батьком Тарасом Франком.
1966-го Штундер блискуче захистила дисертацію на тему «Народно-ладові основи гармонії Лисенка», обравши одну з мало розроблених тем теоретичного музикознавства. Основою дослідження стала музика до «Кобзаря». Опонентом захисту був Левко Ревуцький, котрий дуже приязно поставився до дисертантки. 1958 року Зеновія стала викладачем Львівської консерваторії і водночас асистенткою Станіслава Людкевича. Під впливом видатного композитора захопилася фольклористикою. Взимку того ж року молода викладачка та Ярослав Шуст, колишній учень Філарета Колесси, відбули першу фольклорну експедицію у Франкове село Нагуєвичі, а влітку записували народні пісні й інструментальні мелодії в Космачі, Ставнику й інших місцях Західної України.
Важко переоцінити роль, яку відіграв у житті Зеновії Станіслав Людкевич. Спілкування з ним сприймала, як великий дарунок долі. Композитор став для неї взірцем чесноти людини і митця. Згодом вона присвятила йому своє життя і талант історика музики, зробила для нього і для збереження його пам’яті все, що тільки могла. Людкевич неодноразово гостював у батьків Зеновії в Станіславі. Залишилося чимало світлин композитора, зроблених Зеновією на початку 1960-х рр. під час їхніх прогулянок у Станіславському міському парку. 1969-го, коли Станіславові Людкевичу мало сповнитися 90 років, до цієї дати Зеновія підготувала збірку праць композитора, в яку помістила докторську дисертацію Людкевича, переклавши її з німецької мови на українську. Збірка вийшла у видавництві в Києві 1973 р., однак за кілька днів після появи в продажу весь наклад конфіскували через статтю «Націоналізм у музиці».
Зеновію звільнили з роботи, вона потрапила під нагляд чекістів і залишилася сама зі старими батьками без засобів до життя. Саме тоді Станіслав Людкевич запропонував Зеновії одружитися, хоча й був старший за неї більш, ніж на півстоліття. Він записав на дружину все своє майно, дім та архів. Композитор отримав таку потрібну в старості опіку від людини, котра була йому безмежно віддана, і навряд чи знайшовся б хтось інший, хто так, як Зеновія, могла б про нього подбати. Після смерті Людкевича Зеновія Штундер домоглася відкриття Меморіального музею композитора в будинку, де він жив, і працювала там старшим науковим співробітником. У ремонт і впорядкування музею вклала всі кошти, які мала. На межі ХХ-ХХI ст. видала двотомник повного зібрання праць, рецензій і виступів Станіслава Людкевича, потім — двотомну монографію про митця і книгу спогадів про нього його сучасників, 2013-го — твори композитора, які раніше не видавалися в Україні. З великими труднощами домоглася встановлення в Ярославі (Польща) на будинку, де народився і прожив юні роки Людкевич, меморіальної дошки, яку виготовила власним коштом. Також разом із українською громадою м. Ярослава домоглася від мерії міста перейменування частини вулиці, де розташовані українська греко-католицька церква та низка українських установ, іменем Людкевича.
Померла хранителька творчої праці Станіслава Людкевича, провідна музикознавець маестро 7 липня 2016 року і похоронена на Янівському цвинтарі в родинному гробівці біля батька та матері.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...