Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

До 85-річчя від дня народження Петра Кулика

Автор:

|

Січень 18, 2018

|

Рубрика:

До 85-річчя від дня народження Петра Кулика

Львівський скульптор Петро Кулик відомий своїми численними пам’ятниками заслужених провідних постатей України. У своїй творчості він помітний своєю відданістю мистецтвом чесно служити рідному народові. Форми для відливання з бронзи його дивовижної краси творів виробляються, в основному, на Львівській кераміко-скульптурній фабриці.
Проект спорудження пам’ятного знаку «Свята Покрова — опікунка УПА» була здійснена за підтримкою благодійного громадського фонду (БГФ) «Літопис УПА» ім. Володимира Макара. У своєму зверненні до міського голови Львова 21 липня 2011 року історик Микола Посівнич, президент БГФ «Літопис УПА» ім. В. Макара, зокрема пропонував, де у Львові встановити цей пам’ятний знак. Для цього годилася площі Соборна, у сквері, де перетинаються вулиці Валова та Сербська.
У кожен виконаний пам’ятник скульптор вкладає все своє життя. Він не є корінним львів’янином, бо народився 1 січня 1933-го у с. Німстів Любачівського повіту (тепер — на території сучасної Польщі). 1945 року Петра разом із родиною депортували з рідної землі в Тернопільську область до села Скородинці. Батьки не з власної волі пішли в колгоспне ярмо, а хлопець, маючи великий талант до скульптури, закінчив Чернівецьке художнє училище № 5 «Трудові резерви». Там отримав спеціальність «Архітектурно художня кераміка» і був спрямований до Москви. Працював над керамічними рельєфами для класичних будівель — московського готелю «Україна» та Палацу культури у Варшаві. У 1960-1966 рр. навчався у Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва на кафедрі художньої кераміки. Паралельно працював майстром виробничого навчання на вечірньому відділенні.
Петро Кулик прийшов у нашу культуру на зламі 1960-1970 рр., до того часу він був майже не відомий. Художник не належав до митців, обласканих долею й офіційним визнанням. Від самого початку кар’єри він перебував під наглядом спецслужб, бо його вважали не лише опозиціонером, але й українським націоналістом. Старші брати Петра — Михайло та Микола — були воїнами УПА на Закерзонні, а згодом обоє дісталися Канади і жили в м. Торонто. Микола був молодшим братом і довгі роки в Торонто очолював видавництво «Літопис УПА». За його сприяння вийшли кілька десятків томів тих унікальних книг. На жаль, обидва брати вже померли.
Петро Кулик дуже вдячний за зростання своєї професійної майстерності насамперед художникам-педагогам С. Карафі-Корбут і Д. Довбошинському. А з 1966-го він стає вільним художником і займається самостійною творчою діяльністю в галузі станкової та монументальної скульптури. 1970 року відбулася перша персональна виставка Петра Кулика в Будинку архітектора у Львові. За перемогу в огляді-конкурсі «Мистецтво — народу» (Київ, 1970) він отримав Почесний диплом президії Спілки журналістів України та почесну пам’ятну медаль.
Після відновлення Української державності 1991-го Кулику стало можливим 1992 року організувати свою скульптурну виставку в Торонто, де застав свої обох братів. Це була велика радість для всіх трьох.
Варто загалом охарактеризувати пам’ятні твори митця. До найпрестижнішої скульптури належить «Свята Покрова. Цей геніальний проект схвально прийняли такі відомі мистецтвознавці, як д-р Орест Голубець і проректор Львівської національної академії мистецтв Роман Яців, а також комісія сакрального мистецтва Української греко-католицької церкви під головування о. Севастяна Дмитруха. Покрова стоїть на чотирьох хрестоподібних гранітних блоках, на омофорі символ України — калина. На фасадних лощинах основних блоків о головній осі два написи «Бог і Україна» та «Свята Покрова — опікунка Української повстанської армії». На поперечних блоках — геральдичні знаки «Вічна слава УПА!», на втоплених блоках — чотири однакових геральдичні знаки. Вогонь на знаках символічно переходить у Тризуб — Герб України. Встановивши цю скульптуру, Львів навіки вшанував великих патріотів України, незламних борців за її волю і соборність. Тому символічно, що назва площі Соборна співзвучна з ідеєю, закладеною в цьому архітектурно-скульптурному творі, який Воскрес як духовий скарб.
Величезну мистецьку значимість мають пам’ятники Івану Підкові (Львів, 1982; Черкаси, 1987; Канів, 2007), Святому князю Володимиру та княгині Ользі «Тисячоліття хрещення Русі-України» (Чикаґо, 1989), Івану Франку (Торонто, 1992), князю Васильку Теребовлянському (Теребовля, 1997). Творче кредо Петра Кулика базується на почуттях національної гордості, патріотизму та палкій любові до історичного минулого свого народу, без любові таке мистецтво не можливе. Автор статті мав змогу зустрічатися і спілкуватися з мистцем у Торонто. Пригадую, як Кулик характеризував свої твори. «Наші історичні постаті — це наша цінність, наше коріння, жили, що напуває нас духовними соками, без яких немає життя. Тільки ці постаті великі нас гартують і дають снагу до життя. В мистецтві, як і в науці чи політиці, теперішня дійсність виводиться від ядра з минулого і створює настрій до життя. Отже, людина не може бути байдужою до свого минулого, — сказав він, — особливо в нас, коли маємо такий арсенал з минулого багатства, яким тільки гордитися. Тому у своїй творчості піддаюся цим гарним симптомам, уявляючи собі майбутню красу нашого життя».
Петро Кулик — вроджений монументаліст, котрий володіє великим творчим даром і глибоко вміє його передавати, добре відчуваючи в своїх творах пульс історії і тому його твори викликають заслужену пошану серед так професійних митців, як і серед широкого кола народу. Вклонімо наші голови перед маєстатом мистця Петра Кулика і бажаємо йому Господнього натхнення, міцного здоров’я й успіху на многії літа!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...