Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

До 80-річчя від дня смерті Миколи Івасюка

Автор:

|

Листопад 23, 2017

|

Рубрика:

До 80-річчя від дня смерті Миколи Івасюка

Однією з жертв сталінського терору став український художник Микола Іванович Івасюк, котрий народився 14 квітня 1865 року в Заставні на Чернігівщині. Його батько був теслею, а мама-ґаздиня вчили малого з раннього дитинства чесно жити, шанувати рідний народ і любити свою землю. В школах на батьківській землі підлітка вчили російською, румунською, польською та німецькою мовами, тільки не дозволяли вчитися рідною. Після закінчення школи в Заставні Микола вступив до Чернівецької вищої реальної школи, де професором живопису був перший на Буковині український художник-професіонал Юстин Пігуляк.
Він помітив талант Івасюка до мистецтва, постійно давав йому безплатні уроки з техніки та композиції живопису, знайомив юнака з історією культури України. Відтак хлопець приєднався до мандрівної студентської групи, яка розвідувала мистецько-історичні місця на Тернопільщині, виконував свої перші картини.
У 16 років Івасюк став студентом Віденської академії і поставив собі мету: написати історичну картину про гетьмана Хмельницького. Цій роботі він присвятив близько 20 років творчого життя і створив справжній шедевр.
Перебуваючи в чужомовному оточенні, мистець став не лише активним читачем бібліотеки Віденського українського товариства «Січ», але і займався громадською працею у місцевому українському середовищі. Після успішного закінчення Віденської академії Івасюка як одного з найкращих художників історичного жанру рекомендували до Мюнхенської академії мистецтв для подальшого удосконалення майстерності. В цей період Івасюк наполегливо працював і принагідно познайомився з однією німкенею, сестрою приятеля-художника, з нею й одружився.
Коли до навчального закладу прибув із візитом відомий український художник-реаліст, портретист і майстер історичних та побутових сцен Ілля Рєпін, йому представили талановитого земляка-українця. Корифей щиро дивувався довершеності, свіжості творів молодого маляра, радив йому повертатися до Києва. Саме тоді юнак вирішив перевершити шедевр майстра «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Що з часом і сталося, коли Микола Івасюк створив чудову художню композицію «В’їзд Богдана Хмельницького до Києва», «Хмельницький під Зборовим», «Битва під Хотином», «Іван Богун у бою під Берестечком».
Європейська преса віщували талановитому художникові велике майбутнє. Однак по закінченні Мюнхенської академії мистецтв він повернувся на Буковину. Організував персональну виставку в Чернівцях, яка стала першою творчою зустріччю зі земляками. 1899-го він заснував у Чернівцях художню школу для «талановитої та бідної молоді», якою керував аж до від’їзду у Львів 1908 року. 1910-го Івасюк розписав стелю ощадної каси у Чернівцях. Перед Першою світовою війною крайовий сейм Буковини виділив йому тисячу крон на відкриття мистецької школи.
Іконостаси мистця є у Заставні, в Кіцмані та в деяких інших селах на Буковині. Він є автором картин про Українських січових стрільців, вояків Української галицької армії, оскільки гаряче підтримував бойові дії українців за свою державу, бував у фронтових частинах. На жаль, ці твори пропали при переїзді художника до Києва. А впродовж свого життя Івасюк створив понад 500 художніх шедеврів. Осип Маковей писав: «У нас насправді треба мати не лише талант, а й багато відваги, щоби піти дорогою, яку вибрав собі Микола Івасюк». У квітня 1915 року маляр намалював картину про приїзд Миколи II до Львова. А 18 квітня німецько-австрійські війська перейшли в контрнаступ і відвоювали більшу частину Галичини. Відступаючі царські війська взяли зі собою заручниками 50 провідних українських діячів, в т. ч. Миколу Івасюку та митрополита Шептицького. Івасюка потрактували як «німецького шпигуна» і вислали до Ростова-на-Дону. Щойно після 1917-го йому вдалося повернутися до Києва. 1919 року уряд Директорії доручив Івасюкові створити оригінали для поштових марок Української Народної Республіки. Шість типів марок було створено і надруковано у Відні. Після програних визвольних змагань, Микола, як і багато інших українських патріотів опинився за межами України. 1926-го голова Раднаркому України Чубаров запросив Івасюка та його учня Євсевія Ліпецького на посади професорів Київського художнього інституту.
Ліпецький запрошення не прийняв й Івасюкові відраджував їхати у СРСР. Він добре знав, які злочинні наміри має комуністичний режим щодо української інтелігенції. Але Івасюк не послухався і, як повідомляла газета «Пролетарська правда», «на запрошення уряду Української РСР наприкінці 1926 року разом із сім’єю переїхав на постійно до Києва». На цей гачок комуністам вдалося спіймати багатьох, навіть проф. Грушевського. Івасюкові відразу ж запропонували створити низку картин на теми революційного руху в Україні. Квартиру йому виділили в Боярці, де жив із родиною, пізніше перевели до Пущі-Водиці, а наприкінці — до Ірпеня під Києвом. Спочатку майстра прославляли, але згодом, за вказівкою з Москви, стали всіляко принижувати і перевели до Одеси. Там мистця жорстко критикували за його твори, які назвали «буржуазно-націоналістичними». Івасюка взяли під суворий нагляд спецслужби. А 18 вересня 1937-го несподівано під квартиру художника під’їхала автомашина, з неї висіли енкаведисти і провели в художника детальний обшук. І хоча нічого підозрілого не знайшли, господаря заарештували й відвезли до Лук’янівської в’язниці. 2 жовтня 1937 року молодший лейтенант держбезпеки Локтєв написав постанову, в якій стверджував, що Микола Іванович є активним учасником української націоналістичної терористичної організації й агентом німецької розвідки. Незважаючи на те, що Івасюк відкидав вигадані звинуваченням, проти нього все одно сфабрикували акт оскарження.
Слідчі стверджували, що ув’язнений Івасюк винним себе не визнав, однак 14 листопада 1937 року було ухвалено вирок — розстріляти, а належне йому майно конфіскувати. 11 днів 72-літній художник чекав у камері смертників своїх катів на розстріл. Вони прийшли о 24 годині 25 листопада 1937-го. Закатоване тіло Миколи Івасюка закопали у Биківні.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...