Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

До 80-річчя від дня народження Анатолія Пашкевича

Автор:

|

Березень 01, 2018

|

Рубрика:

До 80-річчя від дня народження Анатолія Пашкевича

Можливо нічим іншим український народ не може так пишатися, як піснею. Мабуть, самі небеса наділили нам такий багатий ідейно-духовний мистецький потенціал пісні та і тих, які цю пісню підіймають у самі небеса. До одних із велетнів популяризації української пісні спричинився Анатолій Максимович Пашкевич. Він народився 11 лютого 1938 року в Довбуші Баранівського району Житомирської області. З ранніх років хлопець мав схильність до співу. Ще у 12-річному віці на власні вірші написав пісню «Ой цвіте, цвіте біла вишенька». Це й стало початком його творчості. Після школи працював у місцевому районному Будинку культури, потім у Житомирській обласній філармонії.
Після невдалої спроби потрапити в Київське музичне училище ім. Ґлієра, вступає на Всесоюзні курси підготовки керівників художньої самодіяльності, які відкрилися при Новгород-Волинському будинку культури. Закінчивши курси, він вирішує спробувати щастя у Москві, де при Всесоюзному будинку народної творчості відкривалися заочні музичні курси. Навчатися довелося одночасно зі службою у війську — доля завела його у Північний морський флот. Після закінчення строкової служби Пашкевича залишали баяністом у матроському ансамблі, але він скоро повернувся у рідну Баранівку, організував там вокальний ансамбль, самодіяльний хор, одержував перемоги на численних олімпіадах та оглядах. На одному з оглядів у Києві сам Григорій Верьовка надзвичайно високо оцінив творчий талант і здібності молодого керівника ансамблю. За кілька років ансамблю було присвоєно звання народного.
Анатолій був художнім керівником Черкаського народного хору, засновником і керівником хорових колективів Луцька, Житомира, Чернігова, а також обдарованим композитором. Феноменальна пісня «Степом, степом», яку Анатоль опрацював разом з Миколою Негодою , викликала потрясіння в московсько-комуністичній імперії. При її виконанні хористи під час концертів аж зупинялися від схвильованої реакції зали. Не до емоцій було лише декотрим чиновникам. Анатолія та Миколу викликали в обком партії і спитали: «Що це така незакінчена пісня у вас вийшла? Її треба по-іншому зробити, і, взагалі, про яку матір ідеться? Ми ж інтернаціоналісти!». Анатолій відповів: «У нас одна матір, і якщо пісня написана українською мовою, то, звісно, про кого мова».
1967 року пісня зазвучала й одразу була визнана народом. Та Анатолій створив десятки й інших шедеврів — «Мамина вишня», «Хата моя, біла хата», «Виростеш ти, сину», «Ой ти, ніченько», «Любисток», «Журавка», «Ой вербо, вербо», «Осипає цвіт калина», «Пісня про Волинь»
У 1963-1978 рр. Анатолій очолював Черкаський хор, а 1965-го на запрошення керівника Черкаського народного хору Анатолія Авдієвського приїхав працювати хормейстером. Пашкевич не міг не звернути увагу на вперше видану збірку «Тиша і грім» Василя Симоненка. Він пише «Коли я ознайомився з Василевою поезією, зокрема з віршем «Лебеді материнства», одразу зрозумів, що їхня ритмічна побудова може легко лягти на музику, — зізнавався Анатолій. — Якось плив до Києва по Дніпру «Ракетою» і сам про себе щось наспівував, підбирав мелодію, хоч нотного паперу під рукою не було. Зайшов до Дмитра Луценка, сів за інструмент і почав награвати. Він послухав та й каже: «Друже це буде гарна пісня!».
У 1978-1989 рр. Пашкевич керував Волинським хором, а у 1989-2005 рр. — Чернігівським народним хором. Коли уславлений пісняр Дмитро Луценко заповідав, що хор виконає «Ой, ти, річенько-чарівниченько» і «повсюди ми кажемо, що це народна пісня». Але вірш до неї був написаний Д. Луценком ще 1951-го, а музику написав Анатолій Пашкевич і її правильна назва «Ой, ти, ніченько». У Дмитра Луценка й Анатолія Пашкевича таких творів було багато.
Перший концерт Волинського народного хору під керівництвом Анатолія Пашкевича відбувся у Волинському обласному театрі 1978 року. У ньому прем’єрно прозвучала «Пісня Волині». Вона зворушила хористів, її полюбили волиняни, і вона живе в репертуарі колективу й досі.
Про Державний академічний Волинський народний хор, який існував у 1977-1988 рр., є надзвичайно багато свідчень. Знамениті публікації письменника Василя Гея і колишнього директора Волинського хору Валерія Єфименка, який був у захопленні від роботи Пашкевича. Це був дуже продуктивний період його творчості як композитора. Тут разом із Дмитром Луценком він створив один із їхніх шедеврів — «Мамину вишню».
Коли 1995-го Пашкевич приїхав на Волинь на гастролі уже зі своїм Чернігівським народним хором, його шанувальники написали у газеті «Волинь»: «Не знаю, чи посадив Анатолій Пашкевич яблуневий сад. Але всі ми знаємо достеменно, що він викохав розкішний пісенний сад на українській землі». Тоді ж він зізнався зі сцени, що хотів би повернутися на Волинь. Не судилося, він став керівником Чернігівського державного академічного народного хору (1989-2002). За ним пішла і група хористів та музикантів із Луцька.
Один із його солістів Микола Юськов, котрий тричі переїжджав за Анатолієм Пашкевичем, розповідав: «Не боюся повторитися, але він — легенда. Як фахівець, він був людиною неповторною, якій немає рівних в Україні, і, певно, довго не буде».
1985 року отримав звання Народного артиста України. Його пісні «Степом, степом», «Синові» та «Мамина вишня» стали справжньою класикою, а сам композитор був удостоєний звання народного артиста та ордена «За заслуги» III ступеня.
1990-ті «розгнуздані» роки в Україні були важким випробуванням для людей, зокрема, для митців і пісні. Але Анатолій Максимович тримався. 1989-го не стало його доброго, порядного, найближчого друга-поета Дмитра Луценка. У Чернігові продовжував співпрацю з Миколою Негодою, написавши разом кантату «Чернігівські дзвони», пісні «Довженкова земля», «Осипає цвіт калина» й інші. Коли досягли відповідного його розумінню рівня, хор поїхав на гастролі за кордон: 1992 року вперше виїхали до Бельгії, потім — Німеччини (тричі), Нідерландів, Австрії.
Пашкевич написав фолк-оперу на біблійну тему «Блудний син». Це була вершина досягнення його таланту як композитора. Але не єдина його робота в жанрі масштабної форми. Прем’єра відбулася 1998-го в двох залах міста Меммінґен (Німеччина). Кілька разів опера була виконана в Чернігівському театрі, і лише тоді, коли приїздила німецька делегація. Дуже тепло зустрічала Пашкевича і його хор українська діаспора. Одне зі свідчень — лист із Бельгії: «Першими словами дозволь, наш сину Анатолію, тобі подякувати за твоє щире українське серце. Хай тебе Господь благословить на добрі українські діла та твори. Щоб ти жив у кожній українській душі».
Співоча спадщина Анатолія Пашкевича за обсягом не така велика, але за якістю — визначна. Найкращими піснями Анатолія Пашкевича є «Мамина вишня», «А мати ходить на курган», «Батькове серце», «Гуси летіли», «Хата моя, біла хата», «Пісня про Волинь», «Любисток», «Ой ти, ніченько» (сл. Д. Луценка), «Степом, степом» (сл. М. Негоди), «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу» (сл. В.Симоненко) «Горить Батурин», «Дума про Берестечко», «А мати ходить на курган», «Материнська пісня», «А у нас на Україні», «Світязь», «Лебедем злетіла хата біла», «Гуси летіли», а також ораторія «Крик попелу» та кантата «Чернігівські дзвони». Анатолій Пашкевич помер 11 січня 2005 року в Черкасах, де з почестями був похоронений на місцевому цвинтарі.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...