Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 16, 2018

До 50-річчя від дня смерті Олександра Тисовського

Автор:

|

Жовтень 31, 2018

|

Рубрика:

До 50-річчя від дня смерті Олександра Тисовського

Аби розказати про життя і діяльність Олександра Тисовського, треба згадати про українську скаутську організацію «Пласт», дата якої заснування припадає на осінь 1911-го. 1908 року засновник скаутського руху Роберт Бейден-Павелл видав книжку Scouting For Boys, яку переклали багатьма мовами світу, українською її переклав Олександр Тисовський.
Перша пластова присяга відбулася 12 квітня 1912-го. 1913 року сформувався Організаційний пластовий комітет, який об’єднав розрізнені пластові гуртки в масштабну крайову організацію. Мета «Пласту» полягала в тому, щоб сприяти українській молоді у всебічному патріотичному самовихованні на засадах християнської моралі, на свідомих, відповідальних і повновартісних громадян місцевої, національної та світової спільнот, і на провідників українського суспільства. Тепер «Пласт» — найбільша та найстаріша українська скаутська організація, яка діє у багатьох країнах світу й об’єднує пластунів України й української діаспори, загалом налічує більше 10 тис. членів.
Олександр Тисовський народився 9 серпня 1886-го у Львові в родині Василя та Матильди з Балабанів. Батько був вчителем математики і фізики у чоловічій учительській семінарії у Львові. Хлопець одержав початкову освіту у польській приватній школі у Львові, звідти перейшов до німецької державної гімназії. Від третього класу навчався в Українській державній академічній гімназії у Львові, яку закінчив із відзнакою. Опісля вступив на філософський факультет Львівського університету, в якому обрав спеціальність природознавство, вчився добре. Працюючи в галузі порівняльної анатомії, здобув титул доктора філософії.
1911 року склав учительський державний іспит і став суплентом (заступником учителя), а згодом і учителем природознавства в Українській державній академічній гімназії у Львові, в якій пропрацював до 1939-го. 1923 року одружився з Іриною Студинською, донькою професора університету Кирила Студинського. У 1920-1924 рр. викладав ботаніку та порівняльну анатомію в Українському таємному університеті. Дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка.
Про Тисовського пишуть, що був він педагогом, взірцевим за покликанням. Безмежно любив молодь, особливо юнацтво, мав великий дар і вміння вмів зацікавити молодь як науковими предметами, так і розвагами. Він бачив в дітях особистості, що мають природні і набуті здібності, які варто розвивати і доповнювати новими знаннями молоді. Водночас спостерігав, що школа дає знання, але не вповні виховує молоде покоління. Не маючи змоги вплинути на запровадження бажаної ним реформи у школі, він узявся сам реалізовувати свої погляди на виховання, створивши позашкільну організацію молоді «Пласт», яка, на думку Олександра, мала дати шкільній молоді те, чого не давала школа. Цієї мети чоловік досягнув у дуже короткому часі.
Напередодні Першої світової війни серед української молоді помітно зростав дух патріотизму, молодь стала цікавитися історією й українськими військовими традиціями. В «Пласті» навчали стріляти з рушниці та револьвера. Молодь здійснювала далекі військові марші з наплічниками, вивчала базову медичну допомогу. На початку 1914 року пластові осередки існували в усіх великих містах Галичини. Однак вони не співпрацювали між собою та не мали централізованої влади.
Задля координації праці пластових гуртків 12 лютого 1914 р. у Львові скликали Пластовий з’їзд, на якому створили Центральну пластову управу (ЦПУ). ЦПУ провела реєстрацію всіх пластових осередків та розділила їх на 11 округ. Налагодили видання пластової літератури, затвердили проект пластового однострою та пластових відзнак. Фундаментальною працею для виховання молоді стала книга Олександра Тисовського.
За три роки діяльності інформація про «Пласт» як про військову патріотичну організацію поширилися по всій Західній Україні, і з початком Першої світової війни більшість пластунів зголосилися воювати в лавах Українських січових стрільців (УСС). Загалом до УСС зголосилися близько 2,5 тис. членів організацій «Сокіл», «Січ» і «Пласт». Частини УСС під проводом сотників-пластунів відзначились у переможних боях на горі Маківці та Лисоні.
З проголошенням Першого універсалу Центральної Ради, «Пласт» узявся поширювати свою діяльність на землях Наддніпрянської України. До цього були спроби започаткувати «Пласт» в Києві та Бахмутському повіті, але новостворена Українська скаутська організація була насильно приєднана до «Бойскаутів Росії».
Варто пригадати, що пластунами були такі відомі особистості, як Ольга Басараб, Степан Бандера, Роман Шухевич, Богдан Гаврилишин, Любомир Гузар, Борис Ґудзяк, Дмитро Данилишин, Катерина Зарицька, Олег Ольжич-Кандиба, Василь Кук, Микола Плав’юк, Надія Світлична, Орест Субтельний, Роман Шухевич, Квітка Цісик і багато інших.
1918 року Олександр Тисовський очолив діяльність Верховної пластової команди (ВПК). 1921-го він видав підручник «Життя в «Пласті» — посібник, яким із зараз керуються тисячі українських пластунів у всьому світі. Тисовський написав ряд статей, в яких критикував формальні методи навчання у шкільних закладах. Ці матеріали публікував часопис «Діло». А загалом методика виховання «Пласту» була в доступній формі викладена Тисовським у книжках «Пласт» (1913) та «Життя в «Пласті» (1921, 1961, 1969).
1924 року його вдруге обрали головою ВПК. 1926-го він стає заступником Верховного отамана Северина Левицького. Тисовський — автор слів пластового гімну «Цвіт України і краса». Після заборони 1930-го польською окупаційною владою «Пласту» він активно співпрацює з підпільними нелегальними пластовими структурами — Пластовим центром, кооперативом «Пласт» і журналом «Вогні». Єдиною легальною пластовою організацією залишався «Союз українських пластунів еміґрантів» у Празі. Через співпрацю з ОУН багатьох пластунів закатували в польському концтаборі «Береза Картузька».
1939 року Олександр став професором Українського державного університету ім. Івана Франка у Львові, працював там до 1941-го. У 1941-1943 рр. викладав на Вищих агрономічних курсах, водночас безуспішно намагаючись відновити пластові організації.
1944 року у зв’язку з наближенням радянського фронту, діяч еміґрує до Відня (Австрія), в якому оселяється на постійне місце проживання. 1961-го, за кілька років до смерті, встиг видати другу (доповнену та перероблену) редакцію свого підручника «Життя в «Пласті». Помер у Відні 29 березня 1968 року. 2002-го був перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Наприкінці 1980-х рр. у СРСР змінилася політична ситуація — «перебудова», «гласність», «лібералізація», совєтський уряд пом’якшив контроль над словом і закордонними контактами. Постали організації, які сприяли національному відродженню. Почалося й відродження скаутського руху. Перший пластовий табір на українських землях після Другої світової війни організували 17 липня 1989 року, його відвідало навіть кілька пластунів із Канади. Однак невдовзі на нього напали аґенти КДБ, міліціонери та комсомольці Львова. Сімох пластунів заарештували та побили. Пізніше газета «Радянська Україна» опублікувала статтю М. Дорошенка «Ще не вмер Степан Бандера, або Недитячі ігри доморощених пластунів», в якій «Пласт» зображувався як «буржуазно-націоналістична військово-спортивна організація». Проти «Пласту» традиційно виступали антиукраїнські сили, насамперед комуністи.
Щойно на початку 1990-х рр. в Україні відновили «Пласт», декотрі пластуни взяли участь у 18-му всесвітньому скаутському Джемборі в Нідерландах (1995). 2008 року Президент України Віктор Ющенко видав указ «Про заходи щодо сприяння розвитку пластового (скаутського) руху в Україні». Крім цього, «Пласт» уклав угоду з Міністерством освіти та науки України.
2012-го пройшли святкування 100-річчя організації «Пласт», було започатковано інтернет-проект «100 кроків до сторіччя «Пласту», публікуються архівні та сучасні матеріали з історії українських скаутів і дописи про відомих пластунів. 12 квітня 2012 року в Івано-Франківську був відкритий перший в Україні пам’ятник пластунам, котрі не зламали своїх присяг. Зараз «Пласт» організовує численні табори, кожен із яких має свою спеціалізацію (летунський, морський, військовий, спортивний, мандрівний, виховно-вишкільний тощо). Крім таборів, відбуваються акції різного спрямування — спартакіади, змагання з пішого мандрівництва «Стежками героїв» і «Осінній рейд», інтелектуальні змагання «Орликіада», фестиваль пластової творчості «День пластуна», міжнародний захід «Вифлеємський вогонь миру». Тепер пластуни — головний авангард українського патріотичного руху.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...