Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

До 50-річчя від дня смерті Леоніда Юхвіда

Автор:

|

Травень 24, 2018

|

Рубрика:

До 50-річчя від дня смерті Леоніда Юхвіда

Леонід Юхвід народився 5 травня 1909 року у с. Гуляйполе Запорізької області у родині адвоката. Після смерті батька велика сім’я залишилася без засобів існування. Леонід був змушений покинути школу, закінчивши п’ять класів, подальшу освіту здобував заочно. У першому самостійному бібліографічному посібнику, що присвячений Леоніду Ароновичу Юхвіду, подається, що Леонід відомий як прозаїк, драматург і журналіст.
Замолоду працював учнем у друкарні, отримав «призначення в міліцію», яка в ті часи вела боротьбу зі залишками махновщини. «Але я був жорстоко обдурений, — писав пізніше Леонід, — замість коня та нагана, про що я мріяв, мені дали товстий реєстраційний журнал, і я цілоденно розносив папірці по установах». 1927-го він надрукував свої перші твори у криворізькій газеті «Червоний гірник» (оповідання «Крицевий кінь», «Будьонівка» і повість «Пристань»). А 1932 року вийшов друком його роман «Вибух». І хоча роман молодого літератора, природно, був недосконалим (натуралістична описовість, нахил до ілюстративності через недостатню глибину художнього узагальнення нових явищ дійсності та людських типів), у творі відчувається подих часу, подих буремних днів першої п’ятирічки (1928-1932 рр.); подана спроба показати життя людей Криворіжжя, працю робітників шахт і копалень. Темі змалювання трудового, громадського життя та побуту шахтарської молоді письменник присвячує кілька оповідань, які було видано збіркою під назвою «На життя» (1932). 1933-го він переїжджає до Харкова.
Спершу зайнявся громадською працею, багато уваги приділяв новоствореній Спілці радянських письменників України. Художня творчість Юхвіда літератори оцінили позитивно: 1934 року він стає членом Спілки письменників СРСР. 1938-го він закінчив повість «Оля» — про самовіддану боротьбу батьків і дітей за становлення Радянської влади. Майстерно написана героїчна п’єса «Весілля в Малинівці» (1937) є переконливим доказом успішної новаторської роботи автора в жанрі радянської музичної комедії. «Весілля в Малинівці» — твір про значні та складні події громадянської війни, що не завадило створити зразкову музичну комедію. Особливістю цієї п’єси є те, що її комедійність — не в навмисних трюках, недоумкуватих персонажах і штучних ситуаціях, характерних для багатьох оперет, а в джерелах українського народного гумору. У комедії діють живі, повнокровні образи, характери яких чітко змальовані, вчинки логічно вмотивовані. Їхня мова, дотепи сповнені справжнього народного гумору. Саме народність художніх засобів зумовила введення музичних і танцювальних номерів, які розвивають дію п’єси, випливають з емоційного стану дійових осіб.
Комедію перевидавали 1938-го, 1941-го, 1954-го, 1956-го і 1976-го.
На початку листопада 1937 року з певною різницею в лібрето та музиці відбулася прем’єра вистави на сцені Харківського театру музичної комедії та Московського театру оперети. Успіх був передбачений, оскільки показ народних пісень і танців створювали атмосферу романтичного підйому, яскравості, веселості, завзятості українських селян. Незвична тематика оперети, самобутні характери, яскрава народна мова, соковитий гумор діючих осіб визначили подальшу сценічну долю «Весілля в Малинівці». З кінця 1930-х рр. комедію показували на сценах Харкова, Києва, Москви, Ленінграду, Чернігова, Кишинева, Омська, Софії, містах Узбекистану, Казахстану тощо. Загальне визнання твір Леоніда Юхвіда одержав після його екранізації.
Наступні видання — збірки «Ніч у червні» (1941), «Чудовий край» (1946), повість «Мишко Конюшенко» (1946), п’єса «Блакитна фортеця» (1949), збірки п’єс «Комедії» (1954) і «Маленькі комедії» (1958), п’єси «До побачення в травні» (1964), «Вояка» (1953), «Оля» (1967) та інші.
Юхвід брав також участь в інсценізації творів Миколи Гоголя. З надзвичайним успіхом пройшли оперети «Сорочинський ярмарок» (1936-1938), «Майська ніч» (1936). Постановка цих вистав засвідчила, що вперше на опереткову сцену вийшли герої класичного вітчизняного твору.
У довоєнну добу літератор написав роман «Щасливий день» (1938), оповідання «Великий день» (1937), «Ефект» (1938), п’єси «Сам собі ворог» (1938), «На світанні» (1939) та інші твори. П’єса «Син Ямато» (1935) була поставлена на сцені Харківського театру робітничої молоді 1936 року. У цьому творі драматург спробував відтворити визвольну боротьбу народів Далекого Сходу.
Навесні 1941-го Юхвід запропонував Московському театру оперети поставити музичну комедію «Коли помиляються двоє». В основі сюжету твору — відображення праці науковців, конфліктів щодо штучного дощування шляхом конденсації вологи в атмосфері. Звістка про війну змусила автора переробити п’єсу, показати життя народу у воєнну годину.
На початку війни письменник був редактором пересувної радіостанції «Дніпро», працював разом із українськими письменниками А. Шияном, В. Кучером, П. Козланюком, Я. Галаном. 1942 року по радіо передавали п’єсу Юхвіда «Вперед, на Київ». У 1942-1945 рр. він як військовий журналіст працює у газеті танкової армії маршала Рибалка. З танкістами пройшов весь фронтовий шлях до повного розгрому нацистських військ у Берліні.
Творча діяльність Л. Юхвіда як редактора і письменника у воєнні та повоєнні роки була спрямована на висвітлення простих людей міцного гарту, щирого і доброго серця. З’являються оповідання «Син», «Комісар», «Танки над Дніпром», «Біля старого млина», «Три танкісти», «Безсмертя», «Повернення», «Маленька Паша», «Юра Н.», «Як Валя шукала гусей», «Сашкова пригода», «Було таке», «В курсі діла» й інші. У повістях «Мишко Конюшенко» (1946), «Вояка» (1944, 1961, 1963), п’єсі «До побачення в травні» (1964) зображене молоде покоління, їхня участь у боротьбі з німецькими зайдами.
У 1950-ті рр. письменник продовжує писати драматичні твори «Моя знайома», «П’ята правда», «Любов і кільця». Багатьма позитивними рисами вирізняється п’єса «Чудесний край» (1951). В ній автор вдало застосовує художні засоби народного мистецтва. У п’єсі «Голуба фортеця» (1954) драматург знову повертається до висвітлення наукових досліджень зі штучного дощування.
Мова творів Леоніда Юхвіда має народну основу, його слово — вдумливі, щирі й дотепні. 1967 року було знято кольоровий, широкоформатний кінофільм «Весілля в Малинівці». На ІІІ Всесоюзному кінофестивалі в Ленінграді 1968-го група комедійних акторів була удостоєна спеціальної премії. За свої твори та за участь в Другій світовій війні Леоніда Юхвіда кілька разів відзначали нагородами. Передчасно його життя обірвалося 2 вересня 1968 року, поховали письменника в Харкові на міському кладовищі № 12.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...