Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 14, 2018

До 50-річчя від дня смерті Галини Захарясевич

Автор:

|

Травень 24, 2018

|

Рубрика:

До 50-річчя від дня смерті Галини Захарясевич

Галина Захарясевич — це прекрасний графік малих форм в українському мистецтві середини ХХ ст., а також художниця, поетеса, музикант, громадський діяч. Її знали у Львові, Києві, Варшаві, Відні, її творчістю захоплювалися у Канаді та США. На жаль, досі немає виданого солідного каталогу її творчості.
Галина Захарясевич народилася 28 квітня 1910 року в родині греко-католицького священика Луки Захарясевича в с. Рахиня, неподалік від Долини на Івано-Франківщині. Чимало естетичних народних ідеалів винесла дівчина з родинного вогнища та з середовища бойківського села Рахині. В сім’ї у великій пошані були українські традиції, діти виховувалися в українській звичаях і в національному дусі, співали пісень, слухали музики і це виховувало їхні почуття. Коли Галині було десять років, сім’я переїхала з Рахині на Тернопільщину. В 12 дівчина втратила батька: внаслідок жорстоких побоїв поляками за те, що агітував селян не брати участі у виборах до польського парламенту. Галину разом із молодшою сестрою Олею взяв під свою опіку митрополит Андрей Шептицький. Він призначив дівчатам відповідну стипендію і Галина стала навчатися в гімназії сс. Василіянок у Львові. Згодом вчилася у «Львівській політехніці» на відділі архітектури. Художню освіту здобула у Вищій школі прикладного мистецтва при академії мистецтв у Відні. Бездоганно володіла технікою розпису по тканині — батиком. Писала вірші, оповідання, виховні статті та казки. Навчалася вокалу у класі Соломії Крушельницької при Львівській консерваторії. Під час навчання у Львові Галина вступила в ряди «Пласту», де активно діяла в курені ч. 2 ім. Марти Борецької, займалася графікою, декоративно-прикладним мистецтвом, брала участь у пластових історичних говірках.
Маючи різноманітні таланти, Галина довго шукала себе і свого призначення в творчій праці. Мала небуденний літературний творчий хист і дар до дизайнерського проектування. Володіла оригінальним співочим голосом, який уже дорослою удосконалювала на сценах Львова. Володіла п’ятьма іноземними мовами, цікавилася літературою, медициною, східною філософією, добре зналася на етнографії й фольклористиці. Але найповніше їй удалося виявити себе в прикладному й образотворчому мистецтві. Основи такого універсального творчого мислення Захарясевич винесла ще зі шкільної лави Львівської української гімназії сестер Василіянок, яку закінчила 1927-го. Впродовж 1933-1938 рр. навчалася у Віденській академії мистецтв, де отримала диплом художника. 1938 року вийшла заміж за Юрія Липу (1900-1944), визначного вченого-медика, ідеолога українського націоналізму, визначного письменника, поета та великого патріота України.
Через рік родина Липів переїхала до Варшави. 1940-го в сім’ї народилася донька Іванка, а 1943 року — Марта. У Варшаві в 1936-1942 рр. художниця активно займається творчою працею. Це були найщасливіші роки її життя: родинне щастя, радість материнства, перша персональна виставка (1942). Родину оточувало багато свідомої національної української інтелігенції. Влітку 1943-го сім’я Липів повернулися з Варшави на Львівщину. Наближалися важкі та грізні часи, на нашу землю насувалися дикі орди червоних злочинців. Багато людей утікало від них на Захід. Все було підготовлене до евакуації родині Липів. Та Юрій категорично відмовився виїжджати, мотивуючи тим, що він ніколи не залишить свого народу на поталу, щоб урятуватися самому. 19 серпня 1944 року більшовицькі окупанти схопили його на Яворівщині в с. Іваника, а 20 серпня 1944-го в звірячий спосіб замордували в с. Шутова.
Трагічна доля Юрія Липи, жорстоко закатованого енкаведистами, остаточно вплинула на життєву долю художниці й їхніх дітей. Вона зазнала важких поневірянь і переслідувань як дружина «ворога народу», цькувань та приниження, замовчування її творчості, обмеження її можливостей як митця, але залишившись із двома малолітніми дітьми на руках, знаходила сили до життя. Була це жінка мужня та залізної вдачі.
У 1950-х рр. працювала у різних дрібних артілях, виконувала підрядну роботу, де розписувала батиком тканини, виготовляла хустки, шалики, обруси, парасольки, торбинки. Ілюструвала видання народних пісень, коломийок і щедрівок. За сприяння Мирона Кипріяна, головного художника театру ім. Марії Заньковецької, оформила декорації до кількох відомих вистав. Працювала на Львівському промкомбінаті бригадиром цеху художнього оздоблення тканини. Бездоганно володіла технікою розпису по тканині. Навіть друзі допомогли їй 1948-го виставити їй у Львові окремі свої художні праці, але і ця виставка була пов’язана з багатьма труднощами.
Галина Захарясевич належить до тих нечисленних талановитих самобутніх українських художників, котрі намагалися внести нові вартості та національний колорит у свою творчість. Вона була серед піонерів використання народних джерел як основи для формування національних ознак українського професійного мистецтва. Художниця була підготовлена до такого глибокого розуміння цінності народного мистецтва ще з дитинства. Та, на жаль, її життя, як і життя нашої поневоленої нації, трагічно склалося в більшовицькій займанщині. Померла Галина Захарясевич 10 червня 1968 року у Львові. Її поховали на Личаківському цвинтарі поле 72 у гробниці графів Захарясевичів, з якими мисткиня не мала родинних зв’язків, їх об’єднувало лише прізвище. Так вирішив зробити Мирон Киприян, бо не було навіть грошей на її похорон.
Інформація про життя та діяльність Галини розпорошена по різних часописах, особливо «Свободі» (Нью-Йорк) та деяких книжкових виданнях. Найбільшим подарунком для живих і ненароджених поколінь був би спільний каталог «Хроніка життя і діяльності Галини і Юрія Липів», а наразі нехай пам’ять про них не вигасає в народі!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...