Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

До 365-річчя від дня смерті Марусі Чурай

Автор:

|

Лютий 15, 2018

|

Рубрика:

До 365-річчя від дня смерті Марусі Чурай

Життя Марусі Чурай оповите імлою давнини. Про неї написано безліч творів. Під впливом образу цієї дівчини відомий письменник Григорій Квітка-Основ’яненко, написав 1832-го й опублікував 1834 року перший сентиментальний прозовий твір нової української літератури «Маруся», який хвилює читачів і зараз.
Про неї писали й інші письменники: Пантелеймон Куліш «Орися», Ольга Кобилянська «У неділю рано зілля копала», Михайло Старицький «Ой, не ходи Грицю». Цей образ використовував і корифей театрального мистецтва Лесь Курбас і десятки інших. Іван Котляревський написав оперету «Наталка Полтавка», у якій значною мірою використав Марусину історію. Чим же приваблювала ця дівчина увагу письменників? Безперечно, сильним характером і незвичністю долі.
Маруся Чурай — легендарна піснярка, поетеса, композитор і безкомпромісно чесна патріотка України. Кожен із митців бачив свою Марусю. Відомий полтавський письменник О. Шклярський 1877-го першим помістив біографію Чурай на сторінках журналу «Пчела». Після цього з’являлося ще багато публікацій про «дівчину з легенди», про трагічну історію її кохання. Знаємо також твори Л. Боровиковського («Чарівниця»), С. Руданського («Розмай»), В. Самійленка («Чураївна») та багато інших.
Відомий український науковець Григорій Клочек писав: «Якщо узагальнити всі версії про Марусю Чурай, то вийде приблизно такий біографічний сюжет. Народилася вона у Полтаві приблизно 1625-го і померла 1653 року. Хата її батьків стояла на березі Ворскли. Нині приблизно можна визначити це місце, бо знаходилося воно недалеко від Хрестовоздвиженського монастиря, який зберігся до наших днів. Батько Марусі, Гордій Чурай, був людиною хороброю, чесною, правдолюбною, тож і подався на Запорозьку Січ пристав до гетьмана Павлюка. Брав участь у боях проти польської шляхти, потрапив у польський полон і був страчений 1638-го мученицькою смертю. Маруся жила з мамою. Їх обох шанували в Полтаві через славного батька, а також через особливий Марусин дар складати й чудово співати пісні і за її вроду і поведінку».
Але найкращий твір про легендарну дівчину — «Маруся Чурай» Ліни Костенко. Ця вдумлива праця має під собою історико-фольклорну основу, а по суті відтворює дійсність сивої давнини. Талановита, горда та вродлива українка, а також життя різних верств українців оживають в описах талановитої поетеси.
Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» було видано 1979 року. За словами Ліни Костенко та за свідченнями інших дослідників, Маруся Чурай відзначалася надзвичайною вродою, що затьмарювала собою зорі, і місяць, і сонце, як писали про неї знавці цієї епохи. Маруся Чурай мала також прекрасну душу, мала багатий внутрішній світ і вроджений незвичайний талант до творчості. Дівчина поважала батьків і безмірно любила Україну. При цьому, без тями закохавшись у Гриця, була йому вірною до загибелі. До Марусі залицялося багато парубків, особливо її любив без тями Іван Іскра (син відомого гетьмана Якова Іскри-Остряниці). Але ідеалом кохання Марусі був Григорій Бобренко і для лише нього для нього вона хотіла жити. За характером і за вродою це була унікальна дівчина, для котрої глибоко внутрішні переконання були найвищою цінністю і своїх поглядів вона дотримувалася.
Коли читаємо твір Ліни Костенко й заглиблюємось в його аналіз та композицію твору, то помічаємо дві наскрізні взаємопов’язані сюжетні лінії — доля Марусі й доля України переплітаються між собою. Маруся Чурай — неповторна, одухотворена, творча особистість, котра повсякчас об’єднує долю особисту з долею свого народу. Від її приходу на світ минуло більш, ніж три століття. І впродовж цього часу Україна намагалася здобути свободу та відродити державну незалежність.
В досягненні омріяного щастя Марусі заважала різні люди, особливо мати Гриця, котра хотіла оженити сина на Галі Вишнеківській, матеріально багатшій за Марусю. Почуття Марусі та Гриця й їхні душі були роздвоєні. Вони хиталися між небом і землею, духовним поривом і практичним розрахунком. Гриць робить хибний вибір, після повернення з війська одружується за вказівкою матері й сам себе зводить у прірву. Втрачає кохану, лицарську гідність, щирість, красу, окриленість душі (козацькі чесноти) — усе те, за що Маруся й покохала його. Маруся — дівчина, наближена до дівочого ідеалу, її любов сягала небес. Вона, як і її батько, обирає шлях правди та честі.
Маруся була справжнім голосом України, докладно усвідомлювала становище народу і не менше переживала зраду коханого. Щоби заглушити нестерпний душевний біль від зради, у великім розпачі вона відмовилася від земського життя. Дівчина шукала фізичної смерті, натомість знайшла смерть Гриця. Від цього Марусин біль переріс усі межі й ніби викинув її в інший світ, з якого вона повернутися була неспроможною. Невипадково на суді вона мовчить — їй зовсім, здавалося б, байдуже, жити чи померти. Бореться вона зі собою, зі своїм болем, і ніхто не дає їй порятунку в її горі. Як наслідок над долею України, як і над долею Марусі Чурай, нависає одне й те ж гамлетівське питання: бути чи не бути? Й якщо Марусине життя згасає, то Україна всупереч усьому, має жити — для майбутніх поколінь! Триває неустанна боротьба за волю України, в піснях Марусі Чурай. Піснею можна також боротися проти смертельних загроз і розраджувати себе в непокою і лікувати болі. Любов і прагнення волі для свого народу — це спільні почуття віри у святі ідеали. Це немов злиття двох найдорожчих цінностей, яких жодна сила не по може розділити.
Марусі Чурай приписують пісні «Ой не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні», «Грицю, Грицю, до роботи», «В огороді хмелинонька грядки устилає», «Котилися вози з гори», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі» та інші. Особливо дуже популярною в народі є пісня «Засвіт встали козаченьки» (інший варіант — «Засвистали козаченьки»). Уперше її було надруковано 1834 року у збірці М. Максимовича «Украинскія народный песни». Деякі дослідники походження таких пісень, як; «Їхав козак за Дунай», «За Сибіром сонце сходить», «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Дивлюсь я на небо», «Повій, вітре, на Вкраїну» також пов’язують із Марусею Чурай.
Творцями та виконавцями пісень в Україні були й є різні люди — селяни, ремісники, козаки, лірники, кобзарі, письменники та композитори. Але народна пам’ять зберегла імена лише окремих, талановитих складачів. Такою була у XVII ст. легендарна українська поетеса Маруся Чурай.
Закохана людина наділяє кохану людину чи свою ідею найкращими якостями. Про ці цінності складають пісні, гімни, думи, казки, написано найкращі у світовій культурі книги. Тому іменем Марусі Чурай названо десятки культурно-освітніх закладів, вулиць і парків міст в Україні.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...