Новини для українців всього свту

Sunday, Oct. 25, 2020

До 310-річчя української конституції

Автор:

|

Жовтень 02, 2020

|

Рубрика:

До 310-річчя української конституції
Конституція гетьмана Орлика

Пилип Орлик (1672-1742) — одна з найвидатніших постатей в історії України, він був наділений багатьма талантами. Він народився 11 жовтня 1672 року в Косута біля Мінська, походив із литовського шляхетного роду, який мав чеське коріння. Отримав хорошу освіту і тісно пов’язав свою долю з долею українського народу. Його великий талант до науки дозволив йому успішно закінчити Віленський єзуїтський і Київський вищі навчальні заклади. Після цього Пилип швидко просувався сходинками канцелярської кар’єри: 1698-го стає кафедральним писарем Київської митрополії, 1700-го — писарем Генеральної військової канцелярії, 1706-го — генеральним писарем. Входячи до найближчого оточення Івана Мазепи, Орлик належав до числа його повірених, виконуючи обов’язки особистого секретаря. Через його руки проходило таємне листування гетьмана з Карлом ХІІ, польським королем Станіславом Лещинським, польськими магнатами та російськими можновладцями.
Своєму українському патріотизму завдячував матері — Ірина Малахівська успішно закінчила Києво-Могилянську колегію, співала в українських хорових колективах і без тями любила Україну. На початку ХVІІІ ст. частина України Гетьманщина перебувала під владою російського царя Петра І. Іван Мазепа намагався визволити батьківщину з російського ярма за допомогою шведів, але його надія не справдилася. Після полтавського розгрому в червні 1709 року залишки козацького загону знайшли притулок у м. Бендери (Молдавія), де важко хворий Мазепа помер. Його вірний соратник Пилип Орлик казав про свого наставника: «Він знехтував усе, що було йому найдорожчого, знехтував і саме життя, щоб визволити Україну з московського ярма».
Після смерті гетьмана Мазепи на його місце 5 квітня 1710-го одноголосно обрали Орлика, котрий став автором першої української конституції, що стала широко відомою не лише в Україні, але й далеко за її межами. Уперше конституцію Орлика видали друком аж 1994 року. Її скорочений латинський текст знайшов письменник Ілько Борщак у бібліотеці замку Дентевіль (Східна Франція). Цей замок належав дружині генерала Григора Орлика, сина гетьмана. Документ переклав з латини Мирослав Трофимчук, а відредагував і написав розлогу передмову академік Омелян Пріцак.
Орлик спирався у своєму прагненні звільнити Гетьманщину від російського панування за підтримкою Швеції, Туреччини та Кримського ханства. 1712-го він звертається з відкритим маніфестом до європейських володарів, пишучи, що «козацька нація, яка стогне під тиранським ярмом Москви, прагне лише того, щоб домогтися своєї волі». 1714 року гетьман покидає Бендери й перебирається до Швеції, але смерть 1718-го його чільного союзника, Карла ХІІ, змушує шукати сприяння Україні в інших держав. Останні роки свого життя наполегливо працював над створенням широкої антиросійської коаліції, розраховуючи на підтримку Туреччини, а також прихильного до нього Станіслава Лещинського і французького двору.
Пилип Орлик був не лише дипломатом, був наділений великим творчим талантом. Згадаймо його великий рукописний «Діаріуш подорожній» (1720-1733, частково його видали 1938-го, а повністю — 2013 року). Багато творів писав польською мовою, шведською, французькою зі вставками латиною. Видав і поетичні книжки: «Прогностик щасливий» (1693), «Алкід Руський» (1695) і «Гіппомен Сарматський» (1698). На увагу заслуговує твір «Мати-героїня», в якому описує свою родину. З цього твору дізнаємося, що його дружина Ганна народилася 29 липня 1683-го, вона майже на 15 літ пережила Орлика. Подружжя мало вісьмох дітей — Анастасію, Григора, Михайла, Варвару, Якова, Марту, Марину та Катерину. Гетьману також приписують авторство трактату «Вивід прав України» (1712), хоча українські історики Борис Крупницький, Микола Андрусяк і Орест Субтельний сумніваються в цьому.
Основним пріоритетом зовнішньої політики Пилип Орлик вважав необхідність шведської допомоги, щоб здобути волю Україні та зберегти її територіальну цілісність. Великі надії покладав на військовий союз із Кримським ханством. За його творчим проєктом законодавчу владу мав представляти парламент — Генеральна рада, що складалася б з генеральної старшини, полковників, генеральних радників (делегатів від козацьких полків), полкової старшини, сотників і представників від Запорозької Січі. За проєктом Орлика Генеральну раду мали збирати тричі на рік — на Різдво Христове, на Великдень і на Покрову. Між сесіями парламенту державні обов’язки мав виконувати гетьман разом із Радою генеральної старшини. Саме вони мали уособлювали найвищу виконавчу владу. Місцева адміністрація була представлена виборними цивільними полковниками та полковою старшиною, сотниками та сотенною старшиною.
Легітимацію ідеї незалежної України Пилип Орлик заклав ще у творі Hippоmenes sarmacki (1698), а згодом, разом із гетьманом Іваном Мазепою, намагався скористатися можливістю реалізувати її на практиці.
Прикро, що конституції Пилипа Орлика так не пощастило: всі добре знають конституцію США 1787-го та Франції 1791 року і навіть пам’ятають Польщі 1791-го, але не її. Навіть поділи Польщі 1793-го і 1795 року, які поховали на 120 літ державність польського народу, не зняли в житті Європи «польське питання». І все ж примха фортуни аж ніяк не применшує історичну вагу конституції Пилипа Орлика: ця пам’ятка й досі вельми цікава та важлива з точки зору конституційних прагнень сучасної України.
Для вшанування пам’яті Мазепи й Орлика їм спорудили пам’ятники, на їхню честь назвали вулиці в багатьох містах. У шведському місті Крістіанстад 29 червня 2011 року урочисто відкрили пам’ятник українському гетьману та меморіальну дошку на будинку, де у 1716-1719 рр. проживав Пилип Орлик. Заходи ініціювало Посольство України у Швеції. Пам’ятник, який є подарунком України шведському місту Крістіанстад, виготовила майстерня українських скульпторів Олеся Сидорука та Бориса Крилова за підтримки народного артиста України Богдана Бенюка, котрий брав безпосередню участь в цьому урочистому заході, та мецената І. Омелянюка. Пам’ятник відкрили Стен Херманссон, голова міської ради Крістіанстада, й Євген Перебийніс, посол України у Швеції.
Також у червні 2011-го до 15-ї річниці Конституції України й у рамках заходів із відзначення 295-ї та підготовки до відзначення 300-ї річниці прийняття конституції Пилипа Орлика йому відкрили пам’ятник (скульптор — А. Кущ, архітектор — О. Стукалов) у сквері на перетині вулиць Липської та Пилипа Орлика у Києві. У с. Косута Вілейського району Мінської області встановили пам’ятний знак на честь Пилипа Орлика. Його ім’ям назвали одну з вулиць Вілейки. У с. Косута щороку в день Петра і Павла проводять свято, на якому шанують пам’ять Орлика. Його іменем назвали 43-й курінь Уладу пластунів-юнаків. Точна дата смерті гетьмана невідома. Найімовірніше, він помер у Яссах 1742 року.
Раніше «Міст» розповідав, чому замовчували конституцію Орлика.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online