Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 15, 2018

До 180-річчя від дня народження Олексія Торонського

Автор:

|

Жовтень 24, 2018

|

Рубрика:

Олексій Торонський народився 1838 року в селі Завадка біля Дуклі (колишня території Лемківщини, тепер — Словаччина) у родині сільського священика Івана Торонського. Олексій закінчив Перемишльську гімназію та Центральну греко-католицьку семінарію у Відні. Під час студій був він членом Віденської академії наук (з 1851-го), а з 1856 року — кореспондентом Петербурзької академії. 1862-го був рукопокладений у священики, отримавши право викладати основи релігії українською та право на навчання німецької мови в середніх школах.
Першу працю о. Олексій став виконувати в Другій гімназії у Львові. Був це період, коли західні українські землі перебували під Австрією. Не було тут шкіл, не було поширеної освіти, не було свідомого українського міщанства. Весь народ, по суті, репрезентувало селянство, що лише починало виходити з панщини та безпросвітної темряви. Серед народу діяло аґентурне москвофільство, яке баламутило суспільство.
Відтак Олексій Торонський, котрий 1865-го став катехитом Дрогобицької гімназії, став брати активну участь у громадському житті. Там він учителював більше 20 років. Крім педагогічної діяльності, о. Торонський відзначився літературними спробами, науковими розвідками і тим різновидом творчої діяльності, який зараз називають «науково-методичною» роботою. Він написав перші читанки для українських шкіл і підготував посібники з основ релігії: 1881-го видав «Християнсько-католицький катехізис» (перевидав 1886 року); кілька видань витримала «Історія біблійна Старого Завіту», як і «Історія біблійна Нового Завіту», «Літургіка» й інші. Тривалий час священик був редактором «Душпастиря», дописував до всіх періодичних греко-католицьких видань — «Діло», «Галичанин», «Руський Сіон» та інших.
Працюючи викладачем, Торонський мав змогу вчити релігії Івана Франка і захоплювався великим талантом свого учня. За сумлінну громадську працю о. Торонського місцева влада присвоїла йому звання почесного громадянина Дрогобича.
З 1890-го о. Олексія перевели до Львова, де він зайняв посаду професора релігії у місцевій академічні гімназії замість о. Івана Гушалевича. 1898 року отримав почесне звання крилошанина Перемишльської греко-католицької капітули. У 1890-х рр. у Львові повністю віддався громадській роботі: був головою Руського педагогічного товариства, належав до головного виділу «Просвіти» (був навіть заступником його голови), президентом Наглядової ради кооперативного об’єднання «Дністер». Одночасно був радником кардинала-митрополита Сильвестра Сембратовича, також вихідця з Лемківщини, уродженця с. Дошниця неподалік від Завадки Риманівської. Працював співредактором «Руського Сіону» (в 1874-1879-х і 1883-го); публікував статті в «Газеті школьній», «Мирі», «Неділі», «Ділі» й інших часописах.
Збирав і публікував народну творчість, пісні, перекази, які використовував у своїх творах. Видав повість із життя лемків «Ганця» (1862), а також перекладав твори з польської та німецької мов. З польської переклав християнсько-католицький катехизм І. Дебагора і пристосував його зміст для греко-католицького обряду (1894). Йому також належить авторство підручників «Християнська католицька догматика фундаментальна і апологетика» (1893) та «Літургія греко-католицької церкви для учнів середніх шкіл» (1887).
Довший час о. Олексій редагував церковний двотижневик «Душпастирь», який видавався у Львові в 1887-1898 рр. На особливу увагу заслуговує його науково-дослідницька історична праця «Русини-Лемки». У 1870-1890-х рр. він опублікував ряд художніх творів та наукових розвідок із повчальним, а часто гумористичним змістом — «Значення матері у вихованні дітей», «Пригода на воді», «Пригода старого жениха», «Муж стоїть під пантофлем жінки» й інші. Окреме місце займають в творчості о. Торонського праці на релігійну тематику «Про катакомби», «О церквах», «Гріб праматері Єви», «Неділя о митарю і фарисею», «Три руські кардинали», «Святий Антоній Печерський» та інші. Він також підготував і видав збірник «Коляди і пісні на Рождество Христове і Богоявленіє» (1893).
Варто процитувати свідчення Івана Франка з його «Споминів із моїх гімназіальних часів», в яких він відзначав жертвенного вчителя о. Торонського. А в польськомовній статті 1889-го «Про руських гуралів у Галичині» Франко подає, як приклад, дослідження Торонського «про лемків», разом із кількома іншими авторами. У публікації «Писання І. П. Котляревського в Галичині» Каменяр згадує читанку о. Торонського, в якій були надруковані твори Котляревського («се був «шкільний автор», з котрого читалося дещо в гімназії»).
Франко не стримується, щоб не зауважити, що Котляревський у 1860-1870-х рр. в Галичині був хоч і не забутий, але «цілком відданий в архів». Є згадка про о. Торонського і в статті Франка «Львівський театр і народна честь».
Дослідникам ще належить оцінити внесок Олексія Торонського в богослов’я. Так само, практично недостатньо висвітлена його діяльність на теренах Дрогобича. Його останній день настав 14 лютого 1899 року, коли діяч відійшов від нас у засвіти. Його хоронили 40 священиків в присутності натовпу людей на Личаківському цвинтарі у Львові.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...