Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 18, 2019

До 150-річного ювілею Володимира Вернадського

Автор:

|

Березень 07, 2013

|

Рубрика:

До 150-річного ювілею Володимира Вернадського

Володимир Іванович Вернадський був видатним ученим зі світовим ім’ям наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.ст. Його знанням було затісно в рамках виділених тоді наук. Дослідження науковця випередили свій час, а його ідеї багато в чому були пророчими. Оцінюючи внесок Вернадського в науку, відомий науковець кінця ХХ ст. Семен Микулинський із нагоди 125-річного ювілею вченого писав: «Чим більше минає часу, чим далі просувається вперед наука, тим зриміше розкривається значення, важливість і глибина його ідей, і до того ж не в історичному лише аспекті, але й у пошуку шляхів розв’язання нових проблем. З усіх можливих критеріїв оцінки праці вченого цей, вочевидь, – найбезпомилковіший».
Ми з повним правом пишаємося тим, що Володимир Вернадський був і назавжди залишиться великим сином української землі, хоча в історії світової науки про це мало кому відомо. У його творчому архіві був знайдений вірш російською мовою, присвячений Україні, який він написав 17-літнім юнаком. У цій, можливо, не зовсім довершеній поетичній вправі — зрілий біль, співчуття та розуміння історії свого народу, який століттями бореться за свободу й незалежність, але одвічні суперечки та боротьба за лідерство стають на заваді досягненню цієї високої мети.
Про В. Вернадського написано багато книг, видано його вибрані наукові праці, частково — його епістолярну спадщину. Тому хочеться розповісти про нього дещо в іншій площині – про його українське коріння й про те, що він зробив для рідної землі.
Володимир Іванович походив із давнього освіченого українського роду. Один із предків ученого по батьківській лінії воював у війську Богдана Хмельницького. Прадід навчався в Переяславському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Дід служив штабс-лікарем у російській армії. Батько по закінченні Київського університету Святого Володимира працював викладачем у Петербурзі, Харкові, Москві. Мати походила з роду Константиновичів, її предки належали до козацько-старшинської верхівки. Материн дядько Микола Гулак у грудні 1845-го — січні 1846 року разом із М. Костомаровим і В. Білозерським заснував Кирило-Мефодіївське братство. Ось таке щедре древо українського роду подарувало світу майбутнього генія.
В. Вернадський у всіх автобіографіях підкреслював своє козацьке походження. У популярній біографії вченого Лев Гумілевський пише: «Володя вже підлітком почувався українцем і залишився ним за своїми уподобаннями і симпатіями на все життя». До речі, дружина Володимира Івановича — теж із давнього українського роду Старицьких.
Батько мав величезний вплив на розвиток майбутнього великого вченого. Саме він прищепив Володі інтерес і любов до українського народу, його історії та культури. Майбутній учений згадував, що перед переїздом із Харкова до Петербурга вони з батьком були за кордоном і в Мілані прочитали в газеті Петра Лаврова «Вперед» про циркуляр, що забороняв у Росії друкувати книги українською мовою. «Це справило величезне враження на батька, і розмови, із цим пов’язані, сильно на мене тоді подіяли. Батько розказував історію України зовсім не так, як її викладали в гімназії. Повернувшись до Петербурга, я постарався ознайомитись із українською літературою. В бібліотеці батька знайшов розрізнені номери «Основи» й інші українські видання. Добував українські книги у букіністів, дещо отримував із-за кордону. Детально розпитував батька про Шевченка, Куліша, Максимовича, Квітку-Основ’яненка, котрих він особисто знав, а також про Кирило-Мефодіївське братство, про Костомарова тощо», – писав він. Звісно, усе це мало вплив на формування світоглядних переконань допитливого та здібного хлопця.
Із жовтня 1917-го по березень 1921 року Володимир Іванович жив і працював в Україні. І саме в цей період найяскравіше проявилася його подвижницька діяльність зі створення Української академії наук (АН). У листі до професора східних мов у Москві Агатангела Кримського В. Вернадський, запрошуючи вченого до організації АН у Києві, зокрема, зазначає: «Вважаю важливою цю установу і з точки зору українського відродження, і з точки зору загальнолюдської».
Тривалий час правдива історія заснування Української АН замовчувалася, а саме її поява на теренах України відіграла важливу роль у згуртуванні та консолідації патріотичних сил української інтелігенції, сприяла розвиткові національної та культурної самосвідомості українського народу.
В. Вернадський доклав чимало зусиль до заснування наукової бібліотеки. На 1923 рік у бібліотеці назбиралося понад 1 млн видань національного за змістом і складом книжкового фонду. Ця бібліотека дожила дотепер і носить ім’я великого вченого.
Останні роки свого життя В. Вернадський присвятив створенню біохімії — науки, яка вивчає взаємозв’язок живої та мертвої природи. Геніальний учений уперше довів, що органічне життя — це той чинник, який відіграє в еволюції нашої планети першорядну роль. Він є основоположником вчення про біосферу та ноосферу. Це стає особливо актуальним у наш час, у вік технократії. Прикро, що геніальні наукові дослідження в ноосфері Вернадського довгий час відкидалися.
Вернадський зробив для науки надзвичайно багато, збагатив її глибокими гуманістичними ідеями. За його участю було створено в складі АН СРСР Радієвий інститут, у якому він був директором з 1922-го по 1939 рік. Він заснував Комітет з історії знань, відділ живої речовини, очолював низку дослідних комісій при АН. Проте світова наукова громадськість шанувала В. Вернадського значно більше, ніж радянська влада: він був обраний професором Лондонської школи слов’янських студій, членом АН у Парижі, Чеської АН і мистецтв, був дійсним членом НТШ із 1903 року.
Можновладці добре знали погляди вченого, опозиційні до більшовицької влади, але мирилися із цим, бо В. Вернадський був надто великою постаттю в науці, ученим світової величини.
Перед смертю науковець передав до АН України свої спогади, у яких зазначав: «Я вірю у велике майбуття й України, й Української академії наук». В. Вернадський був і назавжди залишиться в історії людства не лише геніальним ученим, а й великим сином українського народу.
Посольство України в США

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...