Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Apr. 22, 2018

До 150-річчя від дня народження отамана Кіндрата Бардіжа

Автор:

|

Березень 15, 2018

|

Рубрика:

До 150-річчя від дня народження отамана Кіндрата Бардіжа

Кіндрат Лукич Бардіж народився 9 березня 1868 року в Брюховецьку Катеринодарської округи Кубанської області. Кубанський український козак, колишній депутат Державної думи від козаків Кубані, а потім комісар Тимчасового уряду Керенського на Кубані. Прибувши на Кубань, чоловік змінив своє ставлення до царату та Російської імперії, вийшов із Партії кадетів та став прихильником ідеї Соборності земель України, за що викликав ненависть до себе з боку російських сил і більшовиків.
Більшовицький історик Кубані Г. Ладоха в середині 1920-х рр. писав: «Бардіж — самозакоханий і прозірливий політичний діяч. Будучи козаком і великим землевласником, крім того, був ще й заурядним буржуазним ділягою. Засобами думських зв’язків виклопотав собі посаду комісара Тимчасового уряду на Кубані. Розтікаючись медовими промовами та зверненнями, він одразу повів таку архібуржуазну бюрократичну лінію, що викликав навіть протести своїх політичних однодумців. Вся наступна діяльність цього ланцюгового пса буржуазного ладу при всій своїй топорності відрізнялася витримкою. Він повністю захопився питанням українців на Кубані».
Відтак Бардіж був ініціатором проведення у Катеринодарі у березні 1917 року козацької маніфестації під синьо-жовтими прапорами, а 2 червня — антиленінської демонстрації у місті. Ян Полуян, один із більшовицьких керівників у Катеринодарі, вважав Бардіжа своїм ворогом № 1. Восени 1917-го українці висували Бардіжа на посаду Кубанського військового отамана, але через непорозуміння між собою обрали О. Філімонова. Бардіж і два його сини — сотник Віанор і хорунжий Микола Бардіжі — сформували з кубанського козацтва Гайдамацький і Чорноморські коші, загальною чисельністю 5 тис. багнетів і шабель, які, за задумом Бардіжа, мали стати підмурівком збройних сил Кубані. Вільні козаки провели успішну операцію з очищення Чорноморсько-Кубанської залізниці від більшовиків.
Більшовиків Бардіж вважав ворогом, гіршим за турків і німців, бо цей ворог проникає в саму душу, розкладаючи морально національну структуру. Не знаходив Кіндрат і союзу з Денікіним. В квітні 1917-го його обрали почесним головою Кубанської військової ради. В цьому статусі осавул виїхав в Україну, на з’їзд Українського Вільного козацтва.
4 січня 1918 року на заклик Української Чорноморської Ради політичні партії та організації підтримали Третій Універсал Української центральної ради та звернулися до Кубанського військового уряду щодо доцільності приєднання Кубані до України. Але не зважаючи на всілякі перешкоди та пробільшовицькі чвари, 16 лютого 1918-го Законодавча Рада проголошує Самостійну Кубанську Народну Республіку. Пропагував ідею соборності українських земель. На цьому ґрунті увійшов у конфлікт із денікінським генералом Покровським.
Ситуація на Кубані ускладнювалась. Більшовики окуповували все більше територій. На чолі свого загону Бардіж намагався разом із синами прорватися через гори до Грузії. Проте потрапили у засідку. 9 березня 1918-го, в день його п’ятдесятиліття, більшовиками розстріляли Кіндрата Бардіжа на баржі біля Південного молу порту Туапсе. Перед тим, як стратити героя, більшовики розстріляли на його очах його синів.
У грудні 1919 року тіла Бардіжів перепоховали біля Вознесенської церкви в Катеринодарі. Козак-лінієць Д. Скобцов, голова Військової ради, писав у своїх мемуарах: «В особі Кіндрата Лукича Бардіжа відійшла у вічність прецікава і колоритна фігура, яка перекидала місток від метушливо-кривавої сучасності до минулого запорозького степового лицарства». Кіндрат Бардіж і його козаки провели ряд успішних бойових операцій, зокрема очищення Чорноморсько-Кубанської залізниці від більшовиків, що унеможливлювало маневрування останніх. Це стало можливим завдяки задуму Бардіжа та виконанню рішення Першого з їзду Вільного козацтва: створення Збройних сил Кубані.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...