Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 15, 2017

До 150-річчя від дня народження о. Нестора Шараївського

Автор:

|

Липень 02, 2015

|

Рубрика:

До 150-річчя від дня народження о. Нестора Шараївського

о. Нестор

Цьогоріч відзначаємо ювілей Нестора Шараївського, визначного, але дещо призабутого церковно-громадського діяча, який народився 1865 року. По закінченні 1891-го Київської духовної академії він отримав звання доктора теології. Після цього працював православним священиком у Вінниці й одночасно викладав релігію в місцевій гімназії. В часи визвольних змагань 1917-го о. Нестор активно долучився до церковно-громадського руху.
7 березня 1917-го о. Нестор був делегований до складу Української Центральної Ради, де плідно працював на ниві релігійного життя. Влітку-восени того року о. Шараївський входив до складу організаційних комітетів зі скликання Всеукраїнського православного церковного собору, а також Всеукраїнської православної церковної ради (ВПЦР), що з листопада 1917-го стала на чолі автокефального руху. Був він одним із фундаторів «Братства воскресіння Христа», яке об’єднувало прихильників автокефалії та популяризувало ідею національного відродження української Церкви в Україні.
Після антигетьманського перевороту та встановлення влади Директорії Української Народної Республіки (УНР), 1 січня 1919 року, був прийнятий «Закон про верховне управління Української православної автокефальної синодальної церкви». Цим законом Директорія УНР створювала реальні шанси на українізацію церковного життя в Україні. 22 травня 1919 року о. Нестор узяв участь у першій відправі служби Божої з використанням української мови в Миколаївському соборі у Києві, а 10 липня — у відправі першої літургії цілком українською. Тоді він виголосив патріотичну проповідь рідною мовою. У ній прозвучали такі слова: «Наша релігія безпосередньо пов’язана з поняттям «Бог». Релігії без уявлення про Бога не існує. Бог є нашим началом і сенсом кожної релігії, а Українська православна церква є невід’ємною частиною українського божого люду».
Влітку 1920-го його обрали головою Київської губернської церковної ради. 1921 року він був делегатом Українського православного церковного собору Київщини. У жовтні 1921-го – делегатом Всеукраїнського православного церковного Собору, де було створено Українську автокефальну православну церкву (УАПЦ). 24 жовтня 1921 року о. Нестор був висвячений на єпископа УАПЦ та отримав посаду заступника митрополита Київського й усієї України, яку обіймав до другого Всеукраїнського собору 1927-го. Водночас він був духовним керівником Київської церковної округи та членом Президії ВПЦР.
У 1922-1927 рр. священик додатково завідував перекладацьким відділом ВПЦР. За його участю було підготовано до друку тексти служби на Страсний Четвер, П’ятницю і Суботу та Великдень, Мінеї, Панахидник, Апостол, Псалтир. Водночас він дописував у журнал «Церква і життя». До заборони діяльності ВПЦР архієпископ Шараївський здійснював фактичне керівництво УАПЦ. Весь час він тісно співпрацював із митрополитом Василем Липківським.
На жаль, УАПЦ проіснувала лише до початку 1930-х рр., коли було зупинено українізацію, а разом із тим почалася аґресія проти україномовного релігійного життя. Усіх провідних українських діячів, в т. ч. митрополита Лепківського, було заарештовано і за рішенням «судової трійки» — розстріляно. Це був період геноциду українців, коли мільйони їх помирали від штучно створеного Голодомору. Тисячами нищили тоді й представників національної еліти. Досить згадати, що під час сталінських репресій тільки на Соловках за один місяць засудили до розстрілу 1 160 осіб.
Вже напередодні антиукраїнського більшовицького терору великих переслідувань зазнав архієпископ Шараївський. Його по три-чотири рази на тиждень викликали на «розмову» в НКВД. Під впливом цього політичного тиску владика занедужав і без належної лікарської допомоги помер 29 жовтня 1929 року в Києві. Це був єдиний архієпископ УАПЦ, котрого тоді вдалося поховати у Києві. На похорон владики прийшло багато вірних і тіло його достойно було поховане біля Софійського собору. На могилу поклали надгробну гранітну плиту, яку за наказом чекістів було зруйновано 1934 року.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...