Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Aug. 21, 2018

До 150-річчя від дня народження Георгія Вороного

Автор:

|

Червень 14, 2018

|

Рубрика:

До 150-річчя від дня народження Георгія Вороного

Георгій Феодосійович Вороний — визначний український математик, наукові дослідження котрого залишили глибокий слід у сучасній теорії чисел. Він народився 16 (28) квітня 1868 року в містечку Журавка колишньої Полтавської губернії.
Батько Георгія — магістр російської філології, в 1864-1872 рр. працював професором у Ніжинському ліцеї, згодом очолював гімназії в Кишиневі, Бердянську, Прилуках. Ще в роки свого студентства в Київському університеті став ініціатором створення безкоштовних недільних шкіл для робітничої молоді, у 1859-1861 рр. викладав історію в такій школі на Подолі. Ідею створення недільних шкіл підтримав Тарас Шевченко, 1859 року він відвідав подільську школу і наступного року подарував їй 50 примірників свого «Кобзаря». Ініціативу недільних шкіл підтримувала родина Симиренків, батько Тадей Рильський і десятки інших українських патріотів.
Середню освіту Георгій здобув у Бердянській (до 5-го класу) і Прилуцькій гімназіях. Останню закінчив 1885-го. З ранніх років свого життя вирізнявся великими здібностями до математики. Великий вплив на розвиток зацікавлень підлітка мав його улюблений учитель, викладач математики Іван Богословський. У щоденнику, який вів Георгій у студентські роки, він неодноразово з удячністю згадував свого вчителя.
1884-го видатний математик і педагог, професор Київського університету В. Єрмаков почав видавати «Журнал елементарної математики». Георгій ще гімназистом дописував до цього журналу, а згодом і студентом Петербурзького університету. Саме в роки навчання в університеті Вороний остаточно визначив своє майбутнє як вченого-математика. Його юнацька пристрасть до цієї науки завдяки його винятковій внутрішній самодисципліні та наполегливій щоденній праці поступово перетворилась у непереборну жагу до пошуку нових математичних фактів, зміцнила його віру у власні творчі можливості. Цей процес самоусвідомлення як науковця яскраво розкритий у щоденнику Вороного, який, на щастя, частково зберігся. Вороний не лише фіксував події, але й прискіпливо аналізував свої вчинки, намагався поглянути на себе збоку неупередженим поглядом, насміхався зі себе, але й підбадьорював у важкі хвилини.
Перші записи в щоденнику розповідають про приїзд Вороного до Петербурґу (серпень 1885 року) з рекомендаційним листом від Григорія Ґалаґана, відомого українського мецената та політичного діяча, засновника й утримувача приватного навчального закладу — Колегії Павла Ґалаґана у Києві. Звертання до ректора навчального закладу з проханням прийняти його на казенний кошт виявилися безрезультатними. Стипендію Вороний отримав лише на четвертому, останньому курсі навчання. Матеріальна скрута весь час тяжіла над талановитим юнаком. Коштів, які надсилав батько, було недостатньо, доводилося підзаробляти, головним чином приватними уроками. Мрія отримати окрему кімнату в колегії також виявилася нездійсненною. Життя в Петербурзі, нове середовище, в яке потрапив, часто викликало у Вороного почуття самотності. І думки його знову і знову поверталися в минуле, до спогадів про батьківську домівку та гімназичні роки в Прилуках. Працювати доводилося дуже наполегливо і ретельно, часто навіть за рахунок сну. Але Вороний не ставав відлюдником, навпаки, жваво відгукувався на всі події.
Свої смаки та висновки свідомо чи підсвідомо звіряє з думкою найавторитетніших для нього людей — батька і вчителя Богословського. Роки навчання Вороного в університеті були роками активного наступу реакції по всій Росії. 1884-го було видано реакційний університетський статут, у якому всі сторони академічного життя було поставлено під поліційний нагляд. 1885 року для студентів вводиться форма одягу з метою полегшити нагляд за ними, 1887-го плата за навчання підвищується вп’ятеро, щоб закрити доступ до вищої освіти малозабезпеченим. Того ж року всі студенти, у т. ч. Вороний, були змушені дати розписку в тому, що зобов’язуються не вступати в жодні таємні товариства і навіть без дозволу на те не вступати в дозволене законом товариство, а також не брати участі в жодних грошових зборах.
Усе це не могло не позначитися на настроях молоді та на її світосприйманні. Вороний болісно це відчуває, занотовуючи в щоденнику 29 березня 1887 року: «Наш час тяжкий, ми не що інше, як жертви жахливого режиму; тепер не можна говорити прямо навіть невинних речей».
Вакації Вороний завжди проводив в рідних йому краях, зустрічався з подругою з Олею Крицькою. Вона полонила його серце, Георгій визначив для себе однозначно, що доля його — в Богданах, але свою захопленість приховував, бо не мав матеріальної основи для того, щоб будувати сім’ю. На цьому рішенні наполіг батько. Невизначеність стосунків завдає йому багато страждань, але він терпляче чекає свого часу, рішуче відкидаючи всі інші захоплення.
Молодий науковець захоплюється теорію чисел. Саме в цьому напрямку велася в цей час наукові дослідження в Петербурзі. Там у другій половині ХІХ ст. плідно працювали авторитетні П. Чебишов, А. Марков, Є. Золотарьов. У результаті їхніх наукових зусиль виник окремий науковий напрямок, що згодом отримав назву «Петербурзька школа теорії чисел». Науковим наставником Вороного став проф. Марков. Дебют Вороного в математичному гуртку відбувся 2 грудня 1888 року. На ньому він виступив із своїм власним повідомленням — доведенням однієї властивості чисел Бернуллі способом, який сам же і запропонував. Проф. Марков поставився до викладу дуже схвально.
Успіх першого виступу примножив сили, і Вороний із гідною подиву наполегливістю продовжує свої дослідження і доводить теорему Адамса, яку той свого часу сформулював без доведення. Вороний викладає на сторінках щоденника своє доведення і заодно доводить іще одну теорему — Штаудта, продовжує далі обмірковувати свій результат і знаходить нове узагальнення. Результати своїх досліджень подає проф. Маркову. Останній запропонував підготувати працю до друку, але вимогливий до себе Вороний прагне розширити своє дослідження, узагальнити його, зробити досконалішим за формою.
На початку квітня 1889-го Вороний виїжджає в Журавку. Цього разу він продовжує там напружено працювати над своїми дослідженнями та готуватись до осінніх випускних екзаменів. Восени блискуче складає випускні іспити і захищає кандидатську дисертацію, темою якої було дослідження чисел Бернуллі. У листопаді 1889 року Вороного залишають при університеті для підготовки до магістерських екзаменів і призначають стипендію. Одночасно він був призначений позаштатним вчителем у Петерґофській прогімназії.
Майбутнє щасливо визначилося. Нарешті Георгій стає нареченим Олі. Про подальші події його життя можна дізнатися зі скупих анкетних відомостей, а також із його математичного щоденника.
Найвизначнішими за глибиною одержаних результатів є дві останні великі монографії вченого, опубліковані у 1908-1909 рр., які поряд із дослідженнями німецького математика Германа Мінковського, його сучасника, заклали основу нової галузі математики — геометрії чисел. Досягнення Георгія Вороного в галузі досконалих форм стали значним внеском у теорію квадратичних форм і стимулювали дослідження в цій царині чистої математики. Помер видатний український учений 7 (20) листопада 1908 року.
Повне видання праць Вороного у трьох томах видав Інститут математики УРСР у 1952-1953 рр. Термін «Діаграма Вороного» запровадили в кібернетичну науку в середині 1970-х рр. З того часу цей об’єкт став настільки широко поширеним у дослідженнях, пов’язаних із геометричними алгоритмами, що декотрі фахівці датують народження обчислювальної геометрії саме цією подією. Значний відсоток сучасних розробок у науковій літературі прямо або побічно пов’язаний із діаграми Вороного, або з пов’язаними з ними структурами. Їх використовують у різноманітних дослідженнях від молекулярної біології до космосу, у комп’ютерній графіці, у проблемах розпізнавання образів, штучного інтелекту, екології, в радіаційній фізиці, навігації, космології, хімічній технології, фізичній хімії тощо.
З наукового доробку видатного українця користають усі країни Європи, США, Канади, в країнах Південної Америки, Японії, Китаї, Австралії та Новій Зеландії. У Сеулі (Південна Корея) існує Дослідницький центр із діаграм Вороного. З ініціативи цього Центру з 2004 року в різних країнах світу проводять щорічні міжнародні конференції, присвячені узагальненням діаграм Вороного та їхньому використанню. За останні 30 років вийшло кілька ґрунтовних монографій, присвячених діаграмам Вороного, їм присвячено сотні статей. Починаючи з 2004 року в різних країнах світу відбуваються щорічні міжнародні симпозіуми, присвячені діаграмам Вороного (ISVD). Такі симпозіуми відбулися в Токіо (Японія, 2004), Сеулі (Південна Корея, 2005), Калґарі (Канада, 2006), Ґламорґані (Велика Британія, 2007), Києві (Україна, 2008), Копенґаґені (Данія, 2009), Квебек-сіті (Канаді, 2010), Квіндао (Китай, 2011), Роджерсі (США, 2012), Санкт-Петербурзі (Росія, 2013).
У Києві, починаючи з 1993-го раз на п’ять років проводять Міжнародні конференції, присвячені розвитку наукових напрямків, які розробляв Вороний. Їхніми організаторами виступили Інститут математики Національної академії наук України, Національний педагогічний університет ім. Михайла Драгоманова та ряд інших наукових і освітніх установ України. 2008-го, ювілейного для Г. Вороного року, з ініціативи організаторів ISVD обидві конференції об’єдналися і відбулися в Києві.
Крім конференцій, існують також і спільні проекти фахівців різних країн, котрі розробляють певні аспекти застосувань діаграм Вороного. 2010 року на малій батьківщині вченого увічнені місця, пов’язані з життям і особистістю Георгія Вороного та його родини. 2012-го вийшов у світ збірник статей «Георгій Вороний і його родинне оточення».

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...