Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 18, 2017

До 150-річчя від дня народження Данила Заболотного

Автор:

|

Грудень 14, 2016

|

Рубрика:

До 150-річчя від дня народження Данила Заболотного

Данило Заболотний

Данило Кирилович Заболотний народився 16 (28) грудня 1866 року в с. Чоботарка (тепер — с. Заболотне) на Вінниччині в Опільському повіті. Батько майбутнього вченого був хліборобом, мати — донькою сільського писаря. 1877 року після смерті батька Данило переїхав до дядька в Ростов-на-Дону, де почав навчатися у Нахічеванській гімназії. Звідси 1880-го хлопець переїхав до іншого свого родича, В. Сауляка, в Одесу, де вступив до Рішельєвської класичної гімназії, яку успішно закінчив. 1885 року став студентом природничого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету Одеси. Тут 1899-го його вигнали з університету за участь у студентському антиросійському русі й ув’язнили. Згодом Данила звільнили за станом здоров’я.

У 1889-1891 рр. юнак працював на Одеській бактеріологічній станції помічником у директора Якова Бардаха. За підтримки кількох професорів йому дозволили скласти екстерном державні іспити в університеті на ступінь магістра природничих наук. Після цього парубок вступив на третій курс медичного факультету Київського університету св. Володимира. Ще будучи студентом, молодий учений виконав ряд наукових праць під керівництвом І. Мечникова і В. Підвисоцького. Разом із І. Савченком Заболотний 1883-го, на багато років раніше за О. Безредка, в дослідах на собі довів, що холерна вакцина, прийнята через рот, запобігає захворюванню на холеру.
У 1895-1897 рр. лікар Заболотний працював керівником відділення інфекційних хвороб Київського окружного військового шпиталю. 1898-го на запрошення проф. Мечникова працював у Пастерівському інституті в Парижі, де був нагороджений французьким ордером Почесного леґіону. Разом із проф. В. Високовичем брав участь у дослідженні й ліквідації епідемії чуми в Індії. У 1898-1919 рр. Заболотний працював керівником кафедри медичної бактеріології Петербурзького жіночого медичного інституту, де створив першу у Російській імперії самостійну кафедру медичної мікробіології.
1911 року він доводить зв’язок поширення чуми з гризунами та тарганами. Цій ділянці науки вчений присвятив багато років копіткої праці. Вивчаючи сифіліс, Заболотний за два роки до Шаудіна і Гофмана відкриває спірохету, але не опубліковує свого відкриття.
У період визвольних змагань, дізнавшись, що гетьман Скоропадський рішив відкрити в Кам’янці-Подільському університет, ученик зголосився переїхати туди як викладач. В цей період Данило одружився з Людмилою Радецькою. Свою весільну мандрівку молодята відбули в рідній йому Чоботарці. Данило любив свої рідні околиці і свій народ. Коли ж перемогли большевики, науковець залишив університет і зайнявся серйозними дослідженнями епідемій холери та дифтерії.
1920 року вчений організував в Одеському медичному інституті першу у світі кафедру епідеміології. Досліджував чуму з Індії, Аравії, Монголії, Китаї, в Поволжі, Казахстані, Забайкаллі. Під час експедиції в Монголію Заболотний заражається чумою.
1922-го його обрали академіком Академії наук УРСР. 1927 року вчений видав перший оригінальний підручник «Основи епідеміології», в якому обстоював основне положення — значення соціального фактора в епідеміології. «Епідемії залишають настільки глибокий слід в організмі суспільства, що цілком справедливо можуть розглядатися як соціальне явище… епідемії як масове явище тісно пов’язані з життям народу, його побутовим укладом, економічним станом і соціальною структурою», — писав дослідник.
1928-го науковець переїхав до Києва і був обраний президентом академії наук СРСР. У складі Академії наук УРСР він організовує Інститут мікробіології, який має тепер його ім’я. Наукову роботу Заболотний поєднував із активною громадською діяльністю: його було обрано членом ВЦВК і ВУЦВК. Особливу увагу науковець приділяв поширенню санітарної освіти серед населення. Йому належить багато популярних праць із питань охорони здоров’я.
Помер академік Заболотний 15 грудня 1929-го, на 62-му році життя у Києві і згідно з його заповітом, був похований на своїй батьківщині, в Чоботарці. В будинку, де він жив, відкрили музей.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...