Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 19, 2019

До 150-річчя народження Ольги Кобилянської й Августи Кохановської

Автор:

|

Листопад 14, 2013

|

Рубрика:

До 150-річчя народження Ольги Кобилянської й Августи Кохановської

Коротенька, трирядкова замітка в книжці «Ольга Кобилянська. Слово зворушеного серця» (Київ, 1982), яку впорядкував Федір Погребенник, наштовхнула мене до написання цієї статті. У ній ідеться про Густу-Августу Кохановську (1863-1927), українську художницю, подругу Ольги Кобилянської (1868-1942), котра ілюструвала новели письменниці «Природа», «Некультурна», «Битва» й «Під голим небом». Ким же була Августа Кохановська?

Насамперед хочеться спростувати рік народження Кохановської. За даними Української радянської енциклопедії та Словника художників України (Київ, 1973), вона народилася в м. Кимпулунгу (тепер Румунія) того ж 1863 року, що й Ольга Кобилянська, лише на не п’ять місяців раніше. Отже, треба вважати, що майбутня художниця народилася 6 липня 1863-го й аж ніяк не 1868 року, як подано в згаданій книжці«Ольга Кобилянська. Слово зворушеного серця».
Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863-го в містечку Гура-Гуморі на Буковині, але її дитинство минуло в румунському містечку Сучаві, а молодість – у м. Кимпулунгу та в с. Димцях. Звідти через 20 років вона переселилась у Чернівці, де й померла 21 березня 1942 року.
У Кимпулунгу трохи раніше оселилася польська родина Кохановських, із якою Кобилянські невдовзі по приїзді нав’язали теплі стосунки. Дружити почали дівчата-однолітки Августа й Ольга. Про Густу, як називала її у своїх щоденниках майбутня українська письменниця, часто згадувала й потім. У будинку Кохановських була велика бібліотека, книгами з якої, переважно німецькою мовою, вона користувалась.
«У домі родини Августи Кохановської я чимало навчилася, набралася гарних і добрих книжок, чула гарну музику, пізнавала гарних людей і стрічалася з прихильністю до українців, — писала Ольга у своїй автобіографії. — Вона була найкращою товаришкою в різних найнебезпечніших прогулянках по горах».
В обох дівчат був пристрасний потяг до науки, до освіти, любов до навколишньої природи, її мальовничої краси та прекрасних карпатських мешканців. Одна захоплювалися мистецтвом, рисунками та живописом, інша — літературною діяльністю. Августа показувала Ользі свої перші роботи, а Ольга охоче читала свої вірші, які записувала в щоденник подруги. Слід ще додати, що не лише дівчата були найкращими подругами, але й сам батько Августи, староста, був добрим помічником Ольжиному батькові у будуванні уніатської церкви для кимпулунзької української громади, на котру румуни дивилися неласкавим оком.
1895 року Августа готувалася до іспитів, щоб, успішно склавши їх, вступити до Віденської академії мистецтв. Її мрія таки здійснилася. Український письменник Осип Маковей (1867-1925), плануючи відвідати Відень 1899-го, звернувся до Ольги по адресу художниці, і та порадила йому обов’язково зустрітись із нею. У листі до нього писала: «Мала випроваджуватися, бо в неї не було окремої хати. Скоро дістану від неї відповідь, подам адресу. Ми зростали разом майже від 8-го року. Того року, як ви до Чернівець прийшли, вона від’їхала до Відня. Перший рік їй був у Відні майже тортурою, але тепер вжилася і перебуває там радо… Як Ви її пізнаєте так, як я, Ви будете її дуже поважати. Вона знає і Морачевських, і Окуневських всіх з Яворова, і інших, навіть Колессу. Він відвідував її, як був у Відні. Спитайтеся її, чи вона вже ілюструє мою «Битву», я забула в листі її запитатися».
Кохановська ще студенткою Віденської академії захопилася творчістю Кобилянської, а також творами Франка та Маковея, цікавилася літературним і громадсько-політичним життям України. Оповідання Ольги читала ще в рукописах, приїжджаючи на вакації з Відня. Подруга майстерно описувала людську долю, особливо жіночу, що стала близькою та зрозумілою художниці. Вона поповнювала свій альбом все новими замальовками, етюдами, які знадобилися їй для ілюстрування оповідань письменниці. Після чотирирічного навчання в академії Кохановська повернулася до Чернівців. Августа вивчала життя й побут гуцулів, а також околиць, описаних Ольгою. Малювала портрети селян-буковинців, подолян, жанрові картини.
Ольга Кобилянська планувала видати свій твір «Битва» окремою книжкою в Чернівцях з ілюстраціями Августи Кохановської, що сподобалися їй. «Зужиємо їх потім для німецького видання у Берліні. Густа має прекрасні зарисовки з тих місцевостей, із фабрики, чи я би з того мала що, мені байдуже, лиш я б хтіла Густі хоч малий гонорар за ілюстрації здобути», — згадувала Ольга у своєму листі до Осипа Маковея від 18 січня 1899 року.
Перше видання з обкладинкою роботи Кохановської «Малоруські новели» швидко розійшлося та здобуло неабияку популярність серед читачів. Сюжетно пов’язані ілюстрації Кохановської прикрасили оповідання «Природа» та п’ять наступних. У лютому 1900-го Ольга отримала лист від Лесі Українки: «Що то за пишне оповідання, ота «Некультурна»! Я не вмію розказати вам, яке чудове враження справила вона на мене. Які типи, які пайзажі!»
В одному з малюнків ілюстраторка створила образ високого міцного гуцула, немов беркут, незламного та непокірного; в іншому — образ Параски, котру характеризують працелюбність і духовна чистота. Значне місце в ілюстративній творчості Кохановської займає твір її приятельки «Під голим небом» (1904).
Повість Кобилянської «Царівна» вийшла окремим виданням у Коломиї 1919 року з обкладинкою роботи Богдана Лепкого. Його ж художнє оформлення обкладинки стало окрасою видання повісті «Земля» (1919).
Ілюстрації до творів Ольги Кобилянської та Миколи Старицького виконав і Пантелеймон Видинівський, що народився в селі Суховерхові на Буковині 1891 року. Знавець етнографії свого краю, він зробив три сюжетних малюнки до повісті «У неділю рано зілля копала». Обкладинка до повісті також привертає увагу: на ній бачимо гуцулку, що копає в лісі чародійне зілля, настій із якого має властивість причаровувати кохання. Акварельний портрет письменниці, оздоблений знизу половиною дубового листка, представлено в книжці окремою вставкою. А 1927-го з’явилася збірка «Але господь мовчить!». Видинівський прикрасив її двома ілюстраціями.
…Праця Ярослава (Михайла) Фартуха (1897-1977), художника, графіка й архітектора, котрий із перших днів заснування Української студії пластичних мистецтв у Празі став її студентом, виявилася інтенсивнішою у Львові після прибуття туди 1929-го. Того ж року за сприяння Василя Касіяна він узяв участь у виставці української книжкової графіки, на якій експонувалися його проекти оформлення творів Марка Вовчка, Гната Хоткевича й Ольги Кобилянської. Згодом у харківському видавництві «Рух» вийшла збірка творів останньої в десяти томах в оформленні Фартуха-Філевича.
Сергій Адамович (1922-го р. н.) після шестирічного навчання в Київському художньому училищі працював у галузі книжкової графіки. Крім ілюстрування книжок «Злочин і кара» Федора Достоєвського, «Вибрані твори» Михайла Коцюбинського (обидві — 1958-го) і низки інших він узявся до роботи над твором «Земля» Ольги Кобилянської. Прочитавши цей твір і поїхавши в ці місця, зокрема у с. Димці, де понад 60 років тому сталися ті трагічні події, він зустрічався з нащадками героїв повісті. Перебування на Північній Буковині та спілкування з тими людьми збагатили художника конкретними спостереженнями, що допомогло йому пройнятися атмосферою «Землі». Підготований художником матеріал творить цикл ілюстрацій, а їх у книжці — 23. Усі розділи повісті починаються різними ліногравюрами, і кожна з них виконує свою функцію в загальному графічному образі книги. Її було надруковано у видавництві «Дніпро» в Києві 1960 року й перевидано на Харківській книжковій фабриці 1971-го. Понад два роки праці, які маляр віддав цьому творові, увінчалися великим досягненням в усій українській книжковій графіці. Навіть вимогливі критики А. Чегодаєв і Б. Лобановський справедливо оцінили ліногравюри Адамовича до «Землі» як нове явище в українській графіці.
Повість «Земля» було надруковано в Києві 1952 року з портретом Ольги Кобилянської роботи народного художника України Василя Касіяна. Письменницю зображено на тлі буковинських пагорбів. А видавництво «Крим» у Сімферополі 1971 року надрукувало «Твори» Ольги Кобилянської, де було вміщено повісті «Земля» й «У неділю рано зілля копала». Перший твір доповнено трьома графічними роботами, а другий — чотирма, виконаними художником Євгеном Муштенком, як і обкладинка книги.
Ольга Кобилянська закінчила писати повість «У неділю рано зілля копала» у квітні 1908-го. Її було вперше надруковано 1909 року в Літературно-науковому віснику. Того ж року вона вийшла окремим виданням у Києві, як відбиток із журналу. 222-сторінкова книжка зі згаданою повістю з’явилася в тому ж Києві 1966-го, численні ілюстрації та макет до якої зробила художниця Валентина Ульянова. Обкладинку до згаданої книжки виконав Мирон Левицький (Вінніпеґ, 1952), а кольорову, що вийшла англійською мовою у видавництві Канадського інституту українських студій (КІУС) в Едмонтоні 2001-го року, — автор цього матеріалу.
Чорно-білими репродукціями з малюнків художниці Лариси Іванової доповнена книжка з двома творами О. Кобилянської «Людина» та «Царівна» (Київ, 1969). Новели, нариси, фантазії та коротенькі оповідання Ольги Кобилянської впорядкував та опублікував Іван Денисюк у збірнику, що вийшов у видавництві «Каменяр» (Львів, 1982). Кольорові обкладинки на першій і на четвертій сторінках твердої оправи виготовив мистець І. Пеник.

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...