Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

До 150-ліття від дня народження генерала Шептицького

Автор:

|

Листопад 09, 2017

|

Рубрика:

До 150-ліття від дня народження генерала Шептицького

Кожна історична епоха, особливо війна висуває на передній план полководців, здатних після відповідного вишколу виконувати військову місію. Станіслав-Марія-Ян Шептицький володів військовими якостями, які необхідно було мати ефективному командирові на початку ХХ ст. Це був період, коли наростав конфлікт Першої світової війни, який став фактично початком свідомого політичного відновлення державності як поляків, так і українців.
Станіслав-Марія-Ян Шептицький був четвертим сином графа та графині Шептицьких. Він народився 3 листопада 1867 року в с. Прилбичі (тепер — Яворівський район Львівської області) в українсько-польській шляхетній родині. З дитячих років Станіслав мав добре забезпечене дитинство. З 1877-го навчався у середній школі у Львові, потім переїхав до Перемишля, а в Кракові 1885 року отримав диплом закінчення середньої школи.
З молодих років мав нахил до військової служби. У 1885-1888 рр. вчився у Військово-технічній академії в Медлінґу, після закінчення навчання отримав звання молодшого лейтенанта артилерії в австро-угорських військах. У 1888-1890 рр. служив в артилерійській дивізії в Ярославі, біля Перемишля. Звідси з серпня 1891-го до червня 1892 року був відряджений на військові курси до Відня. Після них отримав призначення в артилерійську бригаду в Перемишлі зі званням лейтенанта. У 1894-1896 рр. перебував у школи Генерального штабу у Відні. Після її закінчення школи 1896 року Станіслава призначили ад’ютантом піхотної бригади в Кошицях. У листопаді 1898-го — командиром батареї в полку польової артилерії, дислокованому в Ораді (тепер — Румунія). З 1899 року до лютого 1904-го служив у Кракові.
Закінчив військово-технічну академію і від молодшого лейтенанта дослужився до генерала, був у приятельських стосунках із австрійським цісарем Францом-Йосифом. 1905 року Станіслав Шептицький відбув як військовий аташе Австро-Угорської армії на Далекий Схід.
Перша світова війни створила туманну надію на національне і соціальне визволення поневолених народів, які змушені були воювати за чужі інтереси. Майже 3 млн українців воювали в складі російської імперії, а 250 тис. — у рядах австрійської армії. Іноді близькі родичі мусіли стріляти один в одного. Це була зворушлива картина, коли в австрійських окопах західні українці починали співати «Червону калину», її підхоплювали українці в російських окопах.
Генерал став на чолі творення національних військових формацій в австрійській армії. За різними даними, саме Шептицькому окремі українські діячі та політики запропонували 1914-го сформувати та стати комендантом леґіону Українських січових стрільців. Окремі галицькі діячі виступили проти цього, бо не хотіли, щоб напівполяк став командиром УСС.
Поляки виявилися хитрішими і заманили генерала Шептицького в свої ряди. 1916 року він став першим комендантом польських леґіонів при австрійському війську і ця формація мала ключову позицію при відновленні польської держави. У сучасній Польщі комендантом польських леґіонів традиційно називають Юзефа Пілсудського, а про польського генерала Шептицького воліють не згадувати, бо він був рідним братом митрополита Андрея.
Станіслав Шептицький мав великі заслуги й у польсько-більшовицькій війні 1919-1921 рр., але поляки також не згадують, що успіх у цій боротьбі був неможливий без участі українців. У момент проголошення незалежності Польщі генерал Шептицький був начальником Генерального штабу. З квітня 1919-го займав посаду командувача литовсько-білоруського фронту. Отримав одну з найвищих військових нагород — Virtuti Militari. Станіслав Шептицький також керував обороною Варшави від навали орди Будьонного, яка мала зупинитися аж у Португалії. А зупинилась над Віслою, коли поляки разом із військами отамана Симона Петлюри зупинили «червоних». Поляки зрадили українців, вони не тільки зламали спільний договір із Петлюрою проти большевицької аґресії, а в березні 1921 року уклали з Москвою мирну угоду у Ризі та захопили у своє володіння західні українські землі. Проти цього виступав генерал Шептицький і 1926-го покинув військову службу. Відтоді почався період зумисного забуття Станіслава Шептицького.
Навіть 2016 року у Польщі не було відзначене 100-річчя, відколи генерал Шептицький став на чолі польських леґіонів і на чолі цієї військової формації вступив до звільненої від російських військ Варшави. Помер військовий діяч 9 жовтня 1950 р. в селі Корчина поблизу Кросна (Ряшівське-Підкарпацьке воєводство) на Лемківщині.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...