Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 17, 2017

До 140-ліття народження й 65-ліття смерті Сергія Борткевича

Автор:

|

Листопад 02, 2017

|

Рубрика:

До 140-ліття народження й 65-ліття смерті Сергія Борткевича

Не даремно кажуть, що музика — це універсальна мова та найкращий засіб спілкування навіть між різними народами, вона краще за слова, доходить до людських почуттів, злагоджує настрої й об’єднує людей між собою в любові. Сергій Едуардович Борткевич народився 28 лютого 1877 року в Харкові. Бабуся майбутнього композитора Тереза Ушинська не лише добре музикувала, але й складала невеликі фортепіанні п’єси. Мати Софія добре грала на фортепіано та пристрасно любила музику і співи.
Сергій був четвертою дитиною в родині, з самого дитинства ріс у світі родинної музики. Гру на фортепіано удосконалював у вчителя музичної школи й організатора концертів симфонічної музики Іллі Слатіна. Згодом вчителем Борткевича став Альберт Бенч, випускник Петербурзької консерваторії, талановитий піаніст і педагог, учень Луїса Брассіна. На його інтелектуальний музичний розвиток мали вплив два великі музиканти: Антон Рубінштейн, котрий упродовж двох годин у незрівнянному, притаманному лише йому стилі виконував власні твори на фортепіано, та Петро Чайковський, котрий за рік до смерті дириґував у Харкові симфонічним оркестром. А улюбленими авторами юнака були Шекспір, Ґете, Шопенгауер. З молодих років Сергій хотів стати музикантом, але амбітний батько послав сина на юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету, але погодився, щоб син одночасно вчився і в консерваторії. Тодішні студентські революційні настрої довели до того, що університет було закрито. Сергій Борткевич вирішив стати волонтером полку ім. Олександра Невського і виїхати за кордон.
Влітку 1900 року він повернувся до родинного маєтку в Артемівці і його мрією було здобути повну музичну освіту. Вирішив виїхати до Німеччини і в Лейпцизі навчався у Соломона Ядассона, а після його смерті — в Карла П’ютті. Відтак, мрії Сергія здійснилися і 1902-го він уже виступав на концертах, гастролював в Україні та за кордоном. Одружився у липні 1904 році. У 1904-1914 рр. викладав у консерваторії Клінворта-Шарвенки у Берліні. В той час зробив свої перші композиторські кроки. Свій перший фортепіанний концерт (тв. 1) Борткевич знищив одразу ж після його прем’єри. Другий твір не був опублікований, і щойно твір № 3 твір видав 1906-го в Лейпциґу Даніелем Ратером. На початку Першої світової війни музиканта вислали з Німеччини і він повернувся до рідного йому Харкова. Після приходу до влади більшовиків був заарештований як представник «буржуазії». Сімейні заводи та батьківський будинок, що служив композиторові домівкою понад 40 років, були націоналізовані, а маєток — розграбовано. Завдяки заходам місцевого населення Сергія дивом вдалося врятувати від заслання.
У листопаді 1920 року Борткевич з 20-ма доларами в кишені еміґрує до Константинополя, де винаймає кімнату з фортепіано. Після захворювання на малярію їде в США, грає концерт в американському коледжі в Бебеку, його прихильно приймають американці й інші культурні народи. Після цього переїжджає до Відня, де пише «Три п’єси для фортепіано та віолончелі тв. 25», «Сонату для скрипки та фортепіано», «Концерт № 2 для фортепіано з оркестром тв. 28 для лівої руки (для піаніста Поля Вітгенштейна», «Концерт № 3 для фортепіано з оркестром тв. 32 Per aspera ad astra. Прем’єри Другого та Третього концертів відбулися у Відні 1923-го і 1927 року. У Відні виконувалися симфонічна поема «Отелло» і східна балетна сюїта «Тисяча і одна ніч». «Концерт для скрипки з оркестром» уперше прозвучав 1922-го в Празі, а «Віолончельний концерт» — 1923 року в Будапешті.
Відомий голандський піаніст і композитор Гуґо ван Дален (1888-1967) упродовж багатьох років товаришував із Сергієм Борткевичем. Вони познайомилися 1910 року, в Берліні, коли Борткевич був професором консерваторії Шарвенка. Борткевич присвятив ван Далену «12 етюдів тв. 29». Гуґо ван Дален пропагував музику Борткевича в Нідерландах, допомагав Сергієві матеріально у важкі роки його життя.
Сергія Борткевича називають «останнім романтиком» та «українським Рахманіновим». Помер великий композитор, піаніст і педагог 25 жовтня 1952 року у Відні, але його могилу знесли бульдозером 1997 року.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...