Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, May. 26, 2018

До 130 років до дня народження Антона Макаренка

Автор:

|

Травень 10, 2018

|

Рубрика:

До 130 років до дня народження Антона Макаренка

Колись у Стародавній Греції на роздоріжжях встановили кам’яні плити з написами: «Держава сильна свідомістю мас, вона сильна тоді, коли маси все знають і все можуть розуміти». Вони розуміли, щоб бути сильним народом, треба велику увагу приділяти освіті. В Україні ж, яка після 1920 року була окупована московськими комуністами, на противагу Греції на роздоріжжях розмістили великих портрети Леніна та Сталіна, а під ними виднів напис «Під проводом тих вождів закріплюємо здобутки революції і творимо найщасливіше життя в світі наших громадян!».
Саме в ті часи й працював Антон Семенович Макаренко — один із найвідоміших педагогів світу. Він народився 13 березня 1888-го в с. Білопілля (тепер Сумської області) в сім’ї робітника. Закінчив міське чотирикласне училище в Крюкові (неподалік від Кременчука) та педагогічні курси при ньому. Вчительську діяльність почав 1905 року роботою у тому ж Крюковському училищі, потім працював у школі ст. Долинська, що на Херсонщині. У 1914-1917 рр. навчався в Полтавському учительському інституті.
1920 року йому доручили організувати в с. Ковалівка колонію для неповнолітніх правопорушників. У цьому закладі Макаренко створив принципово нову систему виховання, яка стала унікальною. Цьому закладу 1921-го присвоїли ім’я М. Горького. А 1927 року Антон керував дитячою трудовою комуною ім. Дзержинського в Харкові. Там він також запровадив свою оригінальну виховну систему. 1934 року педагога прийняли до Спілки письменників СРСР.
1935-го він залишив комуну, бо отримав призначення заступником начальника управління дитячими виправними колоніями в НКВС. Макаренко вважав, що завданням педагога є зміцнити й розвинути все позитивне та тамувати все негативне головно в молодому віці дитини. Натомість комуністична педагогіка першим і головним завданням ставила виховання борців і будівничих комуністичного суспільства.
У своїх педагогічних працях Макаренко закладав, що в різному віці треба застосувати відмінні методи виховання дітей. За його розумінням, людина має певні обов’язки перед Богом, перед своєю нацією, перед самим собою та перед суспільством, в якому живе. Такі погляди суперечили ідеології пануючого режиму.
Саме творча спадщина Макаренка визначила спосіб педагогічної науки ХХ ст., методологія виховного процесу Макаренка є базовою для педагогічного колективу, який треба переосмислювати та впроваджувати в реальне життя. Найвідомішими товарами є «Педагогічна поема», «Прапори на баштах», «Книга для батьків», «Методика організації виховного процесу», «Проблеми шкільного радянського виховання», «Лекції про виховання дітей» та інші.
Педагогіку Макаренко розглядав як практичну науку, яку можна вивести тільки з педагогічного досвіду, закріпивши теорією, але не з теорем. Розвиваючи вчення про цілі виховання, він вказував, що педагог повинен мати перед собою програму людської особи, яка охоплює весь зміст особистості (зовнішня поведінка та внутрішні переконання, політичне виховання і знання). Ця програма повинна місти загальну «стандартну» частину (виховання сміливості, мужності, чесності, працьовитості тощо) й індивідуальний коректив до неї (розвиток індивідуальних задатків, нахилів, таланту і покликання). Виходячи з умов часу та будучи його продуктом, Макаренко мету виховання вбачав у підготовці культурної людини, для цього треба дати їй освіту, бажано середню кваліфікацію, політично розвинути, дисциплінувати, розвинути почуття обов’язку та поняття людської честі, виховати якості мислячого господаря і талановитого організатора, котрий умів би універсально схоплювати все найбільш суттєве в житті людини. Стрижнем педагогіки Макаренко значною мірою вважав постулат, що вчення в колективі дає позитивні наслідки та запевняє молоді повноцінний розвиток майбутньої особистості.
Під колективом він розумів не випадкове зібрання людей, а таке, що об’єднане спільною суспільно-цінною метою, спільною діяльністю по досягненню цієї мети, де наявні органи самоуправління та координації й існують взаємини відповідальної залежності. Крім цих суттєвих ознак колективу, важливою умовою його існування називав контактність: члени колективу повинні знати один одного і мати про кожного особисту думку. У різних творах Макаренко зазначав, що колектив закладу може об’єднувати максимально від 400 до тисячі членів. Тому він був проти шкіл-гігантів, вважав, що за меншої кількості учнів можна краще засвоювати матеріал. Для правильної організації колективу важливим вважав питання про його структуру. Макаренко запевняв, що структура колективу повинна бути багатоваріативною та динамічною. У вирішенні цього питання він відштовхувався від ідеї, що чим багатогранніші стосунки, в які вступають вихованці в колективі, тим інтенсивніше проходить формування особистості кожного з них. Важливою структурною ланкою загального колективу Макаренко називав первинний колектив. Первинний колектив — це соціальне мікросередовище, яке створюється спеціально для зв’язку між окремою особою і колективом, у якому окремі його члени перебувають у постійному діловому, товариському, побутовому й ідеологічному об’єднанні. Саме первинний колектив, на думку педагога, повинен першим представляти і захищати інтереси особи, першим реагувати на її вчинки та поведінку. До організації первинного колективу Макаренко ставив певні вимоги: повна керованість (вміщувати не більше 15 членів, щоб не виникали більш дрібніші об’єднання неформального характеру), соціальна нейтральність (бути не меншим, ніж осіб, аби не перетворитися у групу друзів-приятелів). На основі педагогічного досвіду та наукового хисту Макаренко дійшов висновку, що найвдалішою формою первинного колективу є різновіковий загін. Такі загони він практикував у комуні ім. Дзержинського, організовуючи їх за виробничою ознакою. Саме така організація створювала осередки, де об’єднувалися діти різного віку і ця метода дала позитивні ефекти.
Під час погромів української інтелігенції 1937 року Макаренко отримав наказ перебратися до Москви, там він написав дві праці — «Книга для батьків» і «Прапори на баштах», якими були невдоволені спецслужби. Відтак Антон Макаренко раптово помер 1 квітня 1939 року в приміському потязі на станції Голіцино, за 40 км на захід від Москви. Вдовою залишилася Ганна Салько, котра після смерті чоловіка пропагувала його творчу спадщину. Була консультантом фільму «Педагогічна поема». Про самого ж Антона Макаренка зняли фільми «Бумбараш», «Екіпаж», «Чародії» й інші.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...