Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Oct. 19, 2017

До 130-річчя від дня смерті Петра Сокальського

Автор:

|

Жовтень 12, 2017

|

Рубрика:

До 130-річчя від дня смерті Петра Сокальського

Українська музика поєднується разом із українською піснею ще з часів Київської Русі. Це мистецтво глибоко споріднене і охоплює практично усі сфери людського життя. Музика своєю універсальною мовою є найкращим засобом для спілкування часто між народами та культурами. Тому творці музично-пісенного репертуару користуються в народі особливою пошаною як найобдарованіші особистості. Цікавою є автобіографія нашого ювілянта, котрому довелося йти до своєї мети крутими дорогами і творити шедеври.
Петро Сокальський народився 26 вересня 1832 року в Харкові, який на той час входив до складу Російської імперії. Там здобув початкову і середню освіту. Вже в шкільні роки мав великий нахил до музики, грав на багатьох музичних інструментах і співав у шкільних колективах. Але вступив на природничий факультет Харківського університету, який закінчив 1852-го і став працювати учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії. 1855-го здобув звання магістра з хімії. У 1855-1857 рр. був особистим секретарем російського консула у Нью-Йорку.
У вільний час опрацьовував народні пісні. З 1859 року працював у газеті «Одеський вісник», головним редактором якої був його брат Микола Сокальський. Також публікував свої статті у журналі «Время». У 1862-1863 рр. навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через переїзд до Одеси. 1864-го заснував там Товариство аматорів музики і хор при ньому. Водночас займався читанням лекцій із історії та теорії музики, акустики і музичної естетики.
Музика захопила Сокальського до такої міри, що він став брати участь у різних конкурсах і здобував нагороди. Написав кантату «Бенкет Петра Великого». У 1875-1876 рр. працював у Болгарії військовим кореспондентом. Після цього був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок», редактором і видавцем газети «Одеський вісник».
Музична спадщина Сокальського є дуже великою. Зараз уже не виникає сумнівів у значущості цієї постаті в історії української культури і українського мистецтва другої половини XIX ст., адже без його різнобічної діяльності неможливо уявити собі розвиток національної культури взагалі.
Петро Сокальський відомий як письменник, композитор, музичний критик, автор наукових праць із музикознавства, хімії, природознавства та сільського господарства. Його твори присвячені різним проблемам громадського, культурного та наукового життя як в Україні, так і в інших державах, зокрема у США.
За життя автора вийшли друком лише деякі праці: «Про музику в Росії» (1862), «Історія церковного співу в Росії» (1871), «Основи музичної психології» (перша в Україні наукова праця, яка розглядає загальні проблеми культури).
Родина Сокальського намагалася впорядкувати й видати зібрання його творів, але, на жаль, жодне із проектів так і не був реалізований. Вперше публікацію про творчий шлях митця видала 1950 року Т. Каришева. Лише після його смерті пощастило видати його головну теоретичну працю «Руська народна музика». В архіві зберігся «Договір про видання музичних творів П. П. Сокальського» 1887-го між опікуном його дітей В. Ковальовим і братом покійного Іваном Петровичем. Т. Каришева писала, що працю було видано на кошти А. Вучини, генерального консула Греції в Одесі, котрий високо цінував праці Сокальського.
У спадщину нащадкам Сокальський залишив багато творів різних дрібних форм — романсів, п’єс для фортепіано, «Марш-фантазію», а також опери «Мазепа» (1859), «Майська ніч» (1863) і кантати «Бенкет Петра Великого» (1859), «Облога Дубна» (1878), балади «Слухай». Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких «Утоптала стежечку» і «Полюбила молодого козака дівчина» на слова Тараса Шевченка й інші. До особливостей творчого методу Сокальського слід віднести уважне ставлення до літературного першоджерела, багаторазове стилістичне виправлення лібрето, працюючи над текстами він був надзвичайно уважний навіть у роки своєї недуги. Помер 30 березня 1887 року в Одесі і був похований на Першому християнському цвинтарі цього міста. На жаль, 1937-го це кладовище року за наказом комуністичної влади було вщент зруйноване бульдозерами. На його місці відкрили «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передали місцевому зоопаркові. Достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, але даних про перепоховання Петра Сокальського немає.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...