Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Jul. 22, 2017

До 130-річчя від дня народження Івана Крип’якевича

Автор:

|

Липень 06, 2017

|

Рубрика:

До 130-річчя від дня народження Івана Крип’якевича

Іван Петрович Крип’якевич народився 25 червня 1886 року й усе його життя було пов’язане з історичною діяльністю і Львовом. Він прийшов він на світ в родині о. Петра-Франца Крип’якевича, священика Української греко-католицької церкви. Своє навчання Іван почав удома, а продовжив у гімназії з польською мовою навчання. Єдиний предмет українською були уроки греко-католицької релігії, які викладав батько Івана. Також одним із учителів там був відомий композитор Станіслав Людкевич. У 1904-1909 рр. парубок навчався на філософському факультеті Львівського університету. В студентські роки брав активну участь у боротьбі за український університет, займався культурно-освітньою діяльністю. Зокрема, брав участь у протесті 23 січня 1907-го після провокації Віняжа. На акцію спровадили поліцію, яка серед інших протестувальників заарештувала й Крип’якевича, але незабаром звільнила. Боротьба за український університет у Львові тривала завзято. Досить згадати віче 1 липня 1910 року, коли протистояння між українськими та польськими студентами закінчилися трагічно — вбили українця Адама Коцка. Іван Крип’якевич не лише брав активну участь у молодіжному русі, починаючи з 1905-го він друкував свої перші наукові статті у «Записках НТШ», а 1908 року організував «Просвітницький кружок», який тісно співпрацював із львівською «Просвітою».
Великий вплив на праці Крип’якевича мав Михайло Грушевський, котрий високо цінував талант молодого науковця. Під впливом Грушевського Крип’якевич захистив 1911 року докторську дисертацію та тему «Козаччина та Баторієві вольності», і незабаром був обраний дійсним членом НТШ. Викладав історію в Академічній гімназії у Львові (1912-1914), згодом — у гімназіях у Рогатині та Жовкві. Багато співпрацював із українськими періодичними виданнями Західної України — «Письма з Просвіти», «Молода Україна», «Літературно-науковий вісник», редагував дитячий журнал «Дзвіночок» (1911-1914) та «Ілюстровану Україну» (1913-1914). У 1918-1919 рр. співпрацював із журналом «Політика» й іншими. Крім цього Крип’якевич працював як приват-доцент Кам’янець-Подільського українського державного університету. У міжвоєнний період плідно займався науково-педагогічною роботою.
У 1921-1924 рр. був професором Львівського (таємного) українського університету. У 1921-1922 рр. віддано працював у Комітеті охорони військових могил, вів реєстр Січових стрільців, займався пошуком і впорядкуванням могил УСС у Галичині, в 1923-1925 рр. брав участь у роботі туристично-краєзнавчого товариства «Плай», а в 1934-1939 рр. викладав історію України в Богословській академії у Львові.
З жовтня 1939-го Іван Крип’якевич завідував кафедрою історії України, 1941 року став професором Львівського університету. Він знав більш ніж семи мов, що дало йому можливість вільно орієнтуватися в зарубіжній літературі, описах і каталогах джерел і матеріалів закордонних бібліотек та архівів. Він був чудовим знавцем українських літописів, співпрацював із українськими періодичними виданнями, що виходили в Західній Україні. А також опрацював низку цінних праць із української геральдики, сфрагістики й екслібрису. Досліджував проблеми краєзнавства, освіти, розвитку педагогічної думки в Галичині.
Серед його численних цінних праць, варто пригадати хоча б найголовніші — «Матеріали до історії української козаччини» (1914), «Студії над державою Б. Хмельницького» (1925-1931), «Богдан Хмельницький» (1954), «Українська історіографія», «Історія української культури», «Історичні походи по Львові», «Велика історія України», «Історія українського війська» та підручників («Оповідання з історії України», «Коротка історія України для початкових шкіл») тощо.
На увагу заслуговує ґрунтовний та яскравий нарис «Землетруси на Україні в ХVІІ та ХVІІІ в.». Це — допоміжний матеріал до його загальних студій, але він має також і велике самостійне наукове значення. З нього ми дізнаємося про могутні прояви стихійних сил на нашій землі, що мають значення в теперішній науці.
Під час німецької окупації Крип’якевич працював редактором наукових видань у Львові. У повоєнний час був звинувачений в «українському буржуазному націоналізмі» та зазнав переслідувань. 1946 року Івана Крип’якевича разом із частиною львівських науковців перевезли до Києва. Якийсь час він займав посаду старшого наукового співробітника Інституту історії України Академії наук (АН) УРСР, постійно перебував під наглядом спецслужб. У травні 1948-го йому дозволили повернутися до Львова.
1951 року вчений очолив відділ Інституту суспільних наук АН УРСР у Львові, в 1953-1962 рр. був директором цього інституту. 18 листопада 1958-го був обраний дійсним членом АН УРСР. У жовтні 1961 року професор Крип’якевич указом Президії Верховної Ради УРСР був удостоєний почесного звання заслуженого діяча науки УРСР.
1 липня 1962-го вчений став пенсіонером. Удома впорядкував особистий архів, розклав по теках наукові матеріали А 21 квітня 1967 року Івана Крип’якевича не стало, засумувала Львівська громадськість. У великому жалі поховали вченого і на його могилі на Личаківському цвинтарі поставили скромного чорного хреста з написом на табличці «Іван Крип’якевич — історик України» та з датами його життя. Але комусь і чомусь цей напис, чи хрест не сподобалися. Застосовували різні засоби залякування та шантажу. Врешті-решт хрест із написом через кілька місяців після смерті академіка вкрали з його могили. Але те, що створив Іван Крип’якевич, вкрасти не вдасться нікому. Про нього треба писати як про історика України, бо саме ним він був усе творче своє життя. Тіло вченого спочиває на заслуженому Личаківському цвинтарі (поле № 59) у Львові. Згодом на могилі за авторством скульптора Теодозія Брижа було влаштовано надгробний пам’ятник. Хай пам’ять про цю гарну людину буде серед нас вічною!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...