Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

До 130-ї річниці від дня народження Михайла Жука

Автор:

|

Жовтень 31, 2013

|

Рубрика:

До 130-ї річниці від дня народження Михайла Жука

Із Кримського півострова, що колись давно мав назву Таврія, вибрався Іван Жук на пошуки роботи. Дорогою на північ він наймався ремонтувати Божі храми, фарбувати їхні дахи та церковні огорожі. Місто Каховка, пристань на лівому березі Дніпра, прийняло мандрівника, де він і оселився. Тут одружився, тут 2 жовтня 1883 року народився і його первісток Михайлик. 

Батько віддав дев’ятирічного сина на навчання малярства до майстерні свого друга — місцевого іконописця Мелєхова. З осені 1896-го Михайло почав науку в Київській рисувальній школі, засновником і керівником якої був Микола Мурашко (1844-1909). Його вчителями були Микола Пимоненко та Григорій Павлуцький. Екскурсії до приміщень особняка подружжя Богдана й Варвари Ханенків, де зберігалося близько 300 живописних картин майстрів Західної Європи, допомогли Михайлові зрозуміти світ прекрасного та сприймати його завдяки великим шедеврам у історії мистецтва. Муза наповняла молоденького учня силами для серйозного оволодіння малярством.
Володимирський собор, де щойно завершилася робота над іконографічними розписами, також був одним із джерел для проникнення Михайла в таємниці малярства. Михайла Жука захопила монументальна краса святих, створених Віктором Васнєцовим і Михайлом Нестеровим. Полонила молодого художника майстерна техніка маляра Миколи Мурашка, племінника Олександра Мурашка, коли той у школі малював портрет Олени Костянтинівни Мурашко, дружини Миколи.
Навчався Михайло й у Московському училищі живопису, але його батька Івана як члена підпільної революційної групи виселили до Сибіру. Між Жуком-студентом і викладачами виник конфлікт, через що юнак був змушений виїхати з Росії.
За порадою М. Мурашка 1900-го він вступив до Краківської академії. Від своїх польських учителів Юзефа Магоффера та Станіслава Виспянського студент засвоїв західноєвропейський модерн. Гнучкі рафіновані лінії та багата декоративність форм першого, а також малярство портретів на орнаментальному тлі другого з професорів академії заклали у творчості Жука міцний професійний фундамент. Виспянський був портретистом пастельної техніки, а також поетом великої слави, прогресивним діячем польської культури та борцем за права свого народу в той час, коли польської держави на мапі Європи не існувало.
Відтоді М. Жук обрав собі за мету служіння двом музам. За своє життя він написав чимало поетичних, прозаїчних і драматичних творів, подекуди – ліричних зі справді символічним настановленням. Згадок у західній пресі про поета Михайла Жука було дуже мало. Про нього несправедливо забули. Та як про художника – часто згадувалося на сторінках української преси.
Із початком 1899 року Микола Біляшівський став найактивнішим співзасновником Київського міського музею старожитностей. 1903-го Жук створив портрет Миколи. Цей твір виявився першим із серії портретів авторства Жука, над якою мистець працював протягом усього свого творчого шляху, і в кожному з’являлося щось нове, відмінне від попередніх. Вплив С. Виспянського бачимо в портреті українського археолога, етнографа та мистецтвознавця, що його Жук створив у Києві під час літньої відпустки з академії. Ученого було зображено на тлі старовинних килимів із чудовими рослинними орнаментами, витканих українськими народними майстрами. Голова його трішки нахилена на праве рамено. Сидячи у своєму кабінеті зі зосередженим поглядом, напевно, думками він поринув у майбутнє музею. За прикладом свого вчителя портрет Біляшівського (1867-1926) мистець виконав пастеллю, білилом, італійським олівцем і гуашшю.
Навесні 1904-го Михайло Жук закінчив студії в Краківській академії, на відділеннях фрескового та портретного малярства. Повернувшись до Києва восени, він організував персональну виставку з понад сотні своїх робіт за підтримки директора Київського музею М. Біляшівського. В експозиції переважали портрети: «Портрет дівчинки», «Жіночий портрет», «Чоловічий портрет», «Портрет археолога М. Біляшівського», «Портрет Івана Нечуя-Левицького» та низка інших. Уже за рік твори Жука виставлялися у Львові, де відомий маляр Іван Труш дав їм позитивну оцінку.
1905 року Жук оселився в Чернігові, де з осені він почав викладати уроки малювання в приватній жіночій гімназії, а згодом – у духовній семінарії, приділяючи чимало часу й портретному живопису. Тісні творчі стосунки зав’язалися між художником і письменником Михайлом Коцюбинським. Знайомство невдовзі переросло в міцну дружбу. Михайло Михайлович часто позував маляреві, який одночасно малював портрети його доньок Оксани й Ірини.
У Чернігівському музеї письменника зберігається пастельний «Портрет М. М. Коцюбинського» роботи М. Жука (1907). Письменника зображено з високим, світлим чолом, чорними вусами, кінці яких закручені вгору, і палицею в руках. Максим Горький зауважив, що цей портрет має найбільшу схожість із на письменником, якому тоді йшов 43-й рік. Образ Коцюбинського мистець створив олійними фарбами ще й 1909-го. Його зображено як шляхетного та глибокого знавця сільського життя. У такій манері М. Жук намалював «Портрет батька». Із безладно розкуйовдженим чубом і вусиками – таким мистець намалював Павла Тичину, коли той іще був чернігівським духовним семінаристом (1912).
Перша світова війна привела Жука до Києва, де він інтенсивно працював, створивши цілу портретну галерею своїх сучасників, зокрема пастельний «Портрет Миколи Шраги» (1915), музиканта, який грає на віолончелі. Хоч сам музичний інструмент на картині ледь видний, проте з виразного обличчя глядач легко може зрозуміти стан чоловіка під час творчого зосередження.
Того ж року Жук виконав портрет живописця й скульптора Івана Рашевського (1849-1921). До серії картин видатних діячів української науки та мистецтва належить портрет відомого історика Вадима Львовича Модзалевського. Зображено його було з руками на столі, глибоко задуманого на тлі блокитного решетилівського килима. «Портрет Миколи Вороного» (1917), українського поета, директора та режисера «Національного театру», також належить до числа робіт художника, створених аквареллю й олівцем. Вугіллям і акварельними фарбами намальовано портрет Леся Курбаса (1919), а також Дмитра Загула (італійський олівець), Юрія Меженка (олівець, туш), і того ж Павла Тичину (акварель, італійський олівець).
Під час встановлення денікінщини в Україні (1919), Михайло Жук повернувся до Чернігова, де тоді перебувала його сім’я — дружина та двоє синів. Там виконав картини «Портрет Лесі Українки», «Портрет Василя Стефаника», «Портрет Василя Чумака» (всі — 1920 рік, ксилографія), молодого талановитого поета, розстріляного денікінцями 21 листопада 1919-го за участь в українській партії «боротьбистів».
На замовлення видавництва «Книгоспілка» 1925 року мистець створив у техніці літографії 20 портретів класиків української літератури: Панька Куліша, Івана Франка, Григорія Сковороди, Михайла Коцюбинського, Марка Вовчка, Миколи Зерова, Тараса Шевченка й інших.
Восени того ж року Михайло Жук переїхав до Одеси. Тут він очолив графічну майстерню в Одеському політехнікумі мистецтва. Крім викладацької праці мистець не полишав роботи над портретами. Як майстер своєї справи, він різними графічними техніками створив глибоко психологічні портрети Наталії Ужвій і Василя Блакитного (1926), Івана Франка (1927), Григорія Петровського та Василя Василька (1928), Олександра Мурашка, Михайла Коцюбинського та його сина Григорія, Миколи Бажана (усі — 1929 рік), Тараса Шевченка (1931), Миколи Пимоненка, Олекси Новаківського, Миколи Ге, Георгія Нарбута (усі — 1932 рік), а також В. Чубаря, О. Федулова, М. Мандеса, В. Поліщука, М. Бойчука, М. Бурачка, А. Тарана, В. Пальмова, В. і Ф. Кричевських, П. Мартиновича, Максима Горького й інших визначних особистостей. Усі портрети, переважно погрудні зображення, — документального характеру, представлені в різноманітних ракурсах, динамічно-психологічні, монументальні з кубістичними натяками, ілюзорно об’ємні, майже скульптурні – збереглися для майбутніх поколінь. Слід додати, що видатний художник створив 1932-го та 1940 року й два «Автопортрети».

Павло Лопата

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...