Новини для українців всього свту

Monday, Aug. 19, 2019

До 125-річчя від дня народження Романа Купчинського

Автор:

|

Червень 19, 2019

|

Рубрика:

До 125-річчя від дня народження Романа Купчинського

Роман Купчинський

«Лише музика здатна прогнати сум і причарувати враз блукання тихих дум», — написав майже 300 років тому Вільям Конґрев у «Гімні гармонії». Цю істину глибинно розуміють насамперед обдаровані і талановиті особистості. До таких належить і Роман Купчинський, котрий народився 24 червня 1894-го в с. Розгадів Бережанського повіту на Тернопільщині в родині священика.
Про свої музичні враження та зацікавлення він згодом згадуватиме так: «Село було велике, співоче, і я від ранніх літ слухав з приємністю коляд, гагілок, обжинкових і весільних пісень. У моїй родині спів і музика були традиційні як по батьковій, так і по материній лінії. Мій батько співав гарним тенором, а моя тітка Софія знаменито грала на фортепіяні. Була акомпаніяторкою 16-літньої Крушельницької, коли відбувся її перший публічний концерт у парохіяльній стодолі біля Тернополя».
Початкову освіту Роман отримав в с. Кодлубинці на Бродівщині. Навчання продовжив у славній українській державній чоловічій гімназії у Перемишлі, яку успішно закінчив 1913 року. Опісля навчався у Львівській духовній семінарії. 1914-го вступив до лав Українських січових стрільців (УСС), де за шість літ нелегкої служби у фронтових негараздах досяг чину полковника та командира сотні. Коли почалася Перша світова війна, найсвідоміша українська національна молодь масово хотіла йти в бій за волю України. 3 вересня 1914 року леґіон УСС у складі 2,5 тис. вояків склали присягу, пройшли вишкіл, приєдналися до леґіонів і показали незвиклу бойову мужність за гору Маківку.
З нагоди цієї перемоги на Маківці Купчинський написав віршовану драму «Великий день». Головний герой драми — полковник УСС Вітовський. Цей героїчний бій відбувався з 29 квітня по 2 травня 1915-го. В ньому брали участь сотні Андрія Мельника, Будзиновського, тут героїзм проявили наші дівчата під командою хорунжої Олени Степанів та інші.
З УСС Роман перейшов до Української галицької армії. Разом із своїми побратимами 1918 року він боровся за Львів, де проголосили Західно-Українську Народну Республіку. На жаль, 1920-го Купчинський потрапив у польський полон, а відтак і до в’язниці «Бриґідки», про перебування в якій він писав: «Просили мене співв’язні: «Зложіть нам якусь молитовну пісню, ми собі рано її заспіваєм». І я зложив пісню «Боже великий, Творче всесвіту». Ця пісня засвідчує невмирущу силу українського неперевершеного мислителя».
Після звільнення Роман навчався у Віденському університеті, а повернувшись до Львова продовжував студії на філософському факультеті в Українському таємному університеті. З 1924 року працював в журналістиці, дописував фейлетони до «Діла», його статті з’являлися у «Неділі», «Дзвонах», літописі «Червона Калина». Вірними супутницями Романа завжди була гітара і пісня, в якій знаходив натхнення та розраду. Саме в цей період, а також підчас перебування у Львові, у нього розвинулася успішна композиторська діяльність. В цей час він створив більше 80 мелодійних, зворушливих і героїчних пісень, переважно стрілецьких, які згодом обробляли різні композитори, — «Човен хитається», «Зажурились галичанки», «Ой шумить, шумить і дібровонька. Пісні Купчинського опрацьовували для різних складів — чоловічого, жіночого чи мішаного хорів, сольного співу у супроводі фортепіано. Аранжувальником пісень композитора був його побратим, січовий стрілець, композитор і дириґент Михайло Гайворонський. У хвилини затишшя між боями звучали пісні Романа «Прощання», «Засумуй, трембіто», «За рідний край», «Гей, там у Вільхівці», «Накрила нічка».
Композитори-модерністи З. Лисько, Н. Нижанківський, М. Колесса також часто зверталися до стрілецької пісенної творчості Р. Купчинського, глибоко відтворюючи почуття і прагнення українців. Це були «Не сміє бути в нас страху», «Вдаряй мечем», «Як з Бережан до Кадри», «Ой шумить, шумить», «Ірчик», «Мав я раз дівчиноньку» (в обробці З. Лиська), «Готуй мені збрую», «Ой чого ж ти зажурився», «Ми йдемо в бій», «Накрила нічка», «За твої, дівчинонько, личенька пишні» (в аранжуванні М. Колесси), «Пише стара мати», «Човен хитається», «Як стрільці йшли з України» (з гармонізацією Н. Нижанківського).
1916-го Купчинський в біографічних нотатках писав: «Минула війна, минув польські табори полонених, я вернувся в рідні сторони, а згодом до Львова. Здавалося мені, що моя пісенна творчість закінчилася. Але ні пісня кличе і нагадує та проповідує майбутнє».
Незвичайну популярність здобула пісня Купчинського «Зажурились галичанки» в аранжуванні Миколи Леонтовича під назвою «Плач галичанок». 1917-го композитор Богдан Кудрик опрацював для хору пісню Романа «Заквітчали дівчатонька». Вона присвячена пам’яті підхорунжого Мальованого, вбитого на горі Лисоня і похованого 1916 року під Вільхівцем.
У 1920-1930-х рр. Купчинського опублікував драматичну поему «Великий день», роман-трилогію «Заметіль» («Курилася доріженька», «Перед навалою» і «Вилітали орли»), видав збірку прози «У зворах Бескиду». У львівській пресі друкував нариси, оповідання, спогади під псевдонімами Мусій Гак, Ґалант Чіпка, Галактіон Чіпка, Мирон Доля. Більше 15 років працював в одній із найпопулярніших львівських газет «Діло». Однак найбільшу популярність митець здобув як поет-пісняр, пісенна спадщина якого становить одну з найцікавіших сторінок музичної творчості УСС.
Пісні Р. Купчинського — це хроніка стрілецького життя у хвилини радості та смутку, яким пройнята, до прикладу, пісня «Заквітчали дівчатонька», мелодика якої виростає з фольклорних джерел. Як реквієм пам’яті загиблих борців, водночас — упевненість, що вернуться «ще тії стрільці січовії», звучить пісня «Ой та зажурились».
Ці твори належать до найкращих у пісенному доробку композитора. Вони передусім приваблюють індивідуальністю мелодійного малюнку, щирістю виразу та відсутністю претензійності. У цьому — ознака таланту, який став основою тривалої популярності пісенної спадщини митця. Велику популярність здобуло видання «Лемківщино рідна, заколишусь в красі твоїй», де він зібрав найунікальніші взірці творчої спадщини лемків, що публікували в 1934-1939 рр. у часописі «Наш лемко».
Впродовж 1933-1939 рр. Купчинський очолював Товариство письменників і журналістів ім. І. Франка у Львові. 1939-го переїхав до Кракова, де працював в Українському видавництві. Друкувався в газеті «Краківські вісті» й іншій періодиці. 1941 року для куреня Р. Шухевича-Чупринки він пише пісню «Машерують вже повстанці», а 1943-го для дивізії «Галичина» — пісню «Чи то грім гримить». Пісня «Лети, моя думо» присвячена воєнним подіям, була написана в таборі полонених у Тухлі.
Наприкінці Другої світової війни Роман виїхав до Німеччини, де опинився в таборі для переміщених осіб, де займався літературною творчістю. Звідти 1949 року він із родиною еміґрував до США і поселився в м. Оссінґ, неподалік від Нью-Йорка.
У 1952-1954 рр. вів свою рубрику «Відгуки дня» в україномовній газеті «Свобода». 1952-го належав до ініціативної групи, яка організувала Спілку українських журналістів Америки, у 1958-1960 рр. був її головою. Купчинський — автор ряду публікацій в українських періодичних виданнях діаспори — газетах, журналах, альманахах, календарях (до прикладу, стаття «Військові пісні» у календарі «Просвіти», м. Буенос-Айрес, 1960), в збірниках (спогад «Місто і степ» у книзі «Теребовельська земля», 1968).
Упродовж довгих років провадив найпрестижніший український науково-публіцистичний журнал «Сучасність», кий виходив у видавництві «Пролог». Роман був редактором двох вагомих видань самвидавних матеріалів: «Проблема національності в СРСР» та «Погром в Україні».
Та можливості творчої та громадської діяльності митця були скуті хворобою. Хворому батькові допомагав його сим Маркіян. Помер Роман Купчинський 10 червня 1976-го на 66-му році життя. Його хоронили з військовими почестями на Національному кладовищі Арлінґтон біля Вашинґтона.
Після смерті автора вийшли друком в еміґрації збірники вибраних пісень «Ми йдемо в бій» (1977) та вибраної лірики і прози «Невиспівані пісні» (1983). 1990 року в Тернополі видали збірник «Як з Бережан до Кадри: Стрілецькі пісні Романа Купчинського» (упорядник — Василь Подуфалий, редактор — Богдан Мельничук). В незалежній Україні Р. Купчинського вийшла трилогія «Заметіль» (Львів, 1991), твори опубліковані в збірниках і часописах. Чотири вірші («Благословенна зірка ясна», «В той вечір Різдвяний», «До Віфлеєму», «На Різдво») розміщені у книзі «Богославень: Духовна поезія західноукраїнських авторів» (Тернопіль, 1994; редактори-упорядники — Богдан Мельничук і Михайло Ониськів).

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...