Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 31, 2020

До 125-річчя полковника Василя Вишиваного

Автор:

|

Березень 04, 2020

|

Рубрика:

До 125-річчя полковника Василя Вишиваного
Василь Вишиваний

Маємо добру нагоду пригадати унікальну постать в історії України, — Василя Вишиваного. Безсмертну славу здобув він собі як полковником у леґіоні Українських січових стрільців (УСС), так і в армії Української Народної Республіки (УНР), мав він великі заслуги і в ЗУНР. Навіть у в’язниці перед загрозою смерті його любов до українського народу не зламалася. Його справжнє ім’я — Вільґельм фон Габсбурґ. Народився 10 лютого 1895 року. Коли хлопцеві виповнилося 13 років, його сім’я переїхала з адріатичного узбережжя до родинного маєтку в м. Живець на Західній Галичині (тепер — у Польщі). Батько Карл Стефан відправив Вільґельма на навчання до військової академії в австрійському місті Вінер-Нойштадт. Це було доволі незвично, позаяк діти імператорської родини офіцерські звання в армії Австро-Угорщини зазвичай отримували автоматично. Однак у родині архікнязя дітей виховували у спартанському дусі: в академії вони не відрізнялися від інших і мешкали в загальній кімнаті з усіма курсантами. Батько Вільґельма вважався одним із претендентів на гетьманську булаву, політик, дипломат, поет і військовий діяч. Мав право на польський престол, тому хотів, аби й його сини думали про польську корону. З дитинства їм прививали пропольську вищість, принижуючи водночас українців та їхню культуру. Та молодий Вільґельм такого ставлення не сприймав. «Там я перший раз почув про Українців, — писав про Живець у своїх мемуарах майбутній полководець. — Поляки називали українців «русинами», розбишаками, бандитами та неповноцінними людьми». Десь на 17-му році життя довелося йому поїхати в гуцульські гори. Через Львів і Станіславів їхав інкогніто. Враження від гуцульських гір і зустрічей з українськими горянами глибоко запали йому в серце.
У Ворохті юнак замешкав в одного гуцула, від котрого відчув не тільки людську теплоту, але і велику людську розсудливість. Вільґельм познайомився з багатьма іншими українцями, які відзначалися високою національною свідомістю, та приязно висловлювалися про інші народи. Під їхнім впливом майбутній Вільґельм змінював свою свідомість і згодом став Василем Вишиваним. Він став серйозно цікавитися українською культурою — вивчав мову, читав книжки українських письменників і поетів, захоплювався творами Івана Франка, Юрія Федьковича, Василя Стефаника, Тараса Шевченка. Все це закарбувалося в його свідомості та віддзеркалилося у політичному житті українців не лише в Австро-Угорщині.
1915 року молодик закінчив військову академію і поїхав на фронт, де командував українською сотнею. Згодом — армійською групою, до складу якої увійшов леґіон УСС. Бездоганно розмовляв українською, під одностроєм часто носив вишиванку. Не раз із гордістю підкреслював, що його сотня — найкраща і наймогутніша військова одиниця в Першій світовій війні.
Майже 3 млн українців воювали у складі російської армії, і 250 тис. — австрійської. Іноді близькі родичі стріляли один в одного. Але їх об’єднувала українська пісня, яка часто лунала з протилежних шанців. Це була велика національна трагедія бездержавного народу.
Василь Вишиваний вважав українців найкращими жовнірами світу. «Тільки вони трохи подібні до овець: як мають провід, котрому вірять, то підуть в огонь і в воду, та здатні виконувати навіть неможливе до виконання завдання, в них треба здобути собі довіру», — казав він. А свою поетичну збірку «Минають дні» присвятив українським січовикам — «Борцям, що впали за волю України». Будучи українським поетом, він надзвичайно багато зробив в царині поширення національної свідомости та дипломатії. У парламенті Василь проштовхував ідею автономії українських земель у складі Австро-Угорської імперії, щоб вони мали більше самоврядування та контролю над культурним життям. Відтак уряд почав звертати більше уваги на справи українців, і вони одержали низку несподіваних привілеїв. Як політик Вишиваний розумів, що еволюційним шляхом можна досягти, щоб Україна зі столицею в Києві стала третьою складовою частиною імперії.
В австрійському парламенті він познайомився з Євгеном Петрушевичем. Був одним із небагатьох, хто знав про таємний додаток до Брест-Литовського договору, де Австро-Угорщина на вимогу делегації УНР не тільки погодилася визнати незалежну українську державу, але й поділити Галичину на українську та польську частини. Завдяки його персональним контактам із австрійським міністром іноземних справ домовилися, що до складу української частини Галичини долучать Холмщину, і з усіх цих земель утворять окремий коронний край у складі імперії, в якому Україна мала відгравати ключову роль.
Із весни 1918-го Василь Вишиваний очолював леґіон УСС, який провів кілька боїв за волю України. На прохання Центральної Ради підрозділи німецько-австрійського війська увійшли в Україну, щоб боротися з більшовиками, разом із ними зі своїми бойовими частинами прибули Вишиваний та полковник Петро Болбочан. 1 листопада 1918 року, коли імперія майже припинила існування, Василь Вишиваний відіслав із Чернівців у Львів свій корпус, який відіграв велику роль у боях за місто в українсько-польській війні. А вже восени 1919-го він у ранзі полковника служив у штабі армії УНР, а після остаточної поразки боротьби за українську незалежність жив на еміґрації у Відні.
1921 року Василя обрали головою управи Українського національного вільного козацького товариства, він заснував газету «Соборна Україна», в якій публікував патріотичні статті. «До зброї! До зброї стрільці! І рідну країну спасайте! Повстаньте як вірні козацькі сини, Героями в хату вертайте!», — писав він тоді.
Снували чутки, що Вільґельм Габсбурґ очолить новоутворену державу на українських землях. Однак владу в Україні отримав не він, а Павло Скоропадський, висуванець Німеччини.
У роки Другої світової війни Вишиваний проживав у Відні, за ним наглядало Гестапо. Як писав американський історик Тімоті Снайдер, «помешкання Вільґельма швидко стало центром антинацистської розвідки».
Після війни Вільґельм Габсбурґ проживав в англійській зоні окупації Відня, там заснував три невеликі підприємства з виготовлення лаків і фарб. Підтримував зв’язки з українськими патріотами і жив він у помешканні Єлизавети Шмідт, мав хворі легені.
26 серпня 1947-го ерцгерцог вийшов із дому і більше не повернувся. Його викрала радянська сцецслужба СМЕРШ. Згодом так чоловік опинився в Лук’янівській в’язниці Києва. Йому інкримінували шпигунську діяльність, звинувачували в зв’язках із ОУН та в антирадянській боротьбі. 53-річного Василя Вишиваного допитували російською мовою, а він принципові відповідав українською. Його засуджують до 25 років таборів, однак відправити на заслання не встигають: 18 серпня 1948-го бранець помирає від сухот у тюремній камері. Точне місце, де спочив Василь Вишиваний, невідоме. 1989 року його посмертно реабілітували.
Непроста доля випала не лише Вільґельму Габсбурґу, але й його братам, які обрали інший шлях — із польським народом. Обох катували у Гестапо через їхню відмову співпрацювати з нацистами. Також зазнала горя і сестра Василя Вишиваного, чоловіка якої — князя Ієроніма Радзивіла — 1945-го більшовики вивезли у концтабір, де він помер. Інша сестра із чоловіком Ольгердом Чарторизьким утекла до Арґентини і таким чином врятувалась.
Львівська обласна рада 2020-й оголосила роком Василя Вишиваного. У день ювілею погасили марку, присвячену діячеві, навіть відкрили номер його імені в одному з готелів Львова, а в місті Золочів, яке пов’язане з ім’ям ерцгерцога, презентували виставку.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply