Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 22, 2018

До 120-річчя від дня народження Володимира Ярошенка

Автор:

|

Липень 05, 2018

|

Рубрика:

До 120-річчя від дня народження Володимира Ярошенка

Володимир Мусійович Ярошенко народився 11 (23) травня 1898 року в селі Івахники Лихвицького повіту на Полтавщині (нині — с. Яхники) в сім’ї народного вчителя. По закінченні реальної школи в Лохвиці до 1917-го навчався в Київському комерційному інституті. Впродовж 1918-1919 рр. перебував у вирі літературно-мистецького життя Києва. Разом із Василем Елланом-Блакитним, Володимиром Коряком, Михайлом Семенком брав участь у виданнях боротьбистів — журналі «Мистецтво» (1919-1920), альманахах «Веснянки» (1919), «Зшитки боротьби» (1919). Належав до літературно-мистецького угруповання символістського спрямування «Музаґет» (1919). У цей період вийшли збірки віршів Ярошенка «Світотінь» (1918) і «Луни» (1919).
Його ранні поезії позначені виразним впливом символізму. Більшість творів — це спроби філософськи осмислити людське буття, де головні мотиви — проблема відчуження людської особистості, пошуки надреальної істини крізь призму христологічних і природних символів.
Згодом Ярошенко зблизився з футуристами, був учасником Асоціації панфутуристів (1921-1924) та Асоціації комуністичної культури (1924-1925). У 1923-1925 рр. Ярошенко активно друкувався в періодиці (журнали «Життя й революція», «Червоний шлях»). Належав до літературно-мистецького угруповання символістського спрямування «Музаґет» (1919).
Більшість його творів — це спроби філософськи осмислити людське буття, де головні мотиви — проблема відчуження людської особистості, пошуки надреальної істини крізь призму христологічних і природних символів. Видав збірки байок «Що й до чого» (1924; перевидана 1926 року під назвою «Байки»), «Через решето» (1924). Виступав як драматург із агітками «В єднанні сила» та «Кооперативна мобілізація» (1924), «Божа кооперація», «Добре роби — добре й буде» (обидві — 1925). Його комедія «Шпана» була 1926 року поставив Лесь Курбас. Автор соціально-гумористичних поем «Екало», «Царинник Мина з України», «серйозних» поем «Сількор Чамата» й «Гарасько», пародій, у яких поетизував радянський побут, колективізацію, подав образи зразкових радянських кооператора, сількора, жінки-активістки.
У 1924-1925 рр. працював над книгою «Вилами по…», п’єсою «Донкіхоти», виготував нову збірку віршів «Серце», але жоден із цих творів не був опублікований. Тимчасом вийшли друком збірка оповідань «Кримінальна хроніка» та інші оповідання» (1927), повість «Гробовище» (1928), віршована казка «Мацапура» (1929). Ярошенко також автор кіносценаріїв стрічок «Хліб», «Земля», «В заметах», «Слово о полку Ігоревім» (спільно з Дмитром Загулом), переклав поему Миколу Некрасова «Кому на Русі жити добре» тощо.
Живучи в комуністичному режимі він був лояльний до всіх подій, які відбувалися й явно не виявляв свого невдоволення. Настільки змирився з окупаційним режимом, що став членом Комуністичної партії України. Працював в українській секції Всеукраїнського видавництва. З кінця 1920-го до середини 1922 року жив у Білій Церкві, працював у місцевому відділі районної освіти. У 1922-1923 рр. учителював у с. Трушки Білоцерківської округи, викладав математику й одночасно займався творчою працею. Упродовж 1923-1924 рр. завідував відділом «Голос села» в газеті «Більшовик», у 1924-1925 рр. працював відповідальним секретарем журналу «Глобус», завідував київським будинком літераторів. Був редактором і завідувачем сценарного відділу Київської кінофабрики Всеукраїнського фотокіноуправління.
Незважаючи на лояльність, Володимир відчував, що він перебуває під наглядом спецслужб, які стежили за кожним його кроком і рішенням. Але у ті часи це було настільки звичне явище, що на такий нагляд вже і не звертали уваги, а вважали що це — закономірність системи. На початку лютого 1933 року група НКВД ввалилася до квартири Володимира, зробила детальний обшук, забрала окремі праці й заарештувала господаря. Він сидів у слідчому ізоляторі до травня 1933-го. Ярошенкові висунули вигадане звинувачення в приналежності до української націоналістичної терористичної організації, в липні 1937-го засудили до найвищої міри покарання і 23 жовтня 1937 року розстріляли.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...