Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jul. 28, 2017

До 120-ліття від дня народження Василя Ґренджа-Донського

Автор:

|

Травень 18, 2017

|

Рубрика:

До 120-ліття від дня народження Василя Ґренджа-Донського

Багато наших читачів знають В. Ґренджа-Донського, слова з творів котрого проникають в нашу свідомість. Його драматичні, публіцистичні праці, переклади, а також поезії й окремі лемківські пісні зворушують. Але чоловік відомий і як громадсько-культурний і політичний діяч, а також один із творців Карпатської України, редактор щоденної газети «Нова свобода» та співредактора часопису «Русинь».
Василь Ґренджа-Донський народився 23 квітня 1897 року у типовій верховинській родині в с. Волове (тепер — Міжгір’я Закарпатської області). В рідному селі він закінчив початкову школу та, на жаль, дальше не міг продовжувати навчання через хворобу батька. Маючи гарний голос Василь із ранніх років допомагав виконувати церковні обов’язки місцевому дякові. А 15-літнім юнаком став працювати листоношею. Весь вільний час хлопець використовував на самоосвіту, відтак, екстерном склав іспити за повний курс тогочасної школи і вивчив угорську мову. Під час Першої світової війни його покликали до війська та незабаром на фронті важко поранили. Лікувався у Будапешті, а коли одужав, воював як офіцер в Угорській революції. Під час лікування продовжував вчитися і спромігся скласти іспити за два курси Торговельної академії, а після війни — і за третій, останній курс.
1921-го повернувся на Закарпаття із того часу став займатися літературною діяльністю. З його ім’ям дослідники пов’язують розвиток і становлення нової української літератури та національного відродження на Закарпатті. Василь плідно видає збірку за збіркою — «Квіти терньом», написана українською літературною мовою, — «Шляхом терновим». 1924 року видання було опубліковане українським фонетичним правописом. Також вийшли збірки поезій «Золоті ключі», «Тернові квіти полонин», «Тобі, рідний краю», «Збірка оповідань із карпатських полонин», «Покрив туманом співучі ріки», історична поема «Червона скала», цікава за змістом і формою історична повість «Ілько Липей — карпатський розбійник» і ряд інших.
Із утворенням автономної Підкарпатської Русі редагував «Урядовий вісник» (1938-1939), а з проголошенням Карпатської України редагував щоденну газету «Нова свобода» (1939). У часи окупації Карпатської України Угорщиною його ув’язнили в концтаборі, а після звільнення 7 серпня 1939-го він утік до Словаччини, де працював у Братиславі бухгалтером. Дух Карпатської України назавжди пробудив у нього глибокий український патріотизм, він же був активним учасником і співтворцем Закарпатської України.
В. Ґренджа-Донський залишив спогади «Щастя і горе Карпатської України. Щоденник. Спогади» (2002). Ним керували патріотичні почуття і саме вони збереглися у його серці назавжди. Василь Ґренджа-Донський в українській літературі відомий як автор збірок поезій, історичних драм, повістей і цікавих і зворушливих мемуарів. Це — унікальний і талановитий письменник. Його універсальні твори здобули собі особливу славу серед широкої читацької авдиторії. Вони здатні зворушувати так сильно, що цього годі висловити ні думкою, ні словом. У його душі справді було своєрідне українське душевне мистецтво, яке має позачасову значимість.
Зараз кожен українець знає пісню «Пливе кача по Тисині». Слова і мелодія зворушують до сліз. Вона стала широко відомою і популярною в Україні 2014 року під час подій Революції гідності. Її вважають неофіційним гімном-реквіємом за невинно вбитими активістами Євромайдану, котрі увійшли в історію під назвою «Небесна сотня».
Цією вражаючою мелодією, якою прощаємося зі загиблими, ми висловлює високу людську гідність перед пам’яттю загиблих. ця пісня вражає слухачів сильним смисловим та емоційним духом. Слухаючи її ніхто з порядних українців не залишається байдужим і в тому її неперевершена сила. В словах і мелодії відчуваємо мотиви і дух закарпатського тужливого фольклору. Багато дослідників дотримуються думки, що автором цього поетичного твору є саме Василь Ґренджа-Донський. Експерти подають свої докази тим, що Донський на початку 1923 року в Ужгороді видав збірку «Квіти з терням». Вступне слово до збірки написав відомий галицький поет Василь Пачовський, котрий перебував у той час на Закарпатті. Любов до рідної землі, тривога перед окупацією рідної землі, іноземцями, туга матерів за синами, що кладуть голови на чужині, — такими мотивами пройнятий дух вірша «Пливе кача по тисині»:
Плавле кача по тисині;
«Мамко моя, не лай нині,
Залаєш ми в злу годину,
Сам не знаю, де погину».
Залає мати сина, лає,
Син додому не вертає.
Серед поля, на долині
лягло серце у тернині!
Вірш дуже близький формою до народних творів, в яких висловлена думка про прощання рекрута з матір’ю та загибеллю сина на чужині. Метафоричний образ качі, що плаває «по тисині», дослідники пов’язують з конкретною річкою Тисою. За дослідником В. Шульгача, він вважає, що назва могла означати «вузьке тісне озеро». Згідно з українською традицією, качка символізує «несилу» і у цьому контексті фатальний наслідок смерть сина, оспівана на зразок тужливих мелодій лемківських. В лемківських піснях, часто оспівується вода, «Тиха вода, тиха вода», чужина, тут «чужі люди», «хто ж ти буде брати (копати) яму», а також показано зловіщий образ ворона як символу смерті. Та подано розраду матері «Не плач, мати, та й не тужи». Це мотив загибелі сина патріота, який актуалізувався в часах Карпатської України та пов’язаний з визвольними українськими змаганнями, а врешті пов’язується із загибеллю «Небесної сотні» та сучасними захисниками нашої Батьківщини.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...