Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Sep. 22, 2018

До 110-річчя від дня народження Василя Бородача

Автор:

|

Липень 05, 2018

|

Рубрика:

До 110-річчя від дня народження Василя Бородача

Василь Бородач народився 2 липня 1908 року в с. Жапалів Ярославському повіту (колишнє Львівське воєводство, а тепер — Підкарпатське воєводство). В рідному селі він закінчив початкову школу, 1929-го склав іспит зрілості в українській державній гімназії в Перемишлі та вступив на правничий факультет Львівського університету, який завершив 1937 року. З молодих років виділявся своїм блискучим письменницько-журналістичним талантом. Дописував статті до щоденника «Новий час», «Вісника», який редагував Дмитро Донцов. Писав сатиричні статті до журналів «Комар» і «Проти шерсти». Діяв у гуртках художньої самодіяльності, за громадську його арештовувала польська поліція.
Після завершення студій став працювати в адвокатському бюро Д. Мудрецького в м. Чесанові. 22 червня 1941-го Чесанів потрапив під німецьку окупацію. В той час Бородач працював секретарем міської управи Чесанова й очолював Український допомоговий комітет. Це був складний період у житті української нації. З СРСР масово втікала українська інтелігенція, якій треба було допомагати. Та німецькі окупанти не були ласкавими до місцевих українців. Згодом вони взялися здирати зі селян контингенти, грабувати, вивозили людей до Рейху на роботи, але населення Жапалова й околиць почало будувати своє життя відповідно до обставин і це поступово змінило ситуацію. Запрацювала українська школа, діти із села навчалися в Українській гімназії в Ярославі та Перемишлі.
Провідний актив, серед яких і В. Бородач, під керівництвом ОУН 30 червня 1941 року проголошує у Львові Акт відновлення Української державності. Цей чин німці зустріли вороже та розпочали репресії проти українських патріотів. Весь провід відновлення державності заарештували, в т. ч. В. Бородача, але йому дивом вдалося вийти із Львівської в’язниці.
На українські села все частіше нападали польське реакційне підпілля. Тоді В. Бородач, О. Грабець, Т. Чубатий, Г. Шумський, А. Лебедович та інші організували підпілля до захисту населення. 28 липня 1943-го на село Жукове напав загін «Армії крайової», вщент розграбували майно парохії та церкви Різдва Пресвятої замордували о. Мирона Колтанюка, а церкву перетворили на римо-католицький костел. Ці самі злочинці згодом в сусідньому с. Горайці 6 квітня 1945 року вбили 155 осіб, в т. ч. 42 дітей.
Ще до закінчення Другої світової війни В. Бородач виїхав до Австрії, жив в Іннсбруку, а коли фронт наблизився, разом з іншими зголосився до табору переміщуваних осіб і 1948-го отримав згоду на еміґрацію до Канади, де до 1962 року працював асистентом бібліотекаря в Торонтському університеті; у 1963-1966 рр. — каталогізатором бібліотеки Університету Брандейза (м. Волтгем у штаті Массачусетс) та 1966-1967 рр. — бібліографом і куратором Мічиґанського університету. 1967 року переїхав до штату Нью-Йорк і замешкав у Баффало, там зайнявся журналістичною працею. Свої статті публікував в діаспорних виданнях «Гомін України», «Нові дні» (Канада); допомагав у проваджені українських радіопрограм у Торонто, активно працював як діяч Українського визвольного фронту.
В цей період написав знамениту книгу «На грані двох світів», в якій прекрасно описав історію українського Закерзоння. Незабутнє враження справляє на читачів його книжки «Стежками рідної землі» (Бренфорд, 1970), «Засяння 1931-1947: історично-мемуар. збірник» (Нью-Йорк; Париж; Сідней; Торонто, 1986). Він — співавтор інших визначних публікації, пов’язаних із українським голокостом.
Основна тема його творчості — любов до Батьківщини та трагічна доля західних українських земель під німецькою, більшовицькою та польською окупаціями. Без сумніву Василь Бородач — великий майстер слова, він досконало передавав яскраві образи та події. Його публіцистика засвідчує, що автор намагається підняти гідність і свідомість українського народу. Його мова зворушує вдумливого читача.
У своїх творах автор надзвичайно багато уваги приділяє рідному селі Жаполові та його околицям. Він як визначний правник і не менш талановитий письменник, з великою емоцією переживав та описував яскраві події й образи депортації — одних на схід, других на захід — своїх односельчан. Творчість Василя Бородача — це немов міст, який поєднує минуле з сучасним життям і вказує шлях на наше майбутнє?!
Письменник роздумує, як із плачем розпуки його односельчани залишали свою землю і чи повернуться його жапалівці до рідної землі. Він замислюється, як його односельців силою вигнали в далекі та непривітні світи. Писав, що вони змушені орати чужу їм землю, але крадькома в думках повертаються до своїх втрачених порогів, до села та могил своїх батьків і предків.
В творчості В. Бородача виступає своєрідна ностальгія — болісна туга за Батьківщиною, яка посилилася тоді, коли доля відірвала його від рідних земель. Недаремно кажуть, що можна вирвати з рідної землі людину, але не можна вирвати з душі людини віру та любов до рідного гнізда. Василь Бородач, перебуваючи на еміґрації, який неустанно жив своїм краєм і вірно служив Україні. Прочитавши твори Бородача, з особливою силою вражає глибока його думка, так просто переказана автором. Таке здатна зробити лише високо обдарована, духовно багата людина — щоб її думки торкалися найпотаємніших струн нашої душі та музикою слова відлунювали ці думки у нашому серці.
Василь Бородач — унікальний письменник, майстер художнього слова. Велика шкода, що його творчість мало відома, а вона пройнята великою любов’ю до краси природи рідного краю, до своєї Батьківщини. Автор згадував, де в Жукові лелеки мали гнізда, як дитиною оглядав він на небосхилі схід місяця, як просувалися зорі, Віз, Косарі і Квочка, і все те це тішило душу. Рідна земля для Василя — це незабутні враження дитинства. Він любив слухала казки бабусі, розповіді дідуся про героїчні подвиги справжніх українських лицарів. Все це крихіткою золотого дитинства проніс у своєму серці через усе життя та частку описав у своїх спогадах
Василь Бородач передчасно відійшов від нас 20 січня 1986 року, загинувши в автомобільній катастрофі біля м. Баффало.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...