Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Nov. 18, 2017

До 110-річчя від дня народження «Лицаря» Олекси Гасина

Автор:

|

Липень 13, 2017

|

Рубрика:

До 110-річчя від дня народження «Лицаря» Олекси Гасина

На початку ХХ ст. Україна стогнала під ярмом поневолювачів, а в Галичині поляки чинили звірства над українцями. Родючі галицькі чорноземи заселяли поляками-колоністами. 1938-го поляки на Холмщині, Поліссі і Волині знищили більше 160 українських православних церков. Почалися переслідування греко-католицьких священиків.
Але процес національного відродження поступово набирав своїх обертів. Українці не корилися полякам. Відкривалися «Просвіта», читальні, інші культурно-освітні установи. Проводилися зібрання, масові віча для відродження всього того, що становило ядро українства. Активно діяла Українська військова організація (УВО), яка 1929 року стала основою для ОУН. Незважаючи на те, що 1930-го Польська санаційна поліція розстріляла сотника Юліана Головінського, крайового коменданта УВО, це ще більше мобілізувало національно свідомих українців в боротьбі за свою національну гідність.
Серед багатьох до цього руху приєднався Олекса Гасин, котрий народився 18 липня 1907 року в с. Конюхів Стрийського повіту на Львівщині в родині селянина Івана і Катерини з дому Корінець. Пластове псевдо Олекси — «Юрко», він належав до 5-го куреня ім. Ярослава Осмомисла (Стрий). Був організатором 40-го куреня ім. полковника Черняти в рідному селі. Згодом належав до 2-го куреня «Червона калина». Після закінчення початкової школи в рідному селі 1928-го Олекса успішно закінчив Стрийську гімназію і його забрали до польської армії (1928-1929), де він пройшов школу підхорунжих та отримав звання сержанта.
Гасин був активним членом проводу товариства «Сокіл» у Стрию, там вступив у ряди УВО й ОУН. В організаціях працював жертвенно, але мріяв здобути вищу освіту. Тому вступив у «Львівську політехніку» на факультет сухопутної і водної інженерії. Навчався з перервами впродовж 1931-1935 рр., бо часто польська поліція його арештовувала (1931, 1933, 1937), а в 1934-1935 рр. навіть опинився у сумнозвісному «політичному» концтаборі Береза-Картузька на Берестейщині, про що згодом писав: «Польські тюрми — це кузні свідомих кадрів України».
У в’язницях українські націоналісти систематично вели виховну роботу зі своїми менш освіченими і підготовленими однодумцями, а також із особами, не залученими до організаційної роботи. Дуже ефективно в працював Олекса Гасин, готуючи кадри для визвольної боротьби. Про це він писав у передмові до першого числа рукописного тюремного часопису «Крати»: «Обов’язком кожного з нас є посвятити всяку вільну хвилину самовихованню. Бо лише вповні свідома одиниця може доцільно й корисно працювати для добра Нації». Він був одним із найобдарованіших ідеологів українського націоналізму. «Мусимо перевиховувати та виховувати українські маси на гідних горожан Української нації, свідомих свого «я», — писав він. — Націоналісти мають бути першими рядами новітнього, справжнього аристократизму. Тому найперше самі мусять досконалитися, щоб осягнути найвищий ступінь совершенства».
Гасин був один із співредакторів у виданні «Бюлетеня Крайової екзекутиви» ОУН на Західноукраїнських землях (ЗУЗ). «Націоналістом — аристократом духа може стати кожний, хто здобудеться на ці духовні цінності-прикмети свого характеру… Треба стреміти, щоб увесь Український Нарід піднісся до цієї висоти духа… Одначе все треба мати на увазі якість, а не кількість. І тоді Український Нарід буде зрілий до відігравання великої ролі в історії, коли при найвищій якости буде більша кількість українців — духовних аристократів», — заявляв він.
1937 року Олекса закінчив скорочений курс Баварської воєнної академії. Він займав провідні пости в українському патріотичному русі. Був обраний референтом окружного проводу ОУН на Стрийщині, а наприкінці 1934-го йому довірили посаду організаційного референта Крайової екзекутиви ОУН ЗУЗ. Гасин виступав під псевдо «Лицар», «Дор», «Чорнота».
Репресії та переслідування санаційного режиму змусили Олексу у вересні 1938 року виїхати до Австрії, й потім і до Німеччини. Його там помітив Євген Коновалець і ввів до складу військової референтури Проводу. Гасин разом із полковником Коновальцем опрацювали і видали «Військовий підручник», який був потрібен для вишколів.
У 1940-1941 рр. патріот працює членом Революційного проводу ОУН (б), заступником шефа повстанського штабу і керівником низки військових вишколів у Кракові та в інших місцевостях. Після проголошення Державності 30 червня 1941 року його обрали на посаду заступника військового міністра в Українському державному правлінні в уряді Ярослава Стецька. За це Гестапо ув’язнило і запроторило Гасина до Дрогобицької тюрми. 1942-го боївка Служби безпеки Костянтина Цмоця його звільнила. Відтоді «Лицар» займається військовим вишколом та організацією зміцнення структур УПА.
З приходом на нашу землю більшовицьких орд їхні спецслужби намагалися схопити провідника Гасина. 1941 року вони схопили його батька, матір, брата і вивезли на спецпоселення до Архангельської області. Згодом родина повернула на свою землю, але їх удруге заслали 1947-го — в Омську область.
Початок радянсько-німецької війни Гасина зустрів на посаді організаційно-мобілізаційного референта Головного військового штабу ОУН. На початку 1942 року він очолював підпільну мережу в Галичині. На III Великому зборі ОУН (серпень 1943 р.) Олекса рішуче підтримав лінію Р. Шухевича, Д. Клячківського в створенні повстанських формувань (УПА) та відкритті збройної боротьби проти «двох окупантів-імперіалістів» — III Рейху і СРСР, а також проти польського реакційного підпілля, яке грабувало українських селян.
У цей час «Дор» який займався формуванням в Галичині Української народної самооборони (УНС), з грудня 1943-го був співтворцем групи «УПА-Захід» та тісно співпрацював із головним командиром Романом Шухевичем.
1944 року відкривається новий «фронт» — точаться запеклі бої зі загонами польської Армії крайової, яка намагалася встановити контроль над краєм напередодні приходу радянських військ. А Гасин провів перемовини з місцевими німецькими воєначальниками. В обмін на нейтралітет вони передали йому 40 ручних кулеметів, три гармати, 20 автоматів, 400 гвинтівок і боєприпаси, якими озброїли сотні «Славка», «Благого» і «Яструба».
29 січня 1945 року оперативна група капітана НКДБ Петра Форманчука схопила в селі Бабин-Середнє Войнилівського району Станіславської області представників Центрального проводу (ЦП) ОУН — Олександра Луцького «Беркута» та його дружину Юлію. Підлеглі «Дора» переходять до оборонної тактики.
У 1945-1948 pp. він брав активну участь в організаційних нарадах лідерів підпілля в Іловському та Рогатинському лісах, де були напрацьовані засади стратегії та тактики руху опору в післявоєнний період. Його криївки убезпечували особистий ад’ютант «Махмед» (односельчанин Василь Барабаш) та охоронна боївка «Крука» (Михайла Штурмака). Дружиною «Лицаря» була Ольга Пеленичка (дівоче прізвище), котра народилася 1912-го. в одному з Гасином селі. Як член ОУН діяла під псевдо «Леся», підбирала конспіративні квартири у Львові для Шухевича та свого чоловіка і виконувала надзвичайно важливі засекреченні справи для керівництва УПА.
Органи держбезпеки, які вели масштабну операцію «Омут», що мала за меті виявлення Крайового проводу «Карпати-Захід» і Львівського обласного проводу, поступово наближалися до «Лицаря», стискалося навколо нього вороже кільце.

Пам’ятник Олексі Гасину

З 15 грудня 1948-го до березня 1949 року було ліквідовано 15 зв’язкових і тримачів бункерів зв’язку ЦП ОУН. У січні 1949-го ліквідували й лінію зв’язку між ЦП і «Лицарем». Співробітники органів держбезпеки отримали інформацію про те, що в с. Добряни Щирецького району Львівської області в мешканки Дарії Ф. перебувають син і донька одного з керівників ОУН, за прикметами схожого на Гасина.
У цьому місці спецслужбам вдалося затримати Ольгу Гасин, хоч вона і встигла переправити дітей до Львова. Незабаром місце перебування дітей «Лицаря» у Львові вистежили і це місце було оточене спецслужбами. «Лицар» любив дітей і часто їх навідував. Прибувши на адресу, де перебували його діти, патріот виявив засідку. Він був змушений застосувати зброю і побіг до трамваю. Коли заскакував на приступку трамвая, міліціонер зсередини відіпхнув його. Гасин устиг поранити міліціонера, але погоня наздогнала його, довелося відстрілюватися і щоб не потрапити в руки ворога, чоловік вистрелив собі у рот і загинув на місці. Це сталося 31 січня 1949 року на розі теперішніх вулиць Стефаника та Коперника, неподалік від головної пошти у Львові, де тепер є пам’ятний знак «Лицарю».
1950 року Ольгу Гасин особлива нарада МДБ СРСР засудила до десяти років таборів. Звільнившись 1957-го, вона оселилася в Броварах під Києвом. 1952-го з нагоди десятиріччя УПА постановою Української головної визвольної ради Олексі Гасину посмертно присвоїли звання генерал-хорунжого.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...