Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 24, 2018

До 100-річчя від дня смерті Юліяна Медвецького

Автор:

|

Лютий 22, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня смерті Юліяна Медвецького

Юліан Медвецький український громадський діяч, доктор наук, видатний український учений, засновник галицької геології, один із творців «Львівської політехніки». Для широкої української громадськості, і навіть для фахівців, ім’я та творчість Медвецького маловідоме. Зрештою, як і імена багатьох інших українських учених. Вони працювали і творили в умовах чужоземного поневолення, тому їх зараховують до числа польських, російських, німецьких учених. Творчість цього першого професора-українця, котрий став ректором «Львівської політехніки» і перебував на цій посаді аж тричі (1879-1880, 1884-1885 і 1887-1888 рр.), польська ж література замовчує наукові здобутки цього русина і навіть коли висвітлює, то не об’єктивно.
Юліян Медвецький народився 18 жовтня 1845 року в княжому Перемишлі. Саме там пройшли його дитячі та юнацькі роки. Навчаючись у гімназії, підліток належав до організації української молоді «Громада», яку 1863-го створив Анатоль Вахнянин. Студентом Віденського університету у 1864-1869 рр. був активним учасником товариства народовців «Січ», яке також створив Вахнянин 1867-го у Відні.
Після завершення студій Медвецький працював у 1870-1873 рр. співробітником Австрійського державного геологічного управління у Відні, брав участь у багатьох геологічних дослідницьких експедиціях. 1873-го його запросили на посаду професора кафедри мінералогії та геології, створеної 1872 року в Технічній академії (пізніше — політехнічна школа) у Львові, де він пропрацював до виходу на пенсію. 29 серпня 1873-го став звичайним професором цісарсько-королівської Технічної академії. Навчальний процес розпочав із викладання мінералогії, яка була головним предметом на хіміко-технічному факультеті, яка стала підставою до створення геолого-мінералогічного музею, найпрестижнішого в Європі. Згодом він викладав курс петрографії та геології на хімічному, інженерному, будівельному, сільськогосподарському та лісотехнічному факультетах Львова. З 1882 року працював приват-доцентом Львівського університету, а згодом був обраний дійсним професором. За його ініціативи 1877-го всіх викладачів «Львівської політехніки» було зрівняно в правах із професорами, а науковий заклад розділили на факультети за науковими темами.
Проф. Медвицький викладав мінералогію, згодом петрографію і геологію, як на хімічному так, і на інженерному будівельному й інших факультетах. Ще 1876 року проф. Медвецький зайнявся дослідами геології Карпат. Крім цього, досліджував соляні родовища Бохні, Велічки та Калуське соляне родовище. Його тричі обирали ректором «Львівської політехніки», також був деканом хіміко-технологічного факультету. Написав два фундаментальні підручники — з петрографії, який витримав три видання (1898, 1906, 1909), і мінералогії (1906) та понад 50 наукових праць із різних галузей мінералогії, кристалографії, петрографії та геології. Тривалий час науковець поклади корисних копалин (кальциту, гіпсу, сірки) на Поліссі, Станіславщині та в околицях Кракова. Однак особливу увагу зосередив на вивченні нафтових родовищ і прикарпатської соленосної формації у районах Калуша, Станіславова, Саліни, Моршина, Трускавця тощо. Його геологічні дослідження мали тоді велике значення для промислового розвитку Галичини та принесли йому професійне визнання.
Організував геологічну лабораторію для наукових досліджень і навчальних цілей і за 35 років зібрав колекцію з кількох десятків тисяч зразків мінералів, яка наповнила геолого-мінералогічний музей, що за рівнем систематизації та кількістю зразків був одним із найкращих в Європі. Він також займався й водозабезпеченням Львова, яке актуальне й досі. Докторську дисертацію захистив у Празькому університеті (1896). Був членом багатьох наукових товариств: Віденського геологічного закладу, Краківської академії наук, один зі засновників і багаторічний голова Краківського товариства природознавців ім. Коперника. Із 1876-го входив до складу редакції Kosmos. Завдяки його старанням цей науковий часопис набув популярності серед відповідної аудиторії, оскільки оперативно та цікаво висвітлював актуальні новини з галузі природничих наук.
Допомагав здобувати вищу освіту українській молоді. Допомагав розвитку товариства «Основа», яке провадило громадсько-політичну та культурологічну діяльність, підтримувало українське студентство — надавало стипендії, безвідсоткові позики, проводило доброчинні концерти. Дуже активно допомагав у праці в товаристві «Просвіта», яку очолював Омелян Огоновський, котрий так характеризував діяльність ученого: «Він є душею «Просвіти», заслуги вченого будуть записані в його літописі». Зрештою, Медвецький був одним із перших дійсних членів Наукового товариства ім. Т. Шевченка (НТШ), а також дійсним членом Українського педагогічного товариства, головою спільників видавництва «Діла» та сприяв фінансово україномовним виданням.
Упродовж усього життя співпрацював із НТШ, одним зі засновників і дійсним членом якого був із 1874 року. Товариству проф. Медвецький заповів 2 тис. томів зі своєї наукової бібліотеки, а також 50 тис. австрійських крон власних заощаджень (а це була дуже велика сума) на розвиток української освіти, стипендії незаможним студентам, побудову гуртожитків тощо. Розпорядником цього майна призначив Омеляна Огоновського. Вчений неодноразово українське питання підіймав на міжнародному рівні. Австрійський уряд нагородив його ордером «Залізної корони» третього ступеня, а румунський уряд — ордером Командора. Навіть Польська академія у Кракові, Санкт-Петербурзьке природознавче товариство й інші наукові інституції обрали Ю. Медвецького своїм дійсним членом. Як ректор «Політехніки» Юліан Медвецький став ініціатором створення першого в Європі нафтового відділу, а також курсів підготовки металургів і фахівців гірничої справи. Завдяки його старанням 1886-го при хімічному факультеті почали діяти дві крайові дослідницькі станції — нафтова та керамічна. Завданням першої було дослідження нафтової сировини й розробка методів її оптимальної переробки, а другої — виготовлення та тестування нових будматеріалів. Їхнє розміщення в хімічному корпусі підвищило рівень підготовки студентів, котрі отримали можливість брати участь у вирішенні практичних проблем виробництва. У «Політехніці» працював 39 років аж до виходу на пенсію, хоч його не раз «переманювали» до Львівського університету очолити кафедру геології та мінералогії.
Свою наукову діяльність він продовжував і після виходу на пенсію. Відтак був одним зі засновників і впродовж 14 років головою Польського товариства природознавців ім. М. Коперника. Також був дійсним членом Краківської академії наук, членом-кореспондентом Віденського геологічного закладу.
Науковий доробок проф. Медвецького складається з 50 великих друкованих праць, статей, рецензій і заміток, які й досі зберегли свою наукову цінність. Тому не дивно, що 1903-го, після виходу на пенсію, йому на знак подяки і визнання заслуг першому надали звання почесного професора Львівської політехнічної школи. 1912 року разом із фізиком світової величини Марією Склодовською-Кюрі та ще трьома вченими він був удостоєний ступеню доктора honoris causa.
А ось такі теплі слова про Юліана Медвецького пролунали від його колег на одній із урочистостей: «Він є для нас взірцем учительського завзяття у школі, промоутором наукових експедицій, веде за собою молодь як ніхто інший із його колег. На засіданнях дивує нас своїм молодечим запалом, коли заходить мова про життєві інтереси нашої школи, а також вміє бути найприємнішим, найсердечнішим товаришем і одностайно визнаний за окрасу і цементуючий центр нашого товариства. Такі дари нечасто притаманні лише одній людині. Вони роблять Юліана Медвецького перлиною нашої Політехніки». Помер проф. Медвецький на саме Різдво Христове, 7 січня 1918-го, його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...