Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

До 100-річчя від дня смерті Володислава Федоровича

Автор:

|

Листопад 23, 2017

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня смерті Володислава Федоровича

Володислав Федорович народився 25 травня 1845 року в с. Білинівці (тепер — Гусятинського району на Тернопільщині). Його дитинство пройшло в родинному маєтку батька неподалік від с. Вікно Навчався в Тернопільській гімназії. Учнями цієї гімназії в той час були Іван Пулюй, Осип та Олександр Барвінські. Таке оточення позитивно вплинуло на світогляд молодого українського шляхтича та його ставлення до рідного народу. 1864-го Володислав закінчив Тернопільську гімназію та разом із своїм наставником В. Ільницьким відбув у подорож європейськими столицями. 1866-го вступив до Віденського університету, а через два роки продовжив навчання в Сорбонні та французькій Колегії, знайомився з культурою та побутом Англії, Франції, Італії, Швейцарії, Німеччини, пізнав і тодішню культуру Росії. 1871 року, після смерті батька, став власником значної земельної власності, до якої пізніше докупив сусідні маєтки. Як член Крайової комісії з розвитку ремесел у Східній Галичині організував у Вікні ткацьку майстерню, де крім килимів виробляли також верети, пояси та крайки. До праці в майстерні заохотив найкращих ткачів.
Великим скарбом була бібліотека Федоровича з численною кількістю старовинних книг та архівних матеріалів. У 1883-1884 pр. їх опрацьовував Іван Франко. Цікавився Володислав Федорович і періодом трипільської культури. Крім цього, погодився стати третім головою товариства «Просвіта» і найбільшим його меценатом. «Тільки власною діяльністю можемо вибороти собі наші права. Хочу, щоб усіляка чужа гегемонія над нашим народом перестала, щоби ніхто нами проти нашої волі не опікувався. Русь для русинів!» — казав новообраний голова «Просвіти» у своїй інавгураційній промові 22 травня 1873 року на загальних зборах цього товариства.
Коли 1876-го польський посол від Сокальщини виступив проти субсидування українського театру й «Просвіти» через те, що вони «ширять схизму», сейм більшістю голосів ухвалив рішення надати лише незначну допомогу «Просвіті». Це розлютило Федоровича, котрий сказав: «Що вільно писати полякам і німцям, те писати не може бути заборонене русинам… Тому дарую «Просвіті» 12 тисяч золотих і сподіваюся, що товариство допомоги від сейму при таких обставинах не прийме». Після цієї промови управа «Просвіти» звернулася до сейму з листом, підписаним В. Федоровичем і В. Ганкевичем, у якому відмовилася від ухваленої сеймом сміхотворної дотації. Почин В. Федоровича підтримали інші заможні діячів, і з того часу аж до 1884 року «Просвіта» з крайових фондів допомогу не одержувала.
Лише 1884-го без прохання «Просвіти» сейм виділив на її утримання 2 тис. крон допомоги, яку пізніше кілька разів збільшували. 1877 року Володислав склав обов’язки голови «Просвіти», але працю в українських громадських організаціях не залишав. Завдяки батькові його донька стала українською письменницею й виступала під псевдонімом Дарія Віконська.
У роки Першої світової війни Товсте та Вікно влітку 1917 року опинилися в зоні воєнних дій. Москалі, як зазвичай, поводилися дико. Солдати напали на палац і почали все грабувати, а старовинні книги й грамоти викидали на подвір’я, щоб ними розпалити вогнище. Дійшло навіть до бійки між старшиною і солдатами. По-звірячому поводилися з В. Федоровичем і лише дивом не розстріляли. Він переодягнувся в селянську одежу, втік до села і там два тижні переховувався у селян. 27 липня 1917-го солдати підпалили двір і жертвою пожежі стали неоціненні культурні надбання та скарби, які ціле століття збирали батько Володислава Федоровича і він сам — бібліотека, архів, картини тощо. Зі зразково влаштованих будинків не залишилося нічого.
Федорович поїхав шукати справедливості в російських урядовців до Києва та Петрограда. Після Жовтневого перевороту повернувся до Києва. Там занедужав і 22 грудня 1917 року помер.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...