Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 21, 2017

До 100-річчя від дня смерті адвоката Євгена Олесницького

Автор:

|

Квітень 20, 2017

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня смерті адвоката Євгена Олесницького

Щедра Подільська земля на таланти! Багато славетних імен народилося на цій землі. Одним із них є Євген Олесницький, котрий зробив значний внесок у духовний розвиток реґіону й усієї України. Це був талановитий і яскравий адвокат, політик, громадський і просвітянський діяч, публіцист, журналіст, редактор і дипломат, котрий наприкінці XIX — на початку XX ст. уособлював гордість і цвіт галицької інтелігенції. Свій великий талант, багаті знання, душевну щедрість, гаряче серце щирого українського патріота він до кінця віддав служінню рідному народові, наполегливою працею на всіх найважливіших ділянках національного життя.
Євген народився 5 березня 1860 року у с. Великому Говилові Гусятинського повіту на Тернопільщині у сім’ї священика. Саме тоді діти священичих родин були передовими діячами, які несли освіту серед простого народу, особливо в Західній Україні. Рід Олесницьких ще в XV ст. походив із українсько-польської шляхти. З цього роду вийшов кардинал і примас краківський Збігнєв Олесницький. Предками по-батькові були польські шляхтичі гербу «Дембно».
Євген із ранніх років життя почувався українцем. У п’ять років він уже читав у церкві «Апостола» та «Вірую», дуже часто допомагав батькові при виконанні церковних обов’язків. Священик крім церковних обов’язків займався й громадською працею, поширював освіту, закладав українські організації, школи та допомагав у роботі Народного дому. Євген зростав в українському середовищі і своє навчання розпочав в рідному селі, а 1867-го продовжив вчитися в Теребовлі, гімназію ж закінчив у Тернополі. Вже в гімназійні роки він діяв в учнівських гуртках, організував тернопільську учнівську «Громаду». За спогадами Євгена це були найкращі його роки в житті. Після закінчення Тернопільської гімназії він вступив на правничий факультет Львівського університету (1878). Завдяки участі в студентських організаціях «Дружній лихвар», «Кружок правників» і культурно-просвітницьких товариствах «Руська бесіда» та «Просвіта» оформилася національна свідомість майбутнього адвоката та провідного культурно-освітнього громадського діяча. Вже під час студій Євген познайомився з І. Франком, В. Барвінським і Н. Навроцьким, котрі також справили помітний позивний вплив на формування національної свідомості молодика.
Згодом образ свого приятеля Іван Франко відтворив і увічнив у повісті «Перехресні стежки». А Олесницький повністю полинув у вир українського життя. Він не лише став трибуналом, у нього виявився й неабияких творчий талант. Вже під час студій Олесницький писав вірші, статті та друкував їх у періодичних виданнях «Боян», «Временник», «Новий пролом» тощо. Настільки зацікавила Євгена творча праця, що він захопився перекладами з інших мов. Упродовж 1884-1890 pp. він переклав віршами дев’ять драм, комедій та опер польських, німецьких і російських авторів. Завдяки зусиллям Олесницького значно збагатився репертуар тодішніх галицько-українських театрів, зріс їхній художній рівень.
Для того, щоб опера М. Лисенка «Різдвяна ніч» з’явилася у Львівському театрі, ще з 1888-го Олесницький листувався з композитором. Але оперу вдалося поставили 1890 pоку у Станіславі (тепер — Івано-Франківськ). Справами українського театру діяч цікавився до кінця життя й часто писав рецензії. Після закінчення університету 1883-го Євген залишився у Львові, де займався адвокатською практикою та громадсько-просвітницькою роботою. Написав наукові розвідки з економічної проблематики «Краєве дорогове законодавство в Галичині» (1887), «Примусова асекурація» (1888), «Нові робітничі закони в Австрії» (1888), «Школа історична політичної економії й її ювілей в літературі» (1889), «Конкуренція шкільна» (1890). Тодішня критика давала високу оцінку його літературознавчим і фаховим статтям.
Набутий досвід, поєднання правничих і журналістських знань дали змогу Олесницькому 1889 року разом із К. Левицьким та А. Горбачевським заснувати перший у Східній Галичині юридично-фаховий журнал «Часопись правнича».
Зі Львова Олесницький переселився до Стрия. Тут 1 серпня 1891-го він відкрив власну адвокатську канцелярію. Найвідомішою судовою справою, у якій брав участь правник, став успішний захист українського депутата Т. Окуневського, звинуваченого в підбурюванні населення проти галицького намісника К. Бадені. Промови адвоката справили величезне враження на присутніх і звинуваченого виправдали. Вагомою заслугою також адвоката стало використання ним української мови як ділової у власному юридичному бюро, так він домігся ведення судового діловодства у Стрию в судах українською. Ці заходи викликали подив у кожного національно свідомого українця та позитивно вплинули на зростання їхньої свідомості. Можна сказати, що в історії Стрийщини розпочалася «ера доктора Євгена Олесницького» (1891-1909), котрий став однією з найпомітніших постатей у громадському житті Східної Галичини.
Східна Галичина тоді стала одним із провідних експортерів молочних продуктів, зокрема масла в Європу, а прибутки від молочарства сприяли розв’язанню проблеми поліпшення матеріального стану галицько-українських селям. Олесницький засновує читальні «Просвіти», гуртки «Сільського господаря», кооперативи, руханкові організації «Сокіл» і Січ», розвиває шкільництво і цим покращує добробут і національну свідомість українського населення.
Товариство «Сільський господар» правник перетворив на діяльну організацію. У вересня 1909-го було організовано з’їзд організації в Стрию. Захід накреслив головну програму діяльності в галузі рільництва. Душею цього з’їзду був адвокат Євген, котрий запропонував ряд новаторських ідей. Обговорили питання методи обробку землі, меліорацію підмоклих ґрунтів, нагляд за пасовищами і полонинами, годівлю домашніх тварин, обробку та збут зернових, допомогу малозабезпеченим, усунення наслідків стихійних лих тощо. Важливу роль відігравав Олесницький у проводі Крайового союзу Ревізійного земельного іпотечного банку та в дирекції товариства взаємних забезпечень «Дністер». Як лідер УНДП входив до комітету парламентаріїв у галицькому Сеймі і його голос мав велике значення. Адже ще 1907 року адвокат переміг на перших загальних і рівних виборах до Віденського парламенту й був його депутатом аж до смерті. Він активно захищав українське селянство, виступав проти угод із поляками, наполегливо боровся за демократизацію виборчої системи імперії Габсбурґів, виступав проти національного гніту галицьких русинів. Парламентська діяльність Олесницького уособлювала національні прагнення галицьких українців, він був для них захисником проти свавілля влади.
Євген Олесницький — єдиний із українських політиків, котрого удостоїли честі бути прийнятим престолонаслідником Францом Фердинандом і дебатував із ним про майбутнє України. Ця зустріч мала таємний характер, але сам факт мав значущу роль.
Нові обов’язки захисту поневоленого рідного народу поклала на Олесницького Перша світова війна. Разом із К. Левицьким і М. Васильком він опинився у проводі Загальної Української Ради у Відні (Австрія), репрезентуючи інтереси України, відвідував табори інтернованих, захищав українських селян, їхні господарські установи, допомагав українській молоді.
Протягом своєї загальної громадської діяльності адвокат із багатим досвідом громадсько-політичної роботи та високому інтелектуальному рівню, вмів засівати здорове зерна національної свідомості. Перебуваючи у Відні, втомлений працею і важкою хворобою (параліч лівого боку), Євген Олесницький втратив надію на активне політичне життя та боротьбу. 26 жовтня 1917 року він помер. Вірні друзі перевезли тіло патріота спочатку до Львова, а потім до Стрия, якому він віддав 18 років бурхливого свого життя.
Бл. п. Євгена Олесницького поховали при великому натовпі народу за участі митрополита А. Шептицького та 50 священиків. Це була похоронна демонстрація за Людиною, котра своєю копіткою працею, високою національною гідністю заслужила собі на вічну пошану свого народу. Похований на цвинтарі в Стрию, разом із передчасно померлою донькою. Вулицю в Стрию, на якій жив Євген Олесницький, названо його іменем. На будинок, в якому він мешкав і де містилася його канцелярія (зараз це Стрийський краєзнавчий музей «Верховина»), 1998 року встановили бронзову таблицю з барельєфом «Стрийської трійці»: Євгена Олесницького, о. Олекси Бобикевича й о. Остапа Нижанківського.

Ярослав Стех

 

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...