Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

До 100-річчя від дня народження Василя Василяшка

Автор:

|

Червень 07, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження Василя Василяшка

Василю Івановичу Василяшку («Перемога») цього року виповнилося 100 літ від дня народження. Він прийшов на світ 13 квітня 1918 року в селі Завишень Сокальського повіту, в національно свідомій родини. Батько Іван був стрільцем Української Галицької Армії, загинув 1920-го на Великій Україні, боронячи Українську Народну Республіку. Василь вчився в Завишенській школі, брав активну участь у діяльності осередку товариства «Просвіта», проходив вишкіл у курені «Юнацтво». 1941 року служив у Білорусії у леґіоні «Нахтігаль» під командуванням Романа Шухевича («Чупринки»), майбутнього Головнокомандувача УПА. Коли 1943-го польські підпільні відділи Армії крайової взялися здійснювати вбивства українських громадських діячів, нападати на українських селян, грабувати їх і вбивати особливо на Холмщині та Сокальщині, Василяшко переходить до УПА і стає на захист тероризованого населення. Бере активну участь в обороні сіл Посадів, Переводів, Ліски, Кошин та інших. В березні 1944 року його чота у складі сотні Тараса Онишкевича «Галайди» (брата «Ореста») брала участь у ліквідації польської озброєної групи в Острові. Після загибелі 28 березня 1944-го «Галайди» в Острові, біля Белзу на Сокальщині, командира замінив Пилип Дмитро «Ем». У травні 1944 року командування УПА призначає «Ема» курінним, а потім і командиром тактичний відтинку (ТВ) Сокальсько-Равської округи. Саме тоді командиром першої сотні «Галайда-1» призначили сотенним Василя Василяшка «Перемогу». А вже у червні-жовтні 1944-го до сотні «Перемоги» приєднали загони «Куліша», «Бера» та «Недолугого». Під командуванням «Перемоги»» бойовий загін УПА пройшов через Радехівщину, Сокальщину та Холмщину. 4 листопада 1944 року курінного Пилипа Дмитра смертельно поранили у с. Радованці Радехівського районну.
Тоді на місце «Ема» командиром куреню та ТВ «Розточчя» призначили «Перемогу». Його курінь не знав поразок, Василь свято вірив у перемогу, вселяв цю віру в своїх бійців. Недарма повстанці йому псевдо. Під командуванням курінного «Перемоги» стрільці йшли в бій зі співами, жартами та перемагали. Під командуванням «Перемоги» провели успішний бій у селі Луцьки біля Мостів. Атаку енкаведитстів відбили з великими втратами для ворога. Загинуло кілька десятків радянських бійців, втрати ж із української сторони були мінімальними. Після вдалого бою «Перемога» не давав спокою радянським військовим загонам, які окупували Західну Україну. Радянське командування зосередило великі сили і 21-22 березня 1945 року оточили повстанців у лісі біля с. Зіболки Жовківського району. Розпочалася боротьба зі загарбниками не на життя, а на смерть. Великий загін військ НКВД завзято штурмував повстанські укріплення в лісі і затяжний бій тривав упродовж усього дня. Повстанці відбили десять атак. На жаль, «Перемога» отримав важке поранення в груди, але навіть тоді продовжував керувати боєм. Ввечері українські повстанці пробилися і вийшли з оточення. Ворог зазнав великих втрат, але і на полі бою залишилося 40 повстанців, 20-х поранили, одні дострілювалися або підривали себе гранатами, щоб не потрапити в неволю до ворога живими, бо друзі не мали можливості винести їх із кривавого бою. Цей великий бій відбувся в лісі Тишиця Кам’янко-Бузького району. Крім куреня «Перемоги», в бою з радянськими військами брали участь сотня «Штиля» та кущові боївки.
Наприкінці квітня 1945 року до повстанського табору відділу «Перемоги» приєдналися сотні «Перебийніс» командира Шумського, «Тигри» зі сотенним «Проломом», сотня «Кочовики» під командою сотника «Черника» і боївка служби безпеки «Клея».
Повстанське об’єднання зайняло Радехів, звільнило понад 200 в’язнів і розбили загін енкаведистів. Наступного дня після взяття Радехова відділи «Галайди», «Перебийноса» і «Кочовиків» провели бій із ворогом, який стягнув тули великі військові відділи з важким озброєнням — гранатометами та гарматами. Але наступ ворожих військ провалився. Повстанці добре підготувалися до оборони, витримали натиск ворожої атаки до вечора. А вночі всі відділи, зібрані в одному місці, прорвали оточення. Ворог втратив близько 200 осіб убитими і навіть не пробував заблокувати вихід. Повстанці зникли з очей супостата, щоб приготуватися до наступних боїв.
Улітку 1945 року сотня «Перемоги» перейшла радянсько-польський кордон біля Угнова й до вересня рейдувала територією Польщі. Наказом «УПА-Захід» від 28 квітня 1945-го «Перемогу» нагородили «Бронзовим хрестом бойової заслуги», а наказом Головного військового штабу УПА від 27 квітня 1945 року йому присвоїли ранг хорунжого УПА. Травень-серпень 1945-го: за наказом військової округи-2 «Буг» підрозділи куреня «Галайда» вирушили в рейд за лінію Керзона. Сотню «Перемоги» з 2 вересня 1945-го, по поверненні з польської території, переслідували прикордонники в лісах Яворівського полігону на південь від Магерова. Кількатисячні ворожі підрозділи були посилені авіацією й артилерією. Майже половину дня тривав відступ із боєм. Лише воля й уміння сотенного дозволила повстанцям вийти з оточення. Про це в документах написано так: «До краю перетомлене вояцтво просило командира йти в бій і творити новітні Крути. Друзі, ми потрібні до життя, а не до смерті, — говорив «Перемога». Цей псевдонім командира співпадав з перемогою у багатьох боях з ворогами, які йшли ордами на нашу землю».
У вересні 1945 року Василяшка призначили командиром 12-го Сокальського ТВ УПА «Климів» і куреню «Галайда», а командування його сотнею перебрав чотовий «Ігор». У підпорядкуванні «Перемоги» опинилися також відділи «Галайда-2», «Кочовики», «Пролом» і «Тигри». За Наказом Головного військового штабу УПА від 10 жовтня 1945-го хорунжий «Перемога» був відзначений «Срібним хрестом бойової заслуги» 2-го класу. Взимку 1946 року сотня «Перемоги» дислокувалась у лісах Кам’янко-Бузького району. Львівщина на той час уже була заповнена військами, чекістами та сексотами, тому курінь довелося реформувати на дрібні групи. «Перемога» продовжив боротьбу в підпіллі. 18 лютого 1946-го сотник Василяшко через підлий донос провокатора загинув у криївці у лісі в Жовківському районі між Боянцем і Купичволею. Разом із «Перемогою» віддали життя й начальник штабу «Хмель», лікар «Макаренко» та повстанець «Вихор».
Щойно 1991 року останки загиблих перезахоронили у Великих Мостах діячі «Руху». 24 серпня 1997-го, в день Незалежності України, у Великих Мостах відкрили надгробний і водночас символічний пам’ятник командиру Василю Василяшку «Перемозі» та його побратимам. В заходах відкриття взяли участь тисячі мешканців Червоноградщини, Сокалю, Соснівки, Львова. 105 воїнів-прикордонників прибули на відкриття та посвячення пам’ятника. В почесній варті стояли сивочолі ветерани Сокальської Червоноградської станиці УПА та воїни-прикордонної застави. Нескінченним потоком до пам’ятника йшли люди з хоругвами, державними прапорами та клали квіти на могилу героїв. Декан о. Михайло з Белзу, о. Василь Білецький зі Завишня, о. Володимир із Великих Мостів, о. Василь із Реклинця відправили на могилі панахиду та посвятили пам’ятник героям України. Церковний хор церкви Благовіщеня Пресвятої Богородиці виконав церковні, стрілецькі та повстанські пісні. На цьому зворушливому мітинґу виступили голови Великомостівських осередків Конґресу українських націоналістів (КУН) Михайло Коростіль і Микола Сеньків, голова Сокальської станиці Братства УПА Петро Салагуб, політв’язні Марія Грицай, керівники громадських і державних організацій. Командир Великимостівського прикордонного загону запевнив громаду, що прикордонники шанують і свято бережуть пам’ять славетних воїнів УПА Сокальщини Василя Василяшка «Перемоги», Василя Сидора «Шелеста», Івана Климіва «Леґенди», Василя Процюка «Кропиви», котрі полягли за незалежність України. Полковник Василь Левкович, голова Червоноградської станиці Братства УПА, колишній командир Львівської воєнної округи «Буг» і безпосередній начальник «Перемоги», між іншим сказав: «Повстанці УПА проявили безприкладний героїзм. Вони терпіли муки, але не здавалися ворогові». Від імені завишенської громади, родичів Василя Василяшка Богдан Нечай, голова членського осередку Народного Руху України та завідувач відділом Сокальської районної адміністрації, подякував Великомостівській громаді, осередкам Руху і КУН за прекрасний пам’ятник, встановлений на могилі «Перемоги» та його побратимів. Величне відкриття пам’ятника засвідчило, що нові покоління пам’ятають і вшановують героїчні подвиги героїв УПА, які наблизили відродження незалежної Української держави.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...