Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 23, 2017

До 100-річчя від дня народження Олекси Ющенка

Автор:

|

Серпень 10, 2017

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження Олекси Ющенка

Пригадаймо з пошаною Олексу Ющенка — лірика, прекрасну людину, котрий на своєму життєвому шляху не доробився ні до шикарної квартири, ні дачі, ні власного автомобіля. Олекса мав дуже скромну бібліотеку, але значно багатшу носив у своїй пам’яті. Прожив наш ювілят своє життя вкрай скромно в дуже важкий період, але залишився в пам’яті людей чесною людиною. Він не писав доносів, не запобігав, щоб отримати якусь ласу посаду. Це скромна чесна душа, великий майстер слова, український патріот.
Не упереджені дослідники стверджують, що Ющенко був непересічною постаттю в українській історії. Він мужньо боровся проти приниження нацистського і проти комуністичного поневолення. Олексій не був родичем Віктора Ющенка, хоча й народився в одному селі з Президентом на Сумщині.
Олекса Якович Ющенко народився в селянській родині 2 серпня 1917 року в селі Хоружівці Недригайлівського району Сумської області. Дитинство майбутнього письменника пройшло серед чарівної природи: зелених полів, луків, квітучих садів, біля лісу.
З ранніх літ душу хлопця полонила краса хліборобської праці. Він прагнув пов’язати своє майбутнє зі землею, з агротехнікою: після семирічки вчився в Роменському сільськогосподарському технікумі, а по його закінченні працював районним агрономом, рідну землю вважав годувальницею та Батьківщиною.
Але незабаром у нього з’явилося зацікавлення літературою та нахил до поетичної творчості. Вони привели юнака на філологічний факультет Ніжинського вчительського інституту ім. Гоголя, а звідти — в редакцію Чернігівської обласної газети «Молодий комунар», у літературне об’єднання, яке згодом очолив. У час війни юнака рекрутували в армію, кілька місяців він служив у чернігівському винищувальному батальйоні, розформованого перед зайняттям Чернігова німцями. Олекса хворів і за станом здоров’я був звільнений з армії. Його на три роки відрядили працювати на радіостанцію ім. Шевченка, де чоловік завідував темою відділу партизанського руху, а також був редактором матеріалів для Середньої Азії, Уралу та Поволжя. Бував у військових частинах, збираючи матеріали для радіопередач. Написав «Пісню полонянки», яку сприйняли партизани, її часто передавали по радіо. Пісню виконували і ковпаківці, і федорівці, а також бійці інших частин на землях України.
В Інституті фольклору й етнографії, яким керував Максим Рильський, є такі спогади про Ющенка: «Це був прекрасний поет з душею, який знаходив в собі талант дивовижний дух композитора, все що творив було прекрасне». Перша збірка віршів поета «До рідної землі» вийшла 1945 року. А після цього його багатолітнє творче життя нашій літературі більше 40 книг поезії, прози, чотири збірки пісень. Серед поетичних збірок — «Моя весна», «Люди і квіти», «Материне сонце», «Шевченко йде по світу», «Вирій», «Сповідь», «Тиша в росянім вінку», «Висока хвиля», «Барвінкова сивина», «Серце матері»; поеми «Будуть пташки прилітати», «Шевченко на ярмарку в Ромні», «Так починалось життя», «Місячна соната» і «Роменська мати»; книжка про кобзарів «Гомери України»; збірки поезії та прози «Зоря Миколи Хвильового», «Хоружівка — село моє», «Безсмертники» (три томи), «В пам’яті моїй» (п’ять томів); гумористичні збірки «Дружнім пером», «З моєї історії літератури». Вийшло також сім збірок віршів для дітей, які на втрачають популярності.
У роки Другої світової війни Олекса був редактором на радіостанції ім. Шевченка в Саратові, яка вела передачі в окупованій німцями території. Після звільнення Києва від німців 1944-го Ющенко з колективом радіостанції оселився у Києві, став завідувати відділом літератури та мистецтва у редакції газети «Зірка». Там побачила світ згадана поема «Будуть пташки прилітати», а в «Піонерії» — поема «Хлопчик з Оболоні».
Журналістська праця в часописі тривала недовго.
Олекса зосереджується на поетичній творчості. Його вірші, тематично багаті та розмаїті, відображають думки і почуття автора, його бачення світу та ставлення до радянської дійсності не зовсім відповідає вимогам «соціалістичного реалізму». Значне місце в його творах займає громадянська, родинна інтимна та пейзажна лірика. Автор тонко відчуває барви природи й активно виступає на захист природного середовища. Він широко відомий й як поет-пісняр. На його рахунку — понад сто ліричних поезій, які поклали на музику відомі українські композитори Левко Ревуцький, Платон Майборода й Анатоль Кос-Анатольський.
В жанрі художньої прози його для дітей 1956 року вийшло у світ видання «Весна і літо», далі виходили збірки «Сонячний світ» (1967), «В гості до бабусі» (1970), «Побувайте на Десні» (1974), «Будуть пташки прилітати» (1979), «Від журавлів до журавлів» (1981). Найкращі взірці дитячої поезії — у збірці «Уклін красі» (1986), вірші якої спрямовані на виховання добрих людських почуттів, насамперед краси природи та праці. У співавторстві зі сином поет упорядкував книгу «Поїзди гудуть над Ірпінню» — про будинок творчості письменників у Ірпені, яка побачила світ до 70-річчя письменницького притулку.
Цінною є книги нарисів і спогадів Ющенка про діячів мистецтва і літератури «Безсмертники» (1974-1982). Характеризуючи діяльність Олекси Ющенка Микола Славинський писав: «Був це вкрай скромний літератор. Він ніколи не біг до трибун і не виголошував пустословних промов. Головно, він завжди допомагав рятувати від переслідувань підозрілих, навіть переховував Володимира Сосюру, коли йому черговий раз погрожували сталінськими концтаборами. Та врешті і йому особисто кількакротно загрожував арешт».
У ті часи письменницьке життя було своєрідною маніпуляцією. Не раз доводилося і йти всупереч поглядам, хвалити те, що ненавидів. Але ж духом був він завжди українським патріотом, про що свідчать рецензії на численні проукраїнські видання письменника.
Ющенко був членом Спілки письменників з 1944 року. Лауреат літературних премії ім. Тичини, Хвильового, Коцюбинського, Артеменка. Нагороджений медалями та Почесними грамотами Президії Верховної Ради України, Білорусії, Чувашії. Заслужений працівник культури Білорусі. Заслужений діяч мистецтв України. Помер Олекса Ющенко 27 грудня 2008 року і похований на Берковецькому кладовищі — найбільшому київському некрополі.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...