Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

До 100-річчя від дня народження Андрія Пашка

Автор:

|

Листопад 07, 2018

|

Рубрика:

До 100-річчя від дня народження Андрія Пашка

Андрій Пашко народився у Полтаві 23 жовтня 1918 року. Там, за невеликим винятком Андрій пережив воєнно-революційні події, навчання та життя, яке припало на добу української революції, розчавленої московськими більшовицькими ордами. Біографія Пашка — це насамперед праця, творчість, прагнення робити добро, даруючи людям пісню і свою щиру усмішку, яка завжди прикрашала його обличчя. Те добре, що було в нього від матері, знайшло свій вияв і в піснях, серед яких було чимало по-справжньому хвилюючих душу.
Він зростав у робітничій сім’ї і напрямок самостійного життя обрав також робітничий. Після закінчення тепломеханічного технікуму харчової промисловості вступив до Харківського інституту механізації сільського господарства, але ця наука не стала його фахом — у нього було інше покликання. 1939 року А. Пашка рекрутували на військову службу, бере участь у Другій світовій війні. Там писав свої перші вірші, звісно, російською мовою, а потім і тексти пісень. Повернувшись додому, екстерном склав іспит за курс Ленінградського училища зв’язку. Після війни слухав лекції у Полтавській вечірній музичній школі, на хормейстерському відділі. Працював методистом Полтавського лекційного бюро, директором Будинку творчості, кореспондентом Полтавського комітету радіомовлення та телебачення. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями. Саме в цей час на потреби молоді став оформлятися пісні і з цього часу його називають поетом-піснярем. На перший план виходять такі його пісні «Полька-полтавчанка» (1951, музика Г. Давидовського), «Вальс кохання» (1955, музика В. Шаповаленка), «Липи цвітуть» (1956, музика З. Компанійця), «Незабутній вальс» (1958, музика А. Кос-Анатольського), «Полтаво, красуне моя» (1961, музика Д. Покраса) й інших. Згодом кращі пісні склали два збірники, видані в Києві, — «Про тебе співаю» (1966) і «Коли ти зі мною» (1978).
Партійні критики, бачили в творчості Андрія Пашка лише те, що хотіли бачити. Поза їхньою увагою залишався інший світ поета — не офіційний, вимучений і вимушений, а душевний, виболений, щирий, пройнятий любов’ю до України, її простих трудівників, до рідної мови та пісні, яку поет безмежно любив, до рідних звичаїв, до свого міста, до традицій, якими віками жили його пращурі.
С. Крижанівський свого часу назвав А. Пашка «співцем життя, співцем кохання». Він був також співцем Полтави, бо любив своє місто, його минуле та сучасне, і лейтмотивом його пісенної творчості можуть стати його ж рядки: «Полтаво, Полтаво, красуне моя, люблю тебе серцем я!»
Андрій Пашко вніс незаперечний внесок у справу організації збирання фольклору, коли працював в обласному Будинку народної творчості, гуртуючи навколо себе самодіяльних творців різних жанрів. Він був причетний до творення так званої нової радянської обрядовості — колядок, щедрівок, величальних тощо, щиро вірячи, що тим скрашує життя людей, збагачує рідну культуру.
Від початку 1950-х рр. Пашко працював над створенням текстів для обрядових пісень і сценаріїв нових обрядів. Поєднуючи народні побутові деталі з рисами новочасного побуту намагався творити своєрідні композиції, які за того часу використовувалися в обрядовому ритуалі. Були відомими, зокрема, пісні з циклу «Весільний вінок», вперше опубліковані 1958 року. Разом із полтавським композитором В. Міщенком Пашко створив низку новорічних пісень і щедрівок, таких, як «Добрий вечір, добрі люди», «Нехай мете метелиця» й інших.
Удалим вважався й «Дівич-вечір» — обрядовий цикл про останній вечір нареченої в рідній сім’ї. Озвучив його композитор О. Чухрай. Загалом на вірші Андрія Пашка написали близько 300 пісень. Тематичний і жанровий їхній діапазон — широкий.
Були там, певна річ, і характерні для того часу твори про так звану щасливу радянську дійсність. Зазвичай, це офіційні, холодні твори. А тепло поет віддавав простим людям, своєму місту, Батьківщині. Він любив Україну, називав її матір’ю, любив трудівника-хлібороба і сам почувався хліборобом. «Хлібодар я в житті, і від цього щасливий, радий я, що земля полонила мене», — казав він. І пісні на його вірші, такі як «Полуниці», «Проліски», «Через ліс до броду», «В тихий вечір», «Берізонька», — сповнені духом молодості та кохання. Надзвичайно багато творів Пашко присвячував друзям-фронтовикам — живим і полеглим на полях війни, він щиро вірив, що чехам ніс «радість і волю» (поема «Пам’ятаєм!» — спогад про останні дні війни і останню гірку втрату) і прагнув підтримувати дружбу з людьми, котрі стали йому близькими. Саме з почуттям дружби двічі відвідав його в Полтаві словацький науковець Мікулаш Неврлий. Та поет не міг славословити брєжнєвським аґресивні танкам, що пролили чеську кров у серпні 1968 року.
Крім віршів і поем, писав Андрій Пашко і твори для дітей (збірка «Будемо разом рости», 1958), газетні нариси про людей праці, писав і публіцистичні статті. Він знав історію свого краю й пишався нею. А рідну Полтаву називав любов’ю ранньою, містом милим, найдорожчим у житті. Полтаві присвятив навіть кантату.
В одному з віршів-роздумів про смисл життя Андрій Пашко, попри бажання «вічно пити життя», робить правдивий висновок, що «важливо не одне лиш скільки, а і як своє життя прожити». Окремими виданнями вийшли «Пісня про радянську армію» (1954), «Пісня про Щорса» (1954), «Ой піду до бережка» (1955), збірка «Вокальний дует» (1956), книжка дитячих віршів «Разом будемо рости», «Де ви, очі?», «Вечірня пісня», «Згадай, мамо», «Незабутній вальс» (1969), «Липи квітнуть» (1961), збірка пісень «Я про тебе співаю», «Над Дніпром широким», «Весно зелена» й інші. Багато його творів опубліковано в збірниках і періодиці.
На вшанування пам’яті поета дає право його любов до України, до рідного краю, любов, що вилилася в чудові пісні, які лунають і по смерті творця. Помер Андрій Пашко 23 червня 1991 року, коли відроджувалася Українська суверенна держава.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...