Дещо про виховання на тлі 50-річчя від дня смерті Григорія Ващенка
Важливою умовою успішного сімейного виховання Григорій Ващенко вважав теплі, сердечні стосунки між батьками. Особлива роль у вихованні дітей приділяв матері, яка правильно розуміє свої благородні материнські обов’язки. На думку поета, сімейне виховання слід доповнювати мистецтвом і піснею, яка окрилює почуття і допомагає більше входити в навколишнє середовище.
Він прийшов на світ 23 квітня 1878 року у с. Богданівка Прилуцького повіту Полтавської губернії (зараз — Прилуцький район Чернігівської області) в шляхетній родині старовинного козацького роду. В 1888-1898 рр. Григорій вчився у Полтавській духовній семінарії. Його молодшими товаришами були Симон Петлюра і Володимир Щепотьєв, відомий учений-літературознавець, у 1930-х рр. засуджений комуністичним режимом за приналежність до вигаданої Спілки визволення України.
В полтавській семінарії був високий рівень освіти і панував український дух. Після закінчення навчання, в 1899-1903 рр. Григорій студіював в Московській богословській академії, яку закінчив і став вчителювати у Полтавському єпархіальному училищі, потім у Кутаїській гімназії. З 1911-го вчителював у Тульчині та Ромнах, викладав у Полтавському вчительському інституті, був директором учительської семінарії. 1918-го отримав звання доцента, згодом професора педагогіки історико-філологічного факультету Полтавського народного університету. Під час денікінської окупації 1919 року був заарештований і лише дивом уникнув розстрілу. Після цього у 1920-1923 рр. працював в учительській школі у с. Білики Кобеляцького повіту. З 1923-го — професор, завідувач кафедри педагогіки Полтавського інституту народної освіти. З молодих років Ващенко вів наукову та громадську діяльність в освіті. Однак спроби впровадити в практику своє розуміння виховного ідеалу в окупованій Україні наштовхнулися на спротив радянської системи. Підручник Г. Ващенка «Загальні методи навчання» (1927) було заборонено, а його самого 1933-го звільнили з роботи за звинуваченням в українському буржуазному націоналізмі. Дивом уникнув ув’язнення і йому вдалося виїхати за межі України.
В 1936-1940 рр. Ващенко викладав у Сталінградському педінституті, згодом повернувся на попереднє місце роботи. В окупованій німцями Полтаві редагував україномовну газету «Голос Полтавщини». 1942-го подався на еміґрацію і працював в Українському вільному університеті й Богословській академії Української автокефальної православної церкви у Мюнхені, з 1950-го був її ректором.
Вже на початку ХХ ст. з’явилися його перші твори в художній прозі, поезії та драматургії: оповідання «Німий» (1900), поема «Сіндорта» (1902), поетична збірка «Пісня в кайданах» (1907), п’єса «Сліпий» (1909), збірка «До ґрунту» (1911). На ці твори позитивно відгукнулася критика.
1917-го Григорій поринув у національно-громадську роботу, зокрема він віддавав усі свої сили та знання на вдосконалення виховного процесу в школі. З ініціативи товариства «Шкільна освіта» майже по всіх містах України виникають спеціальні учительські курси, і в організації тих курсів Г. Ващенко не шкодує сил і знань. Прилуки, Ромни, Хорол стали теренами його діяльності. Із педагогічних праць треба назвати «Виховний ідеал» (1950), написаний для Спілки української молоді за принципом «Служба Богові і Україні». 1993 року цю книгу перевидали в Полтаві. Інші твори — «Виховання волі і характеру», «Виховання любові до Батьківщини», «Український ренесанс XX ст.». Всі вони цінні тим, що опрацьовані з позицій державницьких, а не космополітичних педагогічних ідей. Праці Ващенка підіймали освіту і зміцнювали національний дух патріотизму на самоутвердження української нації. Вчений дуже чітко й яскраво формулював думку в педагогіці про історичну місію нації з точки зору християнської платформи. Також учений відзначав важливість рідної мови в освітньому процесі.
Григорій Ващенко — винятково обдарована людина енциклопедичних педагогічних знань, передової світової педагогічної науки. Його велика праця була видана у Мюнхені в чотирьох частинах (1949). Окремі вказівки нашого вченого використовують зарубіжні педагоги. Спадщина Г. Ващенка нараховує 25 головніших книжкових видань і понад сотню публіцистичних статей, приблизно разом цей творчий доробок можна було б умістити в 10 товстих томах.
У часи совєтської окупації України твори Ващенка були заборонені і лише після відновлення Української державності 1991-го було відновлено і педагогічний дух Г. Ващенка. У Києві вийшла друком праця «Виховний ідеал» як перший том зібрання його творів. У вересні 1995 року установчий Конґрес у Києві заснував Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка. У листопаді 1997-го відбувся другий Конґрес Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващенка у Києві. Видали й другий том його педагогічної спадщини «Загальні методи навчання». 1999-го — опублікували «Виховання волі і характеру» як третій том його творів. 2000-го видали четвертий том його наукового доробку «Праці з педагогіки та психології». 2001 року Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, зіткнувшись з фактами паплюження видатного педагога, справжня мета яких була «не пропустити» його до українського вчительства, очорнити, виступило з розвінчанням наклепницьких публікацій. На це 2000-го вийшли публікації у Мелітополі та Марбурзі (колективна стаття науковців «З приводу вироку «трійки», або як та для чого з лупою слона «досліджували» // «Освіта України». — 2001. — № 1). 2003-й — рік відзначення 125-ліття від дня народження Г. Ващенка, тоді видали п’ятий том його праць «Хвороби в галузі національної пам’яті» та провели четвертий Конґрес Всеукраїнського педагогічного товариства, що носить ім’я великого українського педагога.
На честь Г. Ващенка 2011 року було названо одну з вулиць у Дарницькому районі міста Києва. Його ім’я носить ліцей № 144 у Солом’янському районі української столиці й інші, запроваджено знак пошани на ім’я вченого.
Григорій Ващенко помер 5 травня 1967-го, на 90-му році життя, далеко від рідної України. тіло вченого було похоронене на цвинтарі «Вальдфрідгоф» у Мюнхені (Німеччина).
Ярослав Стех
Грандіозна демонстрація у Будапешті
Ліберали програли вибори, набрали 5%. Протестують проти народу, який пРумунія не впустила до себе книжки для української меншини
Інформацію не пробували перевірити? Ніцой подала недостовірні факти іАскольд Лозинський про «наших» бандитів
Українці! Єднайтесь брати мої бо лихо вже прийшло! Окупанти з земл«Загадка» гунів: історична правда українців незручна для всіх
Аттила, учися хлопче