Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Nov. 18, 2018

Дещо про Антіна Крушельницького з нагоди його 140-річчя уродин

Автор:

|

Серпень 22, 2018

|

Рубрика:

Дещо про Антіна Крушельницького з нагоди його 140-річчя уродин

Згадаймо добрим словом не лише Крушельницького, але і пом’янімо його родину, яка є символом репресій сталінської системи проти українства. Антін Крушельницький народився 4 серпня 1878 року у м. Ланьцут (тепер — Підкарпатське воєводство Польщі). Навчався в ґімназіях Ярослава, Перемишля та закінчив Львівський університет. Із молодих років Антін займався громадською культурно-освітньою діяльністю. Здобувши вищу освіту, працював викладачем у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан, Городенки, де впродовж вісьмох років був директором української приватної гімназії «Рідна школа».
Ланьцут розташований при головній дорозі, яка проходила з Кракова через Ряшів, Ланьцут, Переворськ, Ярослав через Перемишль до Львова. Працюючи педагогом Антін без решти віддавався культурно-освітній праці як серед учнів, так і серед українського населення. Хоча й прийшов на світ в польському середовищі, дух українства у нього був природним.
З молодих років вступив до Русько-української партії, поляки переслідували його за організацію та поширення українського шкільництва. З 1901-го дописував статті до газети «Буковина», творчо співпрацював із журналом «Літературно-науковий вісник». Був одним із редакторів газети «Прапор» (1907-1912) — орган українського народного учительства в Галичині. З часів студентства був активним діячем у групі «Молода Україна». Крушельницький також відомий як прозаїк, під впливом західноєвропейського модернізму написав численні твори. Першою збіркою оповідань 1899 року вийшли «Пролетарі». Писав у різних жанрах: оповідання, повісті, романи, драми, літературно-критичні, науково-педагогічні праці, публіцистичні статті, рецензії. Крім «Пролетарів», виступив із повістю «Буденний хліб» (1900), романом «Рубають ліс» (1914), п’єсами «Артистка» (1901), «Філістер», «Тривога», «Герої» (усі — 1902), «Чоловік честі» (1903), «Зяті» (1905), «Орли» (1907).
У повістях «Надаремне» (1921) і «Дужим помахом крил» (1932) автор звернувся до тем Першої світової війни й українських визвольних змагань 1917-1920 рр. Перекладав твори Cєнкєвича, Пшибишевського, Запольської. Створив ряд літературно-критичних розвідок — «Іван Франко» (1909), «Нариси з сучасної української літератури» (1910) тощо. Ще 1918-го став членом Української національної ради ЗУНР. У квітні 1919-го — міністр освіти УНР. Як один із лідерів українських радикалів підтримував переобрання президентом з повноваженнями диктатора ЗУНР Євгена Петрушевича.
Після падіння УНР еміґрував до Відня, де заснував видавництво «Чайка». В жовтні 1919 року очолив педагогічну місію Міністерства освіти УНР з випуску підручників. У 1929-1932 рр. — видавець і редактор журналу «Нові шляхи». 1932-го журнал закрили, а 28 вересня його ув’язнили в катівні «Бригідки».
Після звільнення 1933 року заснував журнал «Критика». На жаль, повірив більшовикам, і 1934-го разом із родиною на запрошення уряду УСРР переїхав до Харкова, прийняв радянське громадянство й отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії».
У Харкові родина оселилася в будинку літераторів «Слово». Але зараз же після приїзду Держбезпека НКВС визнала Кришельницьких іноземними агентами. 6 листопада 1934-го Антіна Крушельницького заарештували. У постанові на арешт стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії й уряду». Справу Крушельницького розглядала 28 березня 1935 року виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок: десять років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Заслання Крушельницький відбував у Соловецькій тюрмі. Рішенням «трійки» УНКВС Ленінградської області письменника засудили до розстрілу. Страта відбулася 23 жовтня 1937-го. Зі секретної записки тюремного управління НКВС від 16 червня 1941 року відомо, що в архівах цього управління зберігалося 13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено: «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення 4.VI.1941».
Його синів — вчителя Богдана Крушельницького й викладача Остапа Крушельницького — розстріляли 3 листопада 1937-го в урочищі Сандармох. Доньку Володимиру, лікаря та публіциста, етапували зі Соловків і стратили через місяць після цього. А трьома роками раніше ще двох синів Антона Крушельницького — 29-річного художника та поета Іван, та 25-річного письменника та перекладача Тараса — більшовики розстріляли в підвалах Жовтневого палацу у Києві.

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...