Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 16, 2018

Авторство абревіатури УПА належить Тарасові Боровцю

Автор:

|

Травень 09, 2013

|

Рубрика:

Авторство абревіатури УПА належить Тарасові Боровцю

Серед партизанських формувань, що діяли в Україні в роки Другої світової війни, найменш відомим вітчизняному читачеві є, імовірно, так звана Поліська Січ, яка контролювала величезну територію в трикутнику між містами Слуцьком, Гомелем і Житомиром і була створена видатним діячем українського національного руху Тарасом Бульбою-Боровцем. Тим часом, саме Бульба-Боровець уперше ввів для своїх загонів назву «Українська повстанська армія» й саме йому вдалося сформувати 1941 року найбільшу українську збройну силу.

З гордим ім’ям
Сім’я Боровців була багатодітною – дев’ятеро дітей – і малоземельною (землі — всього три десятини). У дитинстві за схожий на картоплину ніс старші діти прозвали Тараса “Бульбою”. “За цю зневагу, – писав згодом Боровець у книжці “Армія без держави”, – я дуже гнівався і суворо відбивався. Коли ж у школі прочитав Гоголевого “Тараса Бульбу”, то почав своїм ім’ям гордитися”.
Згодом він узяв вуличне прізвисько собі за псевдонім. Працював у каменоломнях, служив піхотинцем у польській армії — Галичина й Західна Волинь у міжвоєнний період належали до Польщі. 1931-го одружився з донькою чеського колоніста з Луцька Ганною Опоченською. ”Ця людина, не цураючись своєї нації, стала моїм вірним другом, опанувала українську мову, вивчила наші звичаї та зробилася моїм найактивнішим співробітником у громадських справах”, — писав він у спогадах.
Узимку 1932 року Боровець створив українську підпільну організацію, яку сам фінансував. Потім були допити польської поліції: гума, спирт у легені через ніздрі, затискання пальців у дверях, лупцювання києм по п’ятах. Далі – тюрма Грабник у Рівному і рік каторжних робіт у польському концтаборі в місті Березі-Картузькій, на північ від Бреста в нинішній Білорусі.

В окупаційній зоні
Боровець постійно перебував під наглядом поліції. Зрештою, йому забороняють проживати в прикордонній смузі, й він виїжджає в корінну Польщу. Із початком Другої світової опиняється в німецькій окупаційній зоні. 20 червня 1940 року у Варшаві на нараді в президента Української Народної Республіки у вигнанні Андрія Лівицького був обговорений план організації Української повстанської армії. Головнокомандувачем призначили Боровця. У серпні 1940-го він перейшов німецько-радянський кордон, добрався в рідні краї й почав організовувати підпілля.
На початку німецько-радянської війни Боровець створив військову організацію Поліська Січ. Переконавшись, що нові ”визволителі” ведуть щодо України політику окупантів: ліквідовують українську адміністрацію, забороняють освіту, грабують населення, молодь вивозять на роботи в Німеччину, Бульба-Боровець 16 квітня 1942 року видає наказ: ”Негайно розпочати першу фазу боротьби проти Гітлера”. Провели кілька операцій, зокрема в ніч на 19 серпня 1942 року захопили Шепетівку. Наслідком акції стали, як згадував сам отаман, ”спалені машини на базарній площі”, розбиті двері складу, ”порожні вагони на станції, а на плятформі два трупи німецьких есесівців”. Чотири ешелони з різним добром розвантажили й вивезли до лісу.

Звинувачення й виправдання
На Волині й Поліссі тим часом усе більшого впливу набувала найрадикальніша тоді політична сила — Організація українських націоналістів Бандери. Її командування вимагало від війська Бульби-Боровця підпорядкування. Однак отаман стверджував, що виступає від імені держави — уряду УНР у вигнанні, а вони — від однієї політичної партії. Тому пропонував злитися й діяти під командуванням спільного штабу. Своє військо він перейменував з УПА на Українську народно-революційну армію.
Улітку 1943-го бандерівці роззброюють загони УНРА й добровольців приймають до себе. А вночі 18 серпня на хуторах біля села Хмелівки на Костопільщині підрозділи отамана оточило шість куренів УПА(Б). Боровцеві з невеличким загоном удалося прорватися.
Однак невдовзі отаман опинився в німецькому полоні. У квітні 1946-гобританські військові слідчі органи звинуватили його в причетності до масових убивств євреїв на окупованих територіях. Бульба-Боровець категорично заявив про свою невинність. У власному неповторному стилі він пообіцяв «розтрощити собі голову об стіну камери, якщо це не так». Під час процесу було допитано понад тисячу свідків, у тому числі тих єврейських в’язнів нацистських концтаборів, що вижили, і в жовтні Бульбу-Боровця було виправдано. Невдовзі потому він змінив табір військовополонених на табір для переміщених осіб, де активно співпрацював з українськими емігрантськими організаціями.

Не багнетом, а духовною силою
1948 року Бульба-Боровець переїхав до Канади. Він відігравав важливу роль у суспільно-політичному житті української діаспори та багато писав для україномовних видань Нового й Старого світу. Незважаючи на ідеологічні розбіжності зі Степаном Бандерою, 1959 року, після вбивства вождя ОУН (Б) агентами радянських спецслужб, він приїхав на його похорон у Мюнхен і виголосив щиру промову. «Вождь повинен панувати не багнетом і нагайкою над тілом свого народу, а тільки над його душею – своєю духовною силою, – заявив тоді Бульба-Боровець. – Влада без ідейного підйому – це мертва балаканина».
15 травня 1981 Тарас Бульба-Боровець помер далеко від Батьківщини. Він зовсім трохи не дожив до виходу у світ свого головного літературного твору – мемуарів «Армія без держави». Поховали отамана – генерал-хорунжого, кавалера найвищих українських емігрантських нагород (Воєнного хреста й Хреста українського вiльного козацтва) із вiйськовими почестями в присутностi тисяч людей на українському кладовищi у Бавнд-Бруку пiд Нью-Йорком.

Олексій Гай

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...