Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Андрей Шептицький — стяг Божої святості

Автор:

|

Липень 30, 2015

|

Рубрика:

Андрей Шептицький — стяг Божої святості

Андрей Шептицький

Цей рік було визнано роком митрополита Андрея Шептицького. Це — надзвичайна постать в історії Української греко-католицької церкви (УГКЦ). Ще за свого земського життя, своєю апостольсько-місійною працею він заслужив собі місце серед святих. Його заслужено називають Князем Церкви, або навіть і лідером світового християнства. Митрополит Андрей переконливо довів, що ідея служіння Богові — одна з найцінніших гуманних вартостей у людському житті. Молитви та проповіді владики, які він проголошував живим і писаним словом зворушують кожного християнина, скріплюють у нього віру, набожність і глибоку пошану до Божих правд.
24 квітня 2000-го, у присутності Папи Івана Павла ІІ, у Ватикані відбулося проголошення декретів мучеництва, героїчних чеснот і чуд 52 слуг Божих, в т. ч. 28 представників УГКЦ. Декретом у Ватикані було стверджено мучеництво 26 кандидатів архиєпархіального процесу, що завершився у Львові 2 березня 2001 року.
Саме тепер, під час святкування 150-літнього ювілею митрополита Шептицького, з’явилася надзвичайно добра нагода й найкращий час докладніше з ознайомитися з діяльністю владики. Андрей Шептицький відзначався надприродною Божою мудрістю та володів дивовижною енергетикою, яка з незвичайною силою змінювала середовище. Владика відзначався з одного боку високою гідністю та християнською смиренністю, а з іншого — був наділений неперевершеною відвагою, за допомогою якої міг протиставитися не лише санаційній Польщі, але і найбільшим тиранам окупаційних режимів — большевицькій Росії та нациській Німеччині. Згадаймо, як 24 липня 1933 року митропополит виступив із різким протестом до большевицької Росії, що організувала в Україні штучний Голодомор-Ґеноцид, від якого загинуло близько десяти міліонів людей. 2 серпня 1936-го владика опрацював своє Послання, в якому сильно розкритикував і засудив атеїзм у СРСР. 1938 року він засудив дику пацифікацію польського уряду в нищенні на Холмщині, Підляшші та Волині українських православних церков. Андрей Шептицький твердив за Христовою наукою: «Хто боїться, той не є досконалим у любові».
Автор цієї статті мав змогу 28 червня 2015-го зустрітися в Перемишлі з Августином Баб’яком, автором книжки «Подвиг Митрополита Андрея Шептицького як апостольського візитатора для українців (1920-1923)», котрий між іншим сказав: «Якщо говорити про митрополита Андрея, то важко знайти таку ділянку як релігійного, так і національно-господарчого чи навіть політичного значення, якою б не займався владика Шептицький. Він жив не лише сучасними йому проблемами, він також умів вознестися понад приземленістю, з якої провіщував майбутнє».
Не всі українці повністю усвідомлюють, яким великим і цінним скарбом ми володіємо. Митрополит Андрей був Божим посланцем і великим об’єктом християнської віри та науки. На основі численних свідчень доведено, що владика є Праведником народів світу. За словами рабина Давида Кахане, котрого врятував Шептицький, більше 240 українських священиків під впливом свого пастиря ризикували життям, переховували та допомагали сотням євреям. Крім 200 дітей, схованих у монастирях, Князь Церкви переховував у своїй резиденції 15 євреїв, зокрема Курта Левіна, його брата Ісаака та власне самого Давида Кахане, котрий згодом став головним рабином ізраїльських військово-повітряних сил. 27 грудня 1985 року, характеризуючи героїчну діяльність Шептицького, рабин Кахане назвав митрополита Андрея святим. А в пам’ять про владику біля синагоги Лазаря Бродського в Києві посадили «Дерево життя».
У квітні 2012-го нижня палата парламенту Канади одноголосно визнала митрополита Шептицького прикладом «відданості основним правам людини» дивовижна відвага та діяльність котрого під час Другої світової війни приголомшує. Канадські парламентарії зазначили, що завдяки зусиллям владики Андрея було врятовано близько 200 євреїв. Один із них був присутній на засіданні парламенту Канади під час ухвалення цього рішення.
Отже, серед провідних церковних і громадських діячів Андрей Шептицький заслуговує на найвище визнання. «Як довго не буде між нами християнської єдности, так довго її найслабший противник буде від нас сильніший», — писав він. Митрополит учив усіх, щоб без різниці віросповідування, раси, кольору шкіри, поважати один одного і взаємно себе шанувати та творити добро. «Хто не знає своєї віри, той лише називається християнином. Бо християнин — це людина, що своїм розумом визнає за правду все те, що Христос об’явив, а свята Церква подає до вірування. Тому-то перша і найважливіша річ практично вливатися в християнство: знати свою віру. Та цього не досить. Треба щиро полюбити й жити так, як вона наказує. Бо мертвою є віра такого християнина, що не має у своєму житті діл віри», — повчав він.
Митрополит допомагав організовувати дитячі садочки, шкільництво, музеї, лікарні та спортивні установи тощо. Смілива та далекоглядна пастирська діяльність Владики, яка стосується всіх аспектів людського життя, була взірцем високої особистої культури.
Із 1900 року, відколи Андрей Шептицький очолив УГКЦ, він ішов складним шляхом випробувань і з високою гідністю виконав свої завдання. Ревно засівав зерна любові, яка дала щедрі плоди та багатий майбутній урожай віри для його Церкви та народу. Своїм пророчим словом і силою духу він допоміг пережити польську окупаційну владу, владу безбожників і нацистів, котрі панували на наших землях. Церква, що була катакомбною, врешті віднайшла свободу і зараз проповідує його Божі науки. Головний девіз життя владики Андрея звучав: «Не роби іншим того, чого не бажаєш собі, і тоді в державі і в сім’ї не будуть відчувати ворожнечі», він просив «відповідайте на образу справедливістю». Лише Господь може вибачити тих, хто порушив заповідь «Не убий», учив Князь Церкви в своєму посланні.
Не зважаючи на великі заслуги владики, не бракувало негідників, котрі перекручували та спотворювали його науку. Атеїстичний московський режим із ненавистю ставився до митрополита й усієї УГКЦ і спробував силою в березні 1946 року знищити Церкву псевдособором. Вірні та духовенство УГКЦ з гідністю відстоювали свої права в тюрмах, на засланнях і в підпіллі. Й УГКЦ піднялася до життя, немов той закутий легендарний Прометей і гордо воскресла. Бо такою була воля Божа.
У червні 2011-го Іван Павло ІІ приїхав в Україну. Перебуваючи у Львові Святійший Отець проголосив беатифікацію українських мучеників, зазначаючи, що «мучеництво — це найвища міра служіння Богові та Церкві». «Галицька земля, що протягом історії бачила розвиток УГКЦ, була вкрита, як казав незабутній Митрополит Йосиф Сліпий, «горою трупів і ріками крові». Упродовж ХХ ст., «століття мучеників» відомі й анонімні герої, котрі своїм прикладом протистояли переслідуванню, насильству, смерті, щоб тільки не відректися від своєї віри та народу», — сказав понтифік. Серед проголошених 26 блаженних папа Римський із тріумфом згадав великі заслуги Слуги Божого митрополита Шептицького. Він висловив надію, що одного дня ми побачимо у славі святих і владику Андрея.
Незабаром після смерті глави УГКЦ, 14 листопада 1952 року, папа Пій ХІІ із нагоди 20-ї річниці від часу заснування Української колегії святого Йосафата у Римі згадував «шляхетне життя» митрополита, «обірване не стільки поважним віком, скільки стражданнями його пастирської душі, катованої разом із його стадом». «Тому його ім’я буде завжди благословенне у Церкві Господній, щоб пам’ятати його подвижництво заради загальної справи свого народу, особливо як засновника бібліотеки та музею, для нагромадження та зберігання історичних і культурних надбань українського народу», — сказав понтифік.
Наприкінці хочу нагадати молитву митрополита: «Великий і Всемогутній Боже, зішли на мене з високих і святих Твоїх небес, з престолу Твоєї слави Твою святу мудрість. Дай мені мудрість Твого уподобання, щоб я в житті зумів те, що Тобі є миле, щоб гаряче бажав і мудро шукав і з правдою визнавав, досконало виконав те, що Тобі є на часі. Дай мені, Боже, мудрість мого стану, щоб я виконав те, що Ти бажаєш, дай мені розуміти мої обов’язки, дай мені мудрість моїх обов’язків і дай мені виконати так, як треба; дай мені мудрість Твоїх доріг і мудрість ходження по стежках Твоєї волі. Боже, дай мені, щоб я зумів не виноситися в одних і не впадати в других. Дай мені мудрості радості і мудрість смутку, хай тішуся лиш тим, що веде до Тебе. І хай смучуся лиш тим, що від Тебе віддаляє. Дай мені мудрість щирого та простого наміру, мудрість простоти, мудрість щирості, хай серце моє через ціле своє життя звертається до Тебе. Дай мені мудрість пророків, мудрість мучеників, мудрість апостолів, мудрість дів. Дай мені, Боже, мудрість покаяння, щоб я щирим серцем жалів за свої гріхи, за свої вчинки».

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...