Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 24, 2017

Анатолію Солов’яненку виповнилося б 85 років життя

Автор:

|

Жовтень 26, 2017

|

Рубрика:

Анатолію Солов’яненку виповнилося б 85 років життя

Україна завжди славилася своїми співочими талантами, чарівними мелодійними піснями, але саме голос Анатолія Солов’яненка став її синонімом. Саме за його голосом Україну впізнавали і продовжують впізнавати в усьому світі. Він надзвичайно талановитий оперний співак світового рівня, лірико-драматичний тенор, актор і громадський діяч.
Анатолій Солов’яненко народився в Донецьку 25 вересня 1932 року в шахтарській сім’ї. Донеччина — славетна земля України, батьківщина довголітнього в’язня Олександра Тихого, з нею був пов’язаний Василь Стус. Замолоду Солов’яненко скептично ставився до перспективи стати співаком. Він закінчив політехнічний інститут, працював учителем геометрії, але випадок змусив чоловіка здивувати всіх своїм співочим талантом на одному зі столичних музичних оглядів. 1962-го він уперше взяв участь у концерті художньої самодіяльності Донецької області у Києві, де виконав кілька романсів, зокрема Я. Степового на слова І. Франка «Розвійтеся вітром». У липні 1962 року, під час Всесвітнього конґресу профспілок у Москві брав участь у концерті й був обраний для стажування в Мілані (Італія) в театрі «Ла Скала».
З січня 1962-го Анатолій півроку стажується в «Ла Скала» у відомого співака Дженнардо Барра. А 22 листопада 1963 року у Київській опері відбулася прем’єра опери «Ріґолетто», в якій Солов’яненко виконав роль Герцога Мантуанського. В січні 1964-го Солов’яненко знову повертається на стажуванні в Італію. Того ж року бере участь в концерті трупи Великого театру в Мілані. 1965 року стає переможцем конкурсу естрадної пісні «Неаполь проти всіх» в Італії. Перебуваючи в Італії, співак три роки удосконалював свою співочу майстерність неповторного ліричного тенора.
Відтак, його запрошують працювати в найкращий американський оперний театр — «Метрополітен-опера», на сцені якого він зіграв 12 вистав. Консерваторську освіту отримав, будучи вже народним артистом СРСР. У репертуарі Солов’яненка було 17 оперних партій, багато арій, романсів, народних пісень. Він дуже багато гастролював — Болгарія, Румунія, Німеччина, Японія, Австралія, Канада й інші краї. Кілька сезонів Солов’яненко проспівав у нью-йоркському «Метрополітен-опера», де виконав партії в операх Р. Штрауса, Д. Верді тощо. Крім цього, українські народні пісні він майстерно виконував за кожної нагоди. Солов’яненко відноситься до тієї верстви співаків, котрі над усе цінують мелодичну красу, яку відчував своєю ніжною душею і намагався цю красу передати своїм слухачам. Неперевершеним є виконання Солов’яненком таких пісень, як «Чорні брови, карі очі», «Ніч, яка місячна», «Дивлюсь я на небо», «Ой ти дівчино, з горіха зерня», «Там, де Ятрань круто в’ється», «Повій, вітре, на Вкраїну», «Стоїть гора високая» й інші пісенні шедеври. Його улюблені партії — Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Фауст (в однойменній опері Ш. Ґунно), Альфред («Травіата» Дж. Верді), Надір («Шукачі перлин» Ж. Бізе), Рудольф («Богема» Дж. Пуччіні) й інші. Найвизначніші світові знавці оперного співу визнали, що виконання Солов’яненком партії Герцога в «Ріґолетто» Дж. Верді було найкращою вершиною художньої майстерності співака. А такі видатні майстри оперної сцени як Пласідо Домінґо та Лучано Паваротті вважали, що майстерність Солов’яненка нічим не поступається їхньому виконанню.
На Кіностудії ім. О. Довженка був знятий музично-художній фільм «Виклик долі» за участю Анатолія Солов’яненка. А 1982 року вийшла книга А. Терещенка «А. Солов’яненко», присвячена творчому і життєвому шляху співака, перевидана 1988-го. 1985 року на телеекрани вийшов фільм «Прелюдія долі», присвячений творчості Анатолія Солов’яненка. 1987-го співак бере участь у серії концертів у Чорнобилі. У 1990-х рр. артист через незгоди з керівництвом залишає Київський оперний театр і займається винятково концертною діяльністю. Життя Анатолія Солов’яненка було сповнене безперервної та напруженої праці над вдосконаленням голосу та техніки співу. Щоб досягти успіху, він зрікався простих радостей життя задля того, щоб у хвилини найвищого злету свого таланту досягати вершин виконавської майстерності.
Солов’яненко співав у найкращих театрах світу. Йому аплодували вчені та світові політики. Він був одним із небагатьох українських співаків, таких як Володимир Мишуга, Соломія Крушельницька, Борис Гмиря, Іван Козловський, Євгенія Мірошниченко, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівнянну красу пісенної творчості українського народу.
Співак досконало оволодів так званим італійським стилем, віртуозно виконуючи тенорові партії в операх, а при тому він бездоганно володів італійською мовою. Досконало засвоїв французьких композиторів, зокрема, Обера, Бізе, Массне. Вражаюче чудово засвоїв і співочу французьку манеру. Важливе місце в репертуарі Солов’яненка посідали пісні та романси на тексти Тараса Шевченка. Співакові були близькими пристрасна та глибоко людяна поезія Кобзаря, проникнута народним мелосом. Тому вражаюче-драматично і водночас піднесено-лірично звучали в інтерпретації Солов’яненка «Огні горять, музика грає» або «Чого мені тяжко, чого мені нудно?». Співак переконливо відтворює драматургічний задум романсів, весь підкоряється рухові мелодії й поступово розвиває, нагнітає її і нарешті утверджує в кульмінаційному завершенні відчуття безмежної туги та болю, який притаманний цьому творові.
Справжнім задоволенням є слухати у виконанні Солов’яненка «Ніч яка місячна», «Дивлюсь я на небо» й інші. Слухач завмирає, споріднюється. Є в нас великі співочі таланти — Борис Гмиря, Оксана Петрусенко, Іван Козловський та десятки інших. Але у Солов’яненка була своя, мабуть, із глибин народної творчості почерпнута, особливо зібрана, спокійна, неповторна, рівна кантилена, насичена великим почуттям, емоціональним трепетом, суголосним із глибоко народною творчістю кобзарів, все це типове лише для нього. Відобразити уособлення співучої сили та краси, образ співу Солов’яненка — це голос із «райського куща». Кожна пісня, кожна оперна арія у репертуарі співака така, ніби написана лише для нього його голосу. Своїм виконанням своїм словом, мелодію, вокаліст додатково збагачує твір. Лише за таких умов з’являється колорит і характер виконання. Часом може вміє своїм серцем і душею надати дивовижний чар й мистецьку силу, яка одразу полонить, душею слухача. Якщо чудовий спів і поєднання звуків, можна прирівнювати до молитви, тоді спів Солов’яненка є розмовою землі з небесами, він не співає, а молиться до самого Бога. Випрошує благаннями Божої ласки для добра і краси людей цілого світу.
Відійшов у засвіти Анатолій Борисович Солов’яненко 29 липня 1999 року на своїй дачі в Козині. На громадянській панахиді, яка відбулася в Національній філармонії України, лунав хоровий спів, було море квітів і нескінченний потік людей, котрі прийшли віддати останню шану Артисту. Поховали великого співака в Козині, на тихому сільському кладовищі серед високих, химерно покручених сосен. На могилі встановлено гранітний пам’ятник — на повен зріст постать Артиста (робота скульптора М. Рапая), а у Києві на вул. Інститутській, 16, перед будинком, де він жив, встановлено бронзову постать Анатолія.
Не забуває свого славетного земляка і Донеччина. Біля театру балету ім. А. Б. Солов’яненка встановлено пам’ятник, виконаний місцевим скульптором О. Скорих. На честь відомого українця було названо й малу планету 6755 «Солов’яненко».
Анатолій Солов’яненко залишив по собі і світлу пам’ять, і невгамовну печаль шанувальників свого таланту. Україні так бракує живого голосу Артиста — могутнього і ніжного, дивовижно прекрасного, яким співак розмовляв із усім світом, із кожним із нас. Не дивно, що за життя співака називали українським соловейком. Він без перебільшення один із найкращих тенорів світу. Крім численних відзначень і вшанувань, Указом Президента України від 3 липня 2008-го за значний особистий внесок у розвиток української культури та мистецтва, вагомі творчі здобутки та з нагоди 140-річчя від дня заснування Національного академічного театру опери та балету України імені Т. Г. Шевченка народному артисту України Анатолію Борисовичу Солов’яненко посмертно було присвоєне звання Герой України з удостоєнням ордена Держави. 2012-го, до 80-річчя від дня народження Солов’яненка було видано фотоальбом і монографію музикознавця Алли Терещенко «Співак і доля». Нехай голос Великого співця нас розважає та насолоджує свою красою на віки!

Ярослав Стех

About Author

Meest-Online

Loading...