Новини для українців всього свту

Thursday, May. 28, 2020

25 лютого 155 років тому народився редактор першої української щоденної газети

Автор:

|

Лютий 19, 2020

|

Рубрика:

25 лютого 155 років тому народився редактор першої української щоденної газети
Володимир Барвінський

Усього 33 літ відміряла доля Володимирові Барвінському, але він встиг увійти до історії України як один із фундаторів її соборної та самостійної держави.

Реаніматор віча
Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) не проголосила б 1991-го незалежність нашої країни, коли б запеклий опір армії Української Народної Республіки (УНР) не змусив тоді більшовиків створити УРСР із її псевдопарламентом як пропагандистські альтернативи УНР і Центральній Раді. Найбоєздатнішими в тій армії були січовики з Наддністрянщини, котрі перейнялися соборницькими та незалежницькими ідеями передусім у читальнях «Просвіти» та «Рідної школи». А одним зі співзасновників і лідерів тих товариств був Володимир Барвінський, попович із Шляхтинців (тепер — Гніздичка на Тернопільщині) та правник із дипломом Львівського університету.
Це він запропонував скликати масові віча, щоб, із його слів, «відновити традицію давніх українських демократичних установ та приєднати народні маси до прилюдних нарад, доходити до пізнання думок і бажань народу, вишколювати якнайшиpші кpуги громадянства в політичному житті». Причому й організовував, і проводив їх. 30 листопада мине 145-та річниця першого з них, який відбувся 1880-го у Львові.
Стільки ж минуло 14 січня й відтоді, як Барвінський почав видавати у Львові газету «Діло», головним редактором якої був аж до смерті. Уже назва цього часопису протиставляла його газеті москвофілів «Слову». Тобто саме Барвінський першим запропонував діло замість слова.
Історик Ігор Чорновол розповідав про старт «Діла»: «Вважаючи цей проєкт мертвонародженим, його майже ніхто не підтримав. Володимир прийняв ризиковане рішення відмовитися від адвокатури та вкласти власні заощадження в «Діло». Заповнювати газету було нікому. Тож здебільшого сам мусив готувати всі матеріали».

У всьому перший
Та саме вона, зі слів глави уряду ЗУНР Костя Левицького, «оживила національну свідомість нашого народу і поєднала інтелігенцію з народом». А 1888 року стала першим українським щоденним виданням. А вже з 1881-го виходив перший із додатків до «Діла» — «Бібліотека найзнаменитіших повістей». Писав їх і Барвінський. Одну них — «Скошений цвіт», яка вперше в Галичині вступилася за жінок, Чорновол назвав «першою ластівкою галицького соціального роману».
Барвінського вистачало на всі його починання попри те, що став горбуном після того, як упав у дитинстві з коня. А перед смертю у нього виявили порок серця. Але він зізнавався у листі до брата Олександра, голови НТШ, а згодом — міністра ЗУНР: «Тяжка праця, чи лучше — борба, а все ж вона тілько з моєї натури випливає».
Іван Франко писав про редактора «Діла», що йому бракує рішучості остаточно порвати з москвофілами (той, своєю чергою, не знаходив у своєму виданні гідного місця для Каменяра, найвидатнішого українського публіциста!). Але того ж дня, коли його не стало — 3 лютого 1883 року, — написав вірш «На смерть Володимира Барвінського».
Проводжали його на Личаківський цвинтар у Львові тисячі українців на чолі з митрополитом. До слова, це був перший похорон українця в Галичині, що зібрав стільки народу. А квінтесенція усього життя Барвінському втілена в надмогильному бронзовому пам’ятнику йому, безоплатно створеному скульптором-поляком Станіславом-Романом Левандовським — жінка, яка символізує Україну, несе полум’я національної свідомості.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply