Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 2, 2020

20 січня 155 років тому народився наш найгеніальніший економіст

Автор:

|

Січень 15, 2020

|

Рубрика:

20 січня 155 років тому народився наш найгеніальніший економіст
Михайло Туган-Барановський

Інтелект українця врятував сотні мільйонів землян від банкрутств, безробіття та кривавих революцій.

Кризи — не сюрпризи
Принаймні, на Заході промислових криз уникають тому, що їхні причини вперше з’ясував і навчив передбачати українець Михайло Туган-Барановський. Ще й першим вказав на шляхи уникнення цих лих — встановив, що «збільшення інвестицій у сферу виробництва викликає самовільне зростання всіх елементів економічної активності».
Сформульована ним 1894 року в книзі «Періодичні промислові кризи» аксіома актуальна досі: «Всіляка промислова криза є складним комплексом явищ, які розвиваються в строго певній послідовності. Кожній кризі передує розширення виробництва і підвищення товарних цін; потім товарні ціни знижуються, і в галузі грошово-кредитного обігу країни починається ряд змін, які закінчуються повним знищенням кредиту. Становище грошового ринку, яке передує промисловій кризі та те, що потім надходить за ним, настільки типові, що їх дуже легко передбачити заздалегідь».
Книгу, в якій Туган-Барановський виклав це відкриття, переклали всіма основними європейськими й японською мовами. Французький економіст Жан Лескюр назвав її «найоригінальнішим і найзначнішим твором у всій економічній літературі сучасності».
Причому Туган-Барановський передбачив економічні кризи і в Росії 1899-го, і в Німеччині — 1901-го, і в США — в 1907-го. А 1913 року не лише прогнозував світову кризу, а й проаналізував вплив на неї Першої світової війни, яка розпочалася… через рік.
Доктор економічних наук Степан Злупко запевняв, що саме Туган-Барановський ще й уперше «дав наукову інтерпретацію причинно-наслідкових зв’язків циклічного характеру капіталістичного відтворення, розкрив його перспективи й обґрунтував методологічні засади прогнозування економічної кон’юнктури». Першим він довів і необхідність гармонізації політичних, економічних і соціальних витрат суспільства.

Мало хто мав такий вплив
Після того, як економісти зі Стокгольма інвестували цю пораду в так званий шведський соціалізм, його скопіювали й у інших країнах. Тож навряд чи перебільшував Злупко, стверджуючи, що «у ХХ ст. мало хто мав такий могутній вплив на розвиток економічної науки, як видатний український учений-мислитель Туган-Барановський, вплив теорії якого, за свідченнями західних економістів, помітний майже в усіх країнах».
А найбільшим досягненням в його теоретичній спадщині вважають номіналістично-кількісну, або кон’юнктурну теорія грошей, яку він виклав 1917 року в праці «Паперові гроші і метал». Туган-Барановський цією теорією на 50 літ випередив кількісну теорію грошей американського професора Мілтона Фрідмена.
Важливе значення для становлення економічної теорії як науки має також його підручник «Політична економія. Курс популярний». У ньому автор 1919-го по-своєму розкрив багато відомих економічних категорій і понять, як капітал, капіталістичне господарство, обмін і ціни, торгівля, гроші, кредит та банки, кооперація й її типи.
Політичну економію вважав однією з найважливіших наук і дав таке визначення її предмету, яке актуальне й досі: «Питання про причини різниць у багатстві й убогості народів; неоднакового поділу багатства серед кожного народу і розповсюдження скрізь постійної бідності серед зростання багатства — розглядає наука, що зветься політичною економією. Політична економія досліджує сучасний господарський лад, в його історичному розвиткові».

Марксист-аристократ
Туган-Барановський з’явився на світ 20 січня (за григоріанським календарем) 1865 року (а помер наступного дня після свого 54-го року народження) в с. Соляниківка неподалік Куп’янська на Харківщині в багатій інтернаціональній шляхетській родині. Його батько — генерал Іван Туган-Мірза-Барановський — був нащадком татарських аристократів, які переселилися до Русько-Литовської держави у ХІV ст.), а мати, Анна Станіславівна Шабельська, — українкою зі старовинного княжого роду Мовиле-Монтвидів.
Свого часу, в київському часописі «День» констатували: «Його перший крик і останнє зітхання було зроблено в Україні, але, як часто бувало, світової слави й шани він набув, працюючи за межами Батьківщини — в Росії. Проте він зробив для Української держави вклад, значущість якого неможливо співвіднести. І дуже шкода, що досі його ім’я відоме, мабуть, винятково в академічних колах серед економістів, а його праці мало доступні навіть професіоналам».
При цьому в СРСР Туган-Барановського замовчували попри те, що цей син аристократів неабияк сприяв поширенню… марксизму. Захопився ним під впливом своєї емансипованої дружини Лідії Давидової, з котрою познайомився на Ейфелевій вежі у Парижі. Щоправда, цей спадкоємець мурз і князів намагався прищепити марксизму «духовний аристократизм», відфільтрувавши з нього насильство.
Не погоджувався й з намірами тотальної централізації суспільства та запевняв: «У непідготовленому соціальному середовищі соціалізм, замість того, щоб стати царством свободи та загального багатства, повинен стати царством рабства й загальних злиднів».
Відтак запропонував компроміс між «диким» капіталізмом і державним соціалізмом — кооперацію. Вважав, що лише вона виявить творчу енергію виробника, не закріпачуючи.
За участь у демонстрації був виключений з університету і випускні екзамени на його фізико-математичному й юридичному факультетах складав екстерном. Після захисту дисертації його лекції збирали повні аудиторії. Та після чергової маніфестації Туган-Барановського заарештували й вислали на Полтавщину.
Утім, він встиг створити спільно з Петром Струве перший у Росії теоретичний марксистський журнал. Ще й узяв на себе, коли Ленін відбував заслання, весь тягар полеміки марксистів із народниками, в дискусіях із якими й зіп’ялися на ноги російські соціал-демократи.
Інвестував кошти, а також свій редакторський та видавничий досвід і в ленінську газету «Іскра», але порвав із нею після узурпації видання більшовиками. Ленін хоч і називав Туган-Барановського «тупим невігласом», не полінувався «перелицювати» його працю «Соціальні основи кооперації» у свою «Про кооперацію».
Коли ж селяни відповіли на експерименти більшовиків повстаннями, ті скористалися порадами українця при запровадженні «Нової економічної політики» — «непу». Та й у 1980-ті рр. першими ластівками «перебудови» в економіці СРСР стали саме кооперативи. А нині в Україні жваво обговорюють іншу альтернативу Туган-Барановського надцентралізації суспільства — розширенню місцевого самоуправління.

Творець майбутнього
Попри те, що вчений скромно назвав себе лише наполовину українцем, заклав цеглини в майбутню Українську Народну Республіку. Бо саме він схилив багатьох соціал-демократів, котрі згодом проголосили УНР, до цієї «єресі» для марксистів-ортодоксів. Бо застеріг їх так: «Якщо боїтеся перетворити людей на булижник, то треба боятися зітерти й грані національності. Кожен народ повинен будувати своє життя відповідно до власних потреб».
У київському часописі «День» зауважили: «Він не говорив про незалежну Україну, він її творив, він був просто патріотом своєї землі. За короткий час роботи зі створення української державності в 1917-1919 рр. патріотизм Туган-Барановського розкрився, перш за все, в тому, що вчений зі світовим ім’ям погодився очолити Міністерство торгівлі, фінансів і промисловості Української Центральної Ради; у вересні 1917 року брав участь у перемовинах із Тимчасовим урядом Росії з приводу здобуття Україною автономії; 1918-го був серед організаторів Української академії наук; у складі Соціально-економічного відділення цієї Академії, яке очолив Туган-Барановський, створили інститут «для статистичного вивчення населення України» — першу у світі спеціальну наукову установу для поглибленого вивчення проблем населення. Вперше в світі до питання демографії підійшли фундаментально».
14 листопада 1918-го Українська академією наук удостоїла Туган-Барановського званням академіка. Таким чином, він став першим економістом-академіком в Україні. А ще ініціював встановлення першого пам’ятника Тарасу Шевченкові — у Полтаві. Брав також участь у підготовці першої української енциклопедії. Очолив відділ соціальних наук Української академії наук, Інститут для вивчення економічної кон’юнктури та народного господарства України, Товариство економістів, Центральний український кооперативний комітет та юридичний факультет Київського університету.
Помер 21 січня 1919 року від нападу стенокардії в потязі неподалік від Одеси — їхав на мирну конференцію економічним радником делегації УНР. Про це повідомили газети всієї Європи.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply