Новини для українців всього свту

Thursday, May. 28, 2020

20 лютого 115 років тому народився письменник, котрий сподвигнув вояків УПА

Автор:

|

Лютий 19, 2020

|

Рубрика:

20 лютого 115 років тому народився письменник, котрий сподвигнув вояків УПА
Улас Самчук

Кандидатуру Уласа Самчука на здобуття Нобелівської премії з літератури запропонував торонтський російський журнал «Современник».

«Гомер Волині»
Та «Нобеля» замість Самчука отримав Чеслав Мілош — за те, що «заступився за людину, незахищену у світі, охопленому конфліктами». Але цього вистачає й у романах українця. Дослідники творчості Самчука вважають, що йому забракло не таланту, а перекладів іншими мовами та реклами. Адже перший пам’ятник йому відкрили щойно 2005 року, посадивши його, бронзового, з книгою в руках на лавку в Рівному.
Щоправда, 26 січня того року Національний банк присвятив йому як «Видатній особистості України» ювілейні двогривневі монети, на реверсі яких — портрет письменника. Натомість у Верховній Раді (ВРУ) законопроєкт про відзначення століття від дня його народження на державному рівні необхідної кількості голосів не набрав. Більшість депутатів так і не переконало те, що Самчук був першим автором, котрий розповів правду про «розкуркулення» українців у романі «Кулак», про Голодомор у романі «Марія» й про вояків Української повстанської армії (УПА) в романі «Чого не гоїть огонь».
Не зважили депутати й на те, що тільки Тарасу Шевченку, Івану Франку, Лесі Українці й Уласу Самчуку присвоїв український народ почесні літературні титули — відповідно, Кобзар, Каменяр, Донька Прометея та Співачка Досвітніх Вогнів та Гомер Волині. А академік Микола Жулинський, директор Інституту літературознавства Національної академії наук України, запевняв на відкритті музею письменнику в Рівному: «Пишаюся, що ми — земляки Уласа Самчука».

А суддя хто?
Але ВРУ повірила не найавторитетнішому сучасному українському літературознавцю, а депутату-комуністу Юрію Саломатіну. Бо той заявив із трибуни парламенту, що Самчук у ході Другої світової війни був на боці гітлерівців, позаяк очолював у 1941-1942 рр. редакцію рівненської газети «Волинь», яка не могла тоді виходити інакше, ніж під пильним контролем німецьких окупантів.
Однак 1942-го гітлерівці не те що не схвалили публікації Самчука, а навіть заарештували його. І хоч потім відпустили, до газети «Волинь» більше не підпускали. Бо збагнули, що в тих публікаціях, де Самчук закликав боротися з усіма окупантами, він виправдав довіру, яку виявив щодо нього Провід українських націоналістів (ПУН), призначивши керівником однієї з установ своєї культурної референтури — Секції митців, письменників і журналістів. До слова, Самчук друкував у газеті «Волинь» статті й вірші Олега Ольжича (котрий виконував обов’язки ув’язненого в німецькому концтаборі голови ПУН Андрія Мельника) та поета й публіциста Євгена Маланюка, а також ілюстрації художника та графіка УПА Ніла Хасевича.
І далеко не в останню чергу завдяки їхнім і Самчуковим публікаціям УПА народилася саме на Волині — попри те, що головний редактор рівненської газети писав про цей край: «Край світу під глухою, мертвою, зачумленою поліційним терором границею». Ще 1922 року офіцери польського генштабу рапортували, що рекрути з Волині «не можуть визначити свого національного походження і називають себе словом «тутейші».

«Не належав до породи»
Але тоді, коли вони вступали до УПА, то, як писав про них Самчук, уже «були поколінням Крут, Базару, Листопада, Четвертого Універсалу», про які розповіли їм дві «Волині» — роман і газета. А також пережили у 1940-х рр. те, що й Самчук — за все життя: «Виріс під час війни, зрів під час війни. Одинадцять років війни та революції, п’ятнадцять років вигнання. Польська, німецька, мадярська в’язниці. Тричі нелегальний перехід кордону. Я не належав до породи пристрасних політиків, але силою фактів був втягнутий в цю атмосферу молодих людей».
Втягнутий він був у небезпечну працю попри те, що матеріальних дивідендів вона йому не приносила. Після свого 60-ліття він напише своєму приятелю Олегові Штулю: «Був ювілей, я дістав нагороди і багато слів, але ніяких засобів для життя. Я працюю на вечірній роботі прибиральником, це мене вичерпує».
Але якщо не заробив своїми дифірамбами на адресу Гітлера ті тридцять срібняків, які міг перевести у швейцарський банк задля спокійнішої старості, то навіщо писав те, що цитував у парламенті комуніст Саломатін? А з тією ж метою, з якою радянський розвідник і диверсант Микола Кузнєцов, переодягнений у мундир німецького офіцера вигукував «Хайль Гітлер!», вітаючись зі справжніми нацистами.
Адже навряд чи хтось сумнівається, що він робив це, аби замаскувати свою суть. То чому в цьому ж відмовляють Самчуку, котрий, також прикидаючись гітлерівцем, виховав на горе їм своїми публікаціями тисячі вояків УПА? Це запитання, звісно, риторичне.

Ігор Голод

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply