Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 22, 2017

«Вісла» топила Україну

Автор:

|

Березень 29, 2012

|

Рубрика:

«Вісла» топила Україну

Понад 1,3 млн українців загинули під час Другої світової як вояки Червоної армії, рятуючи від нацистів, зокрема й поляків. Ще по 200 тис. українців — громадян Польщі — захищали її у вересні 1939-го та поповнили її армію 1944-го. Попри це 28 квітня 1947 року 20 тис. польських військовиків і жандармів розпочали акцію «Вісла», у ході якої змусили 140 тис. цивільних українців назавжди залишити землі, успадковані ними від пращурів, що жили там одвіку — ще за півтисячоліття до переселення туди поляків.

І був то аж ніяк не закуток України, а один з її осередків. Одне з тих міст, звідки прогнали українців, — Холм — у ті часи, коли до складу держави короля Данила входив Київ, стало її столицею. У ній Данила й поховали. А серед тих, хто народився в цьому місті, був історик і голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський.

Неподалік іншої столиці одного з руських князівств — Перемишля, звідки також під час акції «Вісла» прогнали його автохтонів, з’явився на світ, жив і був похований автор музики Державного Гімну України Михайло Вербицький. Саме Холм став, за словами історика Ярослава Грицака, «центром першої хвилі національного відродження» західних українців. Бо в 1820-х рр. саме в ньому вперше згуртувалися українські інтелігенти й відкрили перші початкові школи для своїх співвітчизників. 1822-го один із тих інтелігентів — Іван Могильницький — видав першу в Галичині граматику, у передмові до якої вперше довів окремішність української мови, а отже — і нації.

Однак 16 серпня 1945 року керівники СРСР в угоді зі своїми колеґами з Польської Народної Республіки (ПНР), рятуючи реноме цих своїх колаборантів у очах їхніх співгромадян, подарували їм аж 19,5 тис. км2 Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини. А свою дружбу з ними скропили кров’ю українців. Бо після того, як 9 вересня 1944 року УРСР і ПНР уклали «Угоду про взаємний обмін населенням», до першої з них добровільно й із примусу перебралися 482 тис. українців. Але Орест Домбровський, тодішній секретар однієї з польських повітових адміністрацій, читав у таємних паперах, що в ПНР призначалося до депортації 1 млн 456 тис. українців.

Тих із них, кого польське керівництво навіть терором не змусило виїхати в державу Сталіна, колгоспів і концтаборів, депортували в ході акції «Вісла» на колишні німецькі землі, подаровані Польщі 1945-го. Туди планувалося переселити 736 350 українців. Отже, саме стільки їх було в ПНР.

Однак довезли туди, за офіційними даними, «лише» 140 575 із них. Ще 3,8 тис. осіб — ув’язнили в концтаборі Явожно. А 655 — убили. Але ті 140 575 українців, як звітував польський генштаб, депортували лише зі 795 місцевостей Польщі. А, за даними Міністерства рільництва ПНР, українці проживали тоді на польських теренах аж в 1738 місцевостях.

Куди поділася решта українців? Швидше за все, або ув’язнених і вбитих серед них виявилося більше, або ж уряд ПНР указав у незасекречених даних меншу кількість депортованих. А для того, аби й у переписах населення їх теж було небагато, інструкція для місцевих адміністрацій ПНР наказувала: «Українців розпорошити по усій Польщі, щоби не зорганізувалися й асимілювалися».

Відтак депортованих ділили на категорії: «А» — нелояльні до Польщі, «В» — її вороги, «С» — лояльні щодо неї. Записаних у вороги — розстріляли або закатували в Явожно. Нелояльних віддали на поталу холоду й вогкості в знищених війною хатах без вікон, дверей і підлоги. А в кожну спільну з поляками общину потрапило не більше за десяток депортованих: аби їх кількість, коли асимілюються, не перевищувала 10 % від числа місцевих жителів. Ще й заборонили навчати дітей рідної мови та провадити будь-яку просвітницьку діяльність. Для того, щоби цим нікому було займатися, українській інтелігенції — священикам, лікарям і вчителям — звеліли годувати свиней і пасти худобу. А на Лемківщині, Надсянні, Підляшші й Холмщині тим часом нищилися українські церкви та цвинтарі.

1990 року горішня палата польського парламенту — сенат — акцію «Вісла» засудила. Натомість нижня — сейм — ні. Вона виявила солідарність із комуністичним керівництвом ПНР. А п’ять років тому загальнопольське шкільне й педагогічне видавництво провело для вчителів наукову конференцію «Акція «Вісла» — причини, перебіг і наслідки», співдоповідач якої історик Кулінська поширювала на зустрічі міф: «Кожен член УПА був убивцею. Бо, щоби стати членом УПА, треба було вбити поляка». Інший співдоповідач — історик Шавловський — у передмові до однієї з книг дописався до того, що до вбивств польського населення українців нібито спонукала… творчість Тараса Шевченка.

 Ігор Голод

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...